Лосінець Олексій Сергійович

Миколаївський Міжрегіональний Інститут розвитку Людини ВНЗ ВМУРоЛ ”Україна”

Податкове регулювання ринку в страхових послугах України

Від раціональності оподаткування вітчизняних страхових компаній безпосередньо залежить їх конкуренто здатність та пропозиція у світовій фінансовій архітектурі, що загострює проблему гармонізації та уніфікації податкової системи України з розвиненими фіскальними системами, у яких, до речі, і досі точиться дискусії навколо проблем оптимізації оподаткування страховиків.

У узагальнення рис і закономірностей поняття “регулювання ” та категорії “податок” дозволило охарактеризувати податкове регулювання як функції державного управління системою оподаткування суб’єктів страхових послуг, метою якою є запровадження фіскально-ефективних податків та досягнення їх гармонізації з економічним потенціалом страхової сфери, особливості страхової діяльності.

Податки виступають одним з основних факторів, що впливають на динаміку та обсягу попиту й пропозиції страхових послуг, структуру та обсяги страхового портфеля і, тим самим, рівень захищеності громадян та господарюючих суб’єктів від впливу ризиків. Перетворенням ринку страхових послуг на основний інструмент правління ризиками та соціального захисту громадян ступінь раціональності податкового регулювання набування першочергового значення, тому що від неї залежить темпи його розвитку і якість страхового захисту. Відношення до страховиків лише як до платників податків принижую суспільну роль страхування я к фактора, що стабілізує соціально економічних розвиток країни, тому податкове регулювання повинно забезпечити реалізацію сутнісного потенціалу страхування.

У системі оподаткування учасників ринку страхових послуг можна виділити дві сфери: систему податкування професійних учасників та систему податкування споживачем страхових послуг. Істотне відставання темпів зростання податкових платежів страховиків від темпів зростання страової премії і доходів від іншої діяльності свідчить про слабке виконання податами основної функції – фіскальної. Низький рівень фіскальної ефективності альтернативного податку суперечить основні ідеї його запровадження з метою забезпечення прозорості прибуткового податкування страхових компаній та уникнення податкових схем, тому основна мета зміну порядку прибуткового податкування страховиків не досягнута.

Різні темпи зростання страхових премій і витрат за категоріями страхувальників призвели до суттєвих відмінностей у рівні страхових виплат, які характеризують якість страхового захисту.

Податки зміну структуру страхового тарифу, зменшуючи частку страховиків. Вони впливають на пропозицію страхових продуктів, і з якої витісняється мало рентабельні, але соціально значущі страхові послуги, на користь “сірого” страхування, тому структура й рівень податків безпосередньо відображується на обсягах і асортиментів страхових послуг. Податок на страхові внески за економічним змістом є різновидом податку з обороту, тому і призвів до подорожчання страхових продуктів. Вторинність потреби у страхових послугах, їх матеріальна, словесна, вербальна форма детермінують високу цінову еластичність попиту, тому зростання страхових тарифів за рахунок податків призвело до падіння обсягів страхування. Основним напрямком удосконалення прибуткового податкування є запровадження податку, нейтрального щодо процесів ринкового ціноутворення.

Оподаткування страхових витрат знижує економічну ефективність страхового захисту і, відповідно, корисність страхування як інструменту управляння ризиком, тому вона стає не вигідним. Натомість, пільгове оподаткування страхових операцій знижує витрати на страховий захист чим стимулює зростання попиту на страхові послуги.

Визначена система концептуальних напрямків удосконалення податку з прибутку страхових компаній, суть яких полягає у наступному: об’єктом оподаткування обрати прибуток як підсумок роботи за звітний період; базу податку визначати як різницю між валовими доходами та валовими витратами й амортизацією; для оцінку доходу від страхових операцій використовувати суму страхових премій, скориговану на суму приросту резервів незароблених премій; частину страхової премії, яка передана у перестрахування, включати до складу витрат прямого страховика; технічні резерви (крім резерву незаробленої премії) визначити витратами; до бази оподаткування застосовувати звичайну ставку податку, встановлену для всіх платників, для розрахунку податків використовувати показники бухгалтерського обліку, податкові пільги надавати страховикам, які інвестують фінансові ресурси у пріоритетній галузі економіки; розвивають стратегічно важливі види страхування, освоюють нові, віддалені райони країни або території з підвищеним ризиком за умови використання звільненої частини прибутку для поповнення статутного фонду.

Установлену, що розвиток страхування гальмує низький рівень використовуваних доходів населення країни. Для стимулювання страхових відносин запропоновано витрати зі страхування включити до складу прожиткового мінімуму, що збільшить соціальну пільгу та доходи громадян після подакування.

Запропоновано при справлянні податків із доходів від страхових операцій оподаткувати різницю між страховими виплатами і страховими внесками разом з іншими витратами пов’язаними із врегулюванням наслідків страхових подій, що збільшує економічну вигоду страхувальників.

Використана література

1. Базилевич В.Д. Страхова послуга в системі економічних відносин ринкової економіки // Банківська справа. – 2008. - №4. – С. 61-65.

2. Барановський О.І. Фінансова безпека: Монографія. Інститут економічного прогнозування. – К.: Фенікс, 2010. – 338 с.

3. Василик О.Д. Податкова система України: Навч. Посібник. – К.: ВАТ “Поліграфкнига”, 2004. – 478 с.

4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2009. – 416 с.

5. Єфіменко Т.І. Податкове регулювання економічного розвитку. – К.: НА України Ін-т екон. прогн., 2003. – 33 с.

6. Клапків М.С. Теорії оптимального фінансування анти ризикової діяльності // Фінанси України. – 2008. – № 9 – С. 35-45.

7. Льовочкін С. Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення // Економіка України. – 2007. №8. – С. 19-25.