Грінка Л. М., Сидорчук О. Ю.

Науковий керівник: Попадюк О.О.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті визначено сутність понять «ризик», «економічний ризик», «управління ризиками». Досліджено управління економічними ризиками на стратегічному та оперативному рівнях. Проаналізовано основні елементи системи управління економічними ризиками та визначено основні етапи процесу управління ризиками.

В статье определенно сущность понятий «риск», «экономический риск», «управление рисками». Исследовано управление экономическими рисками на стратегическом и оперативном уровнях. Проанализированы основные элементы системы управления экономическими рисками и определенно основные этапы процесса управления рисками.

Постановка проблеми. У перехідний період соціально-економічного розвитку України кількість факторів економічного ризику, які послаблюють умови стабільної роботи підприємства, зростають, тому функція регулювання економічних ризиків стає однією з важливих умов забезпечення економічної безпеки підприємства. Для реалізації цієї функції на підприємстві необхідні значні організаційні зусилля, витрати часу та інших ресурсів. Найбільш доцільно здійснювати регулювання економічних ризиків засобами спеціальної системи управління. Отже, розробка саме механізму регулювання економічних ризиків підприємства на сьогодні є надзвичайно актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему управління економічними ризиками розглядають у своїх працях Маловичко А.С., Юсипович О.І., Вербицька Г.Л., Чигирик К.О., Михайлик А.С.. Дослідники приділяють високу увагу до сутності управлінняекономічного ризику, однак практичним аспектам управління ризиком надається недостатнє значення.

Мета статті. Метою статті є дослідження теоретичних і практичних аспектів розробки системи управління економічними ризиками на підприємстві. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- визначити сутність понять «ризик», «економічний ризик», «управління ризиками»;

- проаналізувати основні елементи системи управління економічними ризиками;

- визначити основні етапи процесу управління ризиками.

Виклад основного матеріалу. У загальному випадку під ризиком розуміють можливість настання деякої несприятливої події, що спричиняє за собою різного роду втрати (наприклад, втрата майна, здобуття доходів нижче очікуваного рівня і т. д.) [3].

У підприємницькій діяльності під «ризиком» прийнято розуміти вірогідність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності [5, 206].

Аналіз поняття «ризик» дав підставу для визначення терміну «економічний ризик», це – можливість негативної реакції навколишнього середовища на поводження суб'єкта господарювання [2, 458]. Перевагою цього визначення є його стислість, і водночас підкреслення залежності появи негативного явища з реакцією навколишнього середовища.

Також економічний ризик визначають, як діяльність суб’єктів економічних відносин, пов’язана з подоланням невизначеності ситуації неминучого вибору, у процесі якої існують можливості оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від них за всіма розглянутими варіантами [5, 207].

Існування такого явища як економічний ризик і його властивості обумовлюють необхідність ризик-менеджменту.

Управління ризиками ( ризик-менеджмент) - це процеси, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризику і ухваленням рішень, які включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій [4, 59].

Дослідження теоретичних та практичних досягнень, доводять, що управління ризиком (ризик-менеджмент) найбільш досліджено на оперативному рівні. На стратегічному рівні, на жаль, відсутні такі дослідження та практичні підходи, а також механізми поєднання стратегічних та оперативних рівнів управління ризиками. Виходячи з цього, процес управління необхідно чітко розділити на два рівні: стратегічне управління економічним ризиком та оперативне управління ризиком. У країнах з розвинутою ринковою економікою часто використовується саме такий підхід (рис. 1.). На рис. 1. наведена модель формування процесу управління ризиками, як на стратегічному, так і на оперативному рівнях.

Рис. 1. Модель формування процесу управління ризиками [1, 36]

Першим етапом на стратегічному рівні є визначення схильності до ризику основних груп впливу. Оскільки підприємство функціонує для задоволення потреб багатьох груп впливу, інтереси яких є різними, побудова будь-якого елементу системи управління підприємства визначатиметься насамперед цілями, інтересами, потребами, а також рівнем схильності до ризику зацікавлених груп.

Цілі підприємства обґрунтовують на основі визначення рівня схильності до ризику різних груп впливу. Вчені зазначають, що чим вищий рівень ризику, тим вища ймовірність отримання більшого прибутку або більшого збитку залежно від діяльності підприємства та тенденцій зовнішнього середовища. Мінімізація рівня ризику є невигідною для підприємства, оскільки виникає ризик невикористаних можливостей, який теж за певних обставин може перерости у ризик банкрутств підприємства. Зважаючи на це, підприємство з метою уникнення збитків та отримання максимальних результатів від власної діяльності повинно оптимізовувати ризик.

Наступним етапом на стратегічному рівні є розробка стратегії ризик-менеджменту підприємства, де слід визначити, які дії підприємство повинно застосувати для того, щоб підвищити рівень економічного ризику чи навпаки його знизити.

Етап реалізації стратегії управління ризиками полягає у формуванні плану дій з точним визначенням термінів реалізації поставлених завдань, встановленням бюджету реалізації заходів ризик-менеджменту та відповідальних осіб за кожний із заходів ризик-менеджменту.

