Тимохіна Г.О.

Донецький Національний Університет

Ніколенко Р.Б.

Донецький Національний Університет

Економічна сутність прибутку.

Однією з головних економічних категорій, пов’язаних із діяльністю виробничого підприємства є прибуток. Важлива роль цієї категорії визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності виробничого підприємства, підсумовує його головний економічний результат. Це положення підкреслюється у працях багатьох економістів.

Термін «прибуток» має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденції розвитку економічної теорії.

Поняття прибутку являється дискусійною категорією. Дослідження його економічної сутності прибутку бере початок ще з XVII ст. і продовжується до сьогодні. Серед великої кількості економічних теорій, теорію прибутку економісти характеризують як одну з найбільш складних. Тому проблема її обґрунтування належить до найважливіших проблем економіки та господарської практики.

Таким чином, метою статті є: дослідження історичного розвитку економічної сутності прибутку, місце та роль даної категорії в бухгалтерському обліку.

Вагомий внесок у дослідження економічної сутності прибутку, визначення джерел його походження зробили такі вчені-економісти як А. Бабо, К. Маркс, Ф. Найт, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Й. Шумпетер, Е. Чемберлен, Дж. Хікс та ін. В сучасних умовах даному питанню продовжує приділяти першочергову увагу значна частина вітчизняних та зарубіжних економістів. Зокрема серед них можна виділити І.А. Бланка, Н.М. Бондара, О.О. Гетьмана, С.Ф. Покропивного, А.М. Поддєрьогіна, В.М. Шаповала, Л.І. Шваба і т.д. Але, необхідно зазначити, що як економісти-класики так і сучасні вченні-економісти не мають єдності думок щодо визначення змісту категорії «прибуток», тому теорія прибутку досі залишається незавершеною та містить в собі певні протиріччя.

Викладання основного матеріалу. Результати наукових досліджень доводять, що сучасні дослідники здебільшого розвивають теорії прибутку економістів XIX- початку XX ст., пристосовуючи їх до нових умов. На протязі декількох століть економістами-класиками досліджувалась сутність поняття «прибуток» та висловлювались різні теорії його формування (див. рис.1). В економічній літературі одні автори розглядають прибуток у вигляді заробітної плати, відсотку та ренти, інші стверджують, що – це відсоток на капітал.

Рис.1 Основні теорії прибутку та їх стисла характеристика [3].

Еволюція поглядів на сутність прибутку починається з часів виникнення меркантилізму, найвидатнішим представником якого в Англії був Т. Мен. Джерелом прибутку меркантилісти вважали зовнішню торгівлю. Вони стверджували, що прибуток утворюється у сфері обігу, і визначали його як різницю між продажною і покупною вартістю товару.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв’язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов’язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

У домарксовий період найближче до розуміння змісту прибутку підійшли класики буржуазної політичної економії Вільям Петті, Адам Сміт та ін.

З виникненням у XVII ст. в Англії класичної школи політичної економії, засновником якої був Уільям Петті виникає твердження про «виробниче» походження прибутку, джерелом якого є не сфера обігу, а праця, виробництво. Прибутком, на думку В. Петті, є та частини продукту, яка залишається після відрахування заробітної плати, тобто прибуток зводився до ренти. У. Петті не досліджував прибуток як самостійну категорію, але пов'язував його з рентою, яка розглядалась у двох її проявах: рента з землі і рента з грошей (відсоток), що становили основну форму додаткового продукту.

Таким чином, У. Петті та його найближчі послідовники приходять до висновку, що дохід у вигляді ренти і відсотка виникає в результаті створення працею додаткового продукту.

У XVIII ст. наслідуючи вчення У. Петті набула розвитку школа фізіократів, дослідження яких були спрямовані у сферу виробництва. Вони стверджували, що прибуток створюється лише в сільському господарстві. Основною формою доданої вартості виступає земельна рента, яку фізіократи ототожнюють з «чистим продуктом», що є результатом додаткової праці робітника.

Найвидатнішим представником класичної економічної теорії XVIII ст. є Адам Сміт. А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв’язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. Розглядаючи теорію прибутку А. Сміта, необхідно підкреслити, що на відміну від меркантилістів, які вважали, що прибуток утворюється у сфері обігу і фізіократів, які пов'язували його із сільським господарством, А. Сміт першоджерелом прибутку визначає тільки виробництво. У своїй праці «Дослідження природи та причини багатства», яка була опублікована в 1776 А . Сміт розробив найважливіші концепції трудової теорії вартості. Він вважав, що прибуток – це продукт праці, який привласнюється власником засобів виробництва. У зв’язку з цим вчений відзначає, що «вартість, яку робітники додають до матеріалів, зводиться… до двох частин, одна з яких оплачує їхню винагороду, а друга становить прибуток їхнього наймача на весь капітал, авансований ним у вигляді матеріалів і заробітної плати». Також А. Сміт зазначає, «що прибуток на капітал визначається вартістю застосовуваного в праці капіталу і є принципово відмінним від заробітної плати». Крім праці та прибутку, ще одним ціноутворюючим фактором, що визначає мінову вартість товару є рента.

Виходячи з цього, А. Сміт приходить до висновку, що заробітна плата, рента і прибуток – це три первинні джерела будь-якого доходу і мінову вартості.

Давід Рікардо, представник класичної політичної економії XVIII і початку XIX ст. був прибічником та продовжувачем теорії трудової вартості А. Сміта. Як і А. Сміт Д. Рікардо стверджував, що прибуток створює лише праця. На думку Рікардо прибуток і заробітна плата є не джерелами, а складовими частинами вартості, що створюється працею. Аналізуючи співвідношення прибутку із заробітною платою, він приходить до висновку, що зростання заробітної плати призводить до зменшення прибутку, і навпаки, збільшення прибутку відбувається внаслідок зниження заробітної плати.

Погляди А. Сміта і Д. Рікардо стали основою створення концепції продуктивності капіталу, за якою прибуток є результатом зміни людської праці капіталом і здійснення ним таких завдань, які не можуть бути виконані людською працею.

Таким чином, теорія формування прибутку А. Сміта і Д. Рікардо поклала початок теорії трудової вартості, яка на той час ще не була обґрунтована як цілісна концепція прибутку [4.c 286].

В марксистській літературі прибуток розглядається у вигляді перетвореної форми додаткової вартості, створеною найманою працею. В США та інших країнах з розвинутою ринковою економікою поширена концепція, за якою прибуток є винагородою за підприємницькі здібності. При цьому, на думку більшості авторів, головним джерелом прибутку є капітал. Виходячи з цього, можна узагальