“Экономика”/10.Экономика предприятия.

К.п.н. Лобачева І.Ф., Дембіцька А.О., Дембіцька О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Економічний аналіз у системі управління підприємством в умовах світової фінансово-економічної кризи

Протиріччя, які виникають між окремими елементами економічної системи породжують кризові явища в діяльності підприємства. Фінансово-економічна криза призводить до зміни життєдіяльності підприємства, тобто порушує її стійкість. Для забезпечення адаптації підприємства до змін та запобігання негативних наслідків кризи на підприємстві виникає об’єктивна необхідність її управління.

Аналізом проблем, відображеним в даній статті приділяли увагу такі вчені: Девід Коул, Храброва І.А, Антонов В.І, Святоцький О.Д., Довгий С.О., Беньет. Ван Хорн, Ш. Хенш, Коупленд С, Дорошенко І. В. та інші. Водночас ще багато проблем залишились невирішеними.

Нашою метою є висвітлення сутності економічного аналізу у системі антикризового управління підприємством та визначення пріоритетних напрямів аналізу діяльності підприємства в умовах кризи.

Будь-яка підприємницька діяльність потребує постійного контролю за своїм розвитком, аналізу процесів під дію яких потрапляє підприємство в сучасних умовах господарювання. Методологія та організація економічного аналізу має бути націлена на процес аналітичної роботи, діагностику небезпеки кризи, оцінку її симптомів, пошук шляхів виходу з кризи, розробку системи заходів щодо запобігання можливих серйозних ускладнень в діяльності підприємства, забезпеченню його стабільного, успішного функціонування.

В Україні найбільших втрат в умовах кризи зазнають підприємства, які займаються будівництвом, а також виробляють чи продають товари тривалого користування як для комерційних клієнтів (сировина, обладнання, матеріали), так і для звичайних споживачів. Статистика свідчить, що лідерами падіння є будівельні компанії, обсяг робіт яких у 2009 році знизився на 56,7%, порівняно з минулим роком. Промислове виробництво в цілому скоротилося за цей самий період на 31,9%, насамперед за рахунок важкої індустрії. Зокрема, в металургії падіння становило 43,3%, у машинобудуванні — 54,6%. Проте попит на ринках споживчих товарів короткочасного користування знизився значно менше: випуск продуктів харчування у 2009 році скоротився лише на 11,1% (порівняно з 2008 р.), а роздрібний товарообіг — на 11,5% [1]. Тому постає необхідність зменшення гостроти кризових явищ, враховуючи функціональні можливості підприємства, а також своєчасну появу кризових симптомів.

Антикризове управління підприємством – це процес застосування форм, методів і процедур, спрямованих на соціально-економічне оздоровлення фінансово-господарської діяльності підприємця, підприємства, галузі, створення й розвиток умов для виходу з кризового стану економіки регіону або країни в цілому [2, c.128]. Методологічні й організаційні засади економічного аналізу як функції антикризового управління необхідно будувати так, щоб його цільові орієнтири були повністю підпорядковані цілям і завданням антикризового управління. Це забезпечить тісну інтеграцію концепції економічного аналізу та концепції антикризового управління.

Економічний аналіз у системі антикризового управління має бути спрямованим на забезпечення необхідної інформації для прийняття управлінських рішень - щодо попередження, подолання кризи господарською одиницею, мінімізації її негативних наслідків і пошуку шляхів забезпечення міцного становища на ринку та стійкого фінансового стану підприємства за будь-яких змін зовнішнього оточення. Раціональна організація аналізу має враховувати: природу, вид кризи, глибинні причини виникнення, джерела генерування кризи, масштаби охоплення, період та закономірності її проходження, ступінь впливу на господарську діяльність, етапи життєвого циклу кризи, симптоми кризи.

Для досягнення означеної мети завдання економічного аналізу мають бути визначені, виходячи із виду антикризового управління:

1) Предкризове: своєчасна діагностика передумов виникнення кризи і причин, що зумовлюють її; розробка системи профілактичних заходів щодо відновлення порушеної рівноваги, мінімізації втрат конкурентоспроможності та ринкової вартості господарської одиниці; обґрунтування управлінських рішень щодо попередження кризи.

2) Кризове: оцінка кризової ситуації; виявлення факторів, що зумовлюють виникнення кризи; дослідження стану господарської одиниці, вивчення її слабких і сильних сторін, а також змін, що загрожують нормальному функціонуванню з метою виявлення симптомів кризи; оцінка потенційних можливостей щодо подолання кризи та розробка системи заходів для її нейтралізації; пошук шляхів мінімізації негативних наслідків занепаду підприємства, усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості та забезпечення рівноваги в процесі розвитку господарської одиниці; розробка альтернативних варіантів управлінських рішень щодо ефективної нейтралізації впливу генеруючих факторів кризи, мінімізації їх негативних наслідків і фінансового оздоровлення господарської одиниці.

3) Післякризове: аналіз наслідків кризи, оцінка ступеня та стадії її розвитку і подолання; обгрунтування стратегічної програми виходу з кризи; оперативне виявлення відхилень фактичних результатів реалізації програми оздоровлення від передбачених стратегічною програмою та розробка системи заходів щодо їх ліквідації; розробка адекватних управлінських рішень відновлення фінансової рівноваги господарської одиниці [2 c.130].

Створення системи забезпечення антикризового управління складає основу комплексного економічного аналізу діяльності підприємства. Загальну модель забезпечення антикризового управління на підприємстві науковець Мних Є. відобразив за допомогою таких дій:

1. Аналіз можливих ( імовірності) прояву кризових явищ здійснюється на основі дедуктивного підходу – від оцінки узагальнюючих критеріїв визначення імовірності банкрутства до комплексного економічного аналізу ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства.

2. Аналіз причин, що обумовлюють виникнення кризи, передбачає виділення чинників зовнішнього та внутрішнього впливу.

3. Аналіз втрат за очікуваними чи фактичними наслідками розгортання кризи передбачає: оцінку втрати зобов’язань підприємства в цілому та його окремих активів; визначення суми зобов’язань (боргів) підприємства; оцінку очікуваних фінансових наслідків виникнення кризової ситуації.

4. Аналіз ресурсних можливостей запобігання чи подолання кризи передбачає діагностику рушійних сил, які доцільно мобілізувати для протидії кризовим явищам чи для виходу із кризи.

5. Аналіз потенціалу протидії банкрутству та після кризового виживання підприємства.

6. Аналіз стратегій розвитку підприємства передбачає визначення його конкурентних можливостей.

7. Аналіз необхідного грошового потоку для подолання кризи [3, с.34].

Отже, економічний аналіз стану підприємства, ефективності виробництва та здійснення на його основі прогнозних оцінок з наступним плануванням їх розвитку виступає важливим засобом його управління. Від якості аналітичного дослідження залежить ефективність прийняття управлінських рішень та визначення стратегії розвитку підприємства в умовах фінансово-економічної кризи. Таким чином, модель забезпечення антикризового управління на підприємстві, запропонована Мнихом Є., забезпечить тісний взаємозв’язок концепції економічного аналізу з концепцією антикризового управління та посилить його зв’язок із прийняттям управлінських рішень.

Література:

1. ukrstate.gov.ua – Державний комітет статистики України

2. Ковальчук Т.М. Економічний аналіз у системі антикризового управління // Економіка АПК. - 2010 – №5. – С. 128 – 134.

3. Мних Євген. Економічний аналіз у системі антикризового управління підприємством // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 6. - С. 33-37.