Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Пилипенко К.А.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ПОСИЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Виробництво зерна та його споживання є основою розвитку аграрного комплексу України та її регіонів, забезпечення продовольчої безпеки населення в цілому. Основні проблеми, що характерні для функціонування сучасного зернового ринку, включають: спад обсягів виробництва зерна, зниження показників його ефективності порівняно із 80-ми роками ХХ ст., нестабільність функціонування, слабка державна підтримка товаровиробників, повільне впровадження інновацій, недостатній моніторинг ринкових процесів у даній галузі, недосконалі виробничо-збутові зв’язки та непродумана логістична політика. Це зумовлює актуальність та необхідність продовження теоретичних і практичних розробок, що стосуються державної підтримки виробників зерна в умовах світової конкуренції та внутрішньодержавного конкурентного середовища.

Основною метою державного регулювання зерновиробництва є доповнення важелів та інструментів ринкового механізму в цій галузі. А також необхідно створити умови для зерновиробників щодо пом’якшення несприятливих соціально-економічних наслідків їх діяльності в умовах несприятливих природно-кліматичних умов та мінливої ринкової кон’юнктури [1]. Ми вважаємо, що основними важелями впливу владних структур на зерновиробництво є: ціни, кредитні ставки, банківський відсоток, дотації і компенсації, субсидії, застосування податків і податкових пільг, стандартизація і сертифікація продукції згідно міжнародних вимог, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, митні умови експорту (рис. 1). Де, держава повинна бути активним учасником аграрного ринку як покупець зернових культур та продуктів їх переробки, регулюючи баланс обсягів виробництва та споживання. Особливо на сьогоднішній день, в умовах дії глобалізаційних та інтеграційних процесів.

Рис. 1. Важелі державного регулювання галузі зерновиробництва

Джерело: власні дослідження.

Сприятливі природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, необхідних для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, ґрунтовної економічної оцінки, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всіх її господарських суб’єктів.

Проте, як свідчать дані матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та продуктивність праці не відповідають досягнутим світовим стандартам і потребам галузі. Недостатня кількість вільних фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного елітного та оригінального насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від характеру погодно-кліматичних умов. Враховуючи обмежені ресурси для розширеного виробництва, нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва [2].

Загальнодержавне значення у вирішенні цієї проблеми має державна програма: „Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 р.", а також Закони України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про насіння та садивний матеріал». Між тим пріоритетне значення має розвиток стимулюючої функції тарифної політики; гарантування прав власників зерна вільно розпоряджатися зерном; не застосування адміністративних, кількісних або якісних обмежень на вільне переміщення зерна по всій території України та на експорт.

Загальний економічний ефект буде залежати від кон’юнктури ринку, дієвості важелів державної політики в регулюванні розвитку зернової галузі, ресурсоокупності використовуваних технологій вирощування зернових культур, структури та якості продукції. На перспективу до 2015 р. інфраструктура розвитку аграрного підприємництва буде розвиватися за рахунок створення бізнес-центрів і бізнес-інкубаторів, фундацій та агенцій підтримки підприємницької діяльності, небанківських установ щодо підтримки аграрного бізнесу, лізингових організацій та інформаційно-консультативних установ. Створення бізнес-інкубаторів і бізнес-центрів відбуватиметься в основному в міських населених пунктах, що є центрами організації сільських територій. Це одночасно буде сприяти розвитку малого бізнесу в сільській місцевості та відіграватиме посередницьку роль між місцевим бізнесом і мережею організацій підтримки бізнесу з інших регіонів.

Література:

1. Саблук П.Т. Кардинальні напрями вирішення економічних проблем в АПК / П.Т. Саблук // Економіка України. -2006. - № 4. - С. 3-10.

2. Козуб Н.М. Стан і шляхи покращення ринку зерна в Україні / Н.М. Козуб // Таврійський науковий вісник: зб. наук, праць. Вип. 55. -Херсон: Айлант, 2007. -С. 180-185.