Функціонування системи ризик-менеджменту на оперативному рівні найбільше залежить від якості навиків, цінностей та культури, обраної організації структури управління, стилю керівництва та системи контролювання підприємством.

Отже, виділимо правила стратегії ризик-менеджменту: максимум виграшу, оптимальна ймовірність результату, оптимальна коливальність результату, оптимальне сполучення виграшу й величини ризику випливають з його принципів: принцип масштабності, принцип мінімізації, принцип адекватності реакції, принцип розумного прийняття.

Основними елементами системи регулювання економічних ризиків підприємств є [4, 60 ]:

1) мета – сприяння вищому менеджменту в розробці правильних управлінських рішень по ризиках і забезпечення реалізації ризик-стратегій й тактики підприємства;

2) функції – ключові: інформаційне забезпечення, планування, моніторинг; додаткові: коордиційна, консультаційна, інтеграційна, методична, дослідницька;

3) принципи – попередження («мистецтво дивитися вдалину»), сприяння, сигналізування ( оповіщення), документування, орієнтації на регулювання відносин, резервування можливостей змін у майбутньому, розумне обмеження інформації;

4) кадрові ресурси – посада ризик-менеджера, що входить або має доступ (на дорадчій основі) до управління компанії; штатні контролери: ризик-дослідник, ризик-аналітик, ризик-інженер;

5) організаційна структура – департамент ( з відділами ризик- менеджерів), що функціонує як штатна структура);

6) інформаційне забезпечення – будь-які доступні канали й носії внутрішньої і зовнішньої інформації (у тому числі співробітники як носії знань), індивідуальні й корпоративні знання, архівовані в систему методичного та інформаційного забезпечення, придатні для ризику-аналізу;

7) методичне забезпечення –внутрішні методичні документи й регламенти по безпеці й контролю ризиків; нормативні й методичні документи зовнішніх регулюючих органів;

8) інструментарій – форми документування процесів регулювання економічними ризиками, інструменти аналізу впливів на бізнес тощо.

Тому, при впровадженні системи регулювання економічними ризиками на підприємстві необхідно, щоб використовувались всі вище зазначені елементи, оскільки вони є взаємозалежними.

У практичній діяльності також потрібно приділяти високу увагу комплексу заходів щодо управління економічними ризиками, що знаходять своє втілення в реалізації спрощеного процесу управління ризиками, що охоплює такі етапи [3]:

● вибір стратегії управління ризиками, виявлення й оцінювання можливих збитків;

● попередній добір ризиків у рамках обраної стратегії;

● добір і реалізація превентивних заходів обраними ризиками;

● аналіз ризиків після реалізації програми управління ризиками;

● оцінка ефективності управління ризиками.

Одним із ключових моментів на етапі аналізу ризиків є побудова карти ризиків. Годовне призначення карти ризиків – розподілити ризик на групи, тобто визничити, які з них потребують негайних змін дій, а які досить тримати під контролем [4].

Висновки. Очевидно, що основна мета управління ризиками – стабілізувати отримання підприємством запланованого прибутку, що позитивно впливає на його інвестиційну привабливість. Багато в чому успіх управління ризикам залежить від раціональності (своєчасності, доцільності, доречності) використання тих чи інших прийомів. Проте, в разі прийняття підприємством ризиків на себе, повинно виконуватися правило – настання всіх несприятливих подій одночасно має залишати підприємству змогу ефективно функціонувати. Відмовляючись від ризику, підприємство відмовляється й від діяльності, з якою цей ризик поєднаний, отже, необхідно розробити альтернативний план розвитку, що передбачає діяльність з використанням інших прийомів управління ризиками.

Отже, у статті визначено сутність понять «ризик», «економічний ризик», «управління ризиками»; проаналізовано основні елементи системи управління економічними ризиками; розглянуто основні етапи процесу управління ризиками.

Перспективність подальших розробок полягає в удосконаленні механізму управління економічним ризиком на підприємствах. Тому пропонуємо керівним органам підприємств при формуванні системи управління економічним ризиком використовувати всі взаємозалежні її елементи .

Список використаної літератури:

1. Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком // Фінанси України. – 2004. – №4. – С. 34-41.

2. Маловичко А.С. Економічний ризик: його сутність, властивості та причини виникнення // Торгівля і ринок України. Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – Вип. 16, т. ІІ. – С. 458-466.

3. Михайлик А.С. Актуальні проблеми й перспективи у правління еконо-мічними ризиками в підприємницькій діяльності / А.С. Михайлик // Інтернет-ресурс.-http://www.confcontact.com/2010spec_tezi/ec_mihajlik.htm

4. Чигирик К.О. Формуання механізму регулювання економічних ризиків підприємств / К. О. Чигирик // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №23. – С.59-61.

5. Юсипович О.І. Поняття ризику в господарській діяльності // Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна, випуск 13. – Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2002. – С. 206-210.

6. Юсипович О.І. Управління ризиками – шлях до стабільної позиції підприємства на ринку / Торгівля, комерція, підприємництво: Збірник наукових праць Львівської комерційної академії. – Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2003. – С. 202-207.