Экономические науки /10. Экономика предприятия

Мозгова Л. О.

Харківський національний економічний університет

Впровадження корпоративної соціальної відповідальності в Україні

Вітчизняні підприємства, реагуючи на нові виклики, вимушені враховувати в своїй діяльності, окрім економічного аспекту, вимоги соціального та екологічного характеру з боку зацікавлених сторін. У всьому світі корпоративна соціальна відповідальність є одним з вагомих інструментів підвищення капіталізації підприємства, запобігання некомерційних ризиків, залучення інвестицій та стійкого розвитку. Проблеми адаптації та впровадження міжнародних стандартів корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в систему корпоративного управління вітчизняними підприємствами призводять до заперечення цієї концепції підприємствами.

В Україні найбільш розповсюджені два класичні напрями реалізації видів соціальної політики підприємств: надання пакетів соціальних компенсацій у грошовому еквіваленті (так звана монетизація соціального пакета) та безпосереднє надання соціальних послуг на власних об'єктах [1].

Другий тип соціального стимулювання (у межах власної інфраструктури) може обходитися підприємству дещо дешевше, ніж надання працівникам сторонніх спеціалізованих послуг. З іншого боку, враховуючи суттєве підвищення вартості утримання такої, іноді розгалуженої мережі соціальних об'єктів, навіть для великих підприємств це стає обтяжливим.

Зовнішня соціальна політика підприємства полягає у розбудові позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою. Зазначена політика реалізується у різних формах: підтримка соціальної інфраструктури, благодійність та участь у великих соціальних проектах. Благодійна діяльність в Україні регламентується Законом України «Про благодійність та благодійні організації» від 16.09.97 р. № 531/97-ВР із змінами та доповненнями, Громадським кодексом України від 16.01.03 р. №435-ІУ, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Слід відзначити, що благодійність в Україні, незважаючи на її досить широке поширення, державою не стимулюється. Соціальна відповідальність в Україні розвивається стихійно, проте існують три рівні: перший - стосується взаємин із державою і виявляється у повному та своєчасному виконанні податкових зобов'язань; другий - виконання соціальних зобов'язань перед власним персоналом; третій - взаємодія із суспільством, у т.ч. благодійність.

До умов впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності в Україні слід віднести: політичну стабільність; незмінність законодавства; більш активну участь держави як соціального партнера у вирішенні соціальних проблем у суспільстві; розробку простого та прозорого Податкового кодексу України; проведення постійної інформаційно-роз'яснювальної роботи шляхом залучення ЗМІ для переконання менеджерів в ефективності соціально відповідальної ділової практики, яка дає змогу поліпшити імідж та репутацію бренду, знизити плинність кадрів та підвищити відданість персоналу, зменшити тиск з боку контрольних та фіскальних органів, підвищити обсяги продажів та лояльність споживачів, поліпшити фінансові показники підприємства; формування громадянського суспільства з точки зору розгляду корпорації як «корпоративного громадянина»; співпрацю та співробітництво Федерації роботодавців України, інших об'єднань роботодавців, вітчизняних недержавних організацій із благодійними фондами, міжнародними організаціями, у т.ч. «Бізнес для соціальної відповідальності», «Інститут етики», «Корпоративна соціальна відповідальність Європи» тощо [1,3]; співробітництво Федерації профспілок України, інших профспілкових об'єднань із міжнародними профспілковими організаціями у вирішенні питань розробки на міждержавному та міжурядовому рівнях міжнародних правил, що регулюють поведінку бізнесу; приєднання України до Глобального договору ООН та інших міжнародних угод, що регламентують глобальну соціальну відповідальність бізнесу.

Для підвищення якості трудового життя та орієнтації бізнесу на соціальні напрями на українських підприємствах необхідне впровадження систем менеджменту за стандартами ISO 27 9000 («Якість продукції»), ISO 14000 («Охорона навколишнього середовища») та OHSAS  18000 («Менеджмент охорони здоров'я та безпека праці») [3, 5].

Вимоги системи 8А 8000 більш жорсткі, ніж вимоги вітчизняних правових норм, але отримання такого сертифікату - велика честь та відповідальність, яка значно підвищує імідж підприємств. Із вступом України до СОТ наявність у підприємства сертифікату 8А 8000, поряд із сертифікатами 180 900, 180 14000 та ОН8А8 18000 стане однією із умов під час укладення контрактів. Можна навести декілька прикладів впровадження таких стандартів 8А 8000 [2-5]. Наприклад, Одеський кабельний завод під час проведення тендерів у 2003-2004 рр. зіткнувся із вимогою щодо наявності у нього сертифікату 8А 8000 , який було отримано наприкінці 2004 р., ВАТ «Укртелеком» отримало сертифікат 8А 8000 -2001 у квітні 2006 р., ВАТ «Харківський підшипниковий завод» отримало сертифікат 180 14001 у грудні 2007 р., ВАТ «Стірол» -180 900, 180 14000 та ОН8А8 18000, ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» -180 9001-2000, 180 9001-2001.

Таким чином, корпоративна соціальна відповідальність в Україні тільки створюється, а в її становленні, поряд із роботодавцями, профспілками, громадськими організаціями, місцевими громадами головну роль має взяти на себе держава.

Потрібно також зважати на особливості середовища, яке існує в Україні [1]:

• розвинена система соціального захисту (радянська система економіки залишила у спадок великим підприємствам розвинену соціальну інфраструктуру (дитячі садочки, будинки відпочинку тощо); населення є звиклим до безкоштовної медицини та освіти належного рівня);

• економічні залежності (українська економіка значним чином залежить від важких галузей, таких, як металургійна, машинобудівна промисловість, тому розвиток і важливість КСВ значно залежить від позиції підприємства, які працюють у цих галузях економіки);

• спадщина комунізму в економіці, довкіллі та суспільстві (неефективне розміщення ресурсів, неефективні технологічні та управлінські технології, успадковані від радянського часу і далі наносять шкоду);

• психологічний бар'єр між минулим та теперішнім (значна відмінність між поколіннями, складнощі у людей похилого віку до адаптації до сучасних вимог);

• національне самовизначення (значне зростання інтересу до національних питань, сфера інтересів населення звужується до рівня місцевості, інтерес до місцевого національного розвитку).

Вищезгадані особливості здатні помітно вплинути на стратегію корпоративної соціальної відповідальності. На необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширення ідей КСВ в Україні вказує, серед усього іншого, низка причин: загальне скорочення тривалості життя населення та його старіння; великий обсяг відпливу кваліфікованих кадрів за межі країни; надмірна диференціація доходів, майнове розшарування; повільне вирішення проблеми бідності населення; нерозвинена нормативно-законодавча база щодо благодійності, меценатства та спонсорства; недостатня участь бізнесу у вирішенні суспільно значущих питань.

Майбутнє КСВ в Україні залежить від важливості та нагальності соціальних питань для підприємств. Моральні переконання власників підприємств, тиск з боку груп впливу, необхідність сертифікації для освоєння інших ринків – всі ці фактори спричинять визначення власної, української сутності КСВ та індивідуальних стратегій для окремих підприємств. Поступово українські підприємства почнуть приєднуватись до європейських та національних програм розвитку КСВ. Підприємства, через необхідність виходу на міжнародні ринки, імпортуватимуть практику ведення соціально відповідального бізнесу.

Література

1. Бегма Ю. Якісне дослідження методів впровадження соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Бегма Ю., Вінніков О., Редько О. – К. : Факт, 2006. – 130 с.

2. Плетнева Н. П. Стандарти 180 9000 – первая ступень делового совершенства // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – № 1. – Режим доступу:

http://www.mevriz.ru/articles/2006/1/4081.html

3. Рекомендації Технічного Комітету IOSCO
(Міжнародної Організації Регуляторів Ринків Цінних Паперів) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.credit-rating.com.ua/ua/Code.html

4. Руководство по отчетности в области устойчивого развития [Електронний ресурс] / Global Reporting Initiative. – Режим доступу :

www.globalreporting.org

5. Шинкаренко О.Н. Стандарти серии 180 9000:2000 и управление трудовими ресурсами предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. –2006. – № 4. – Режим доступу:

http://www.mevriz.ru/articles/2006/4/4063.html

6. TIAA-CREF – Corporate Governance [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tiaa-cref.org/about/governance/corporate/index.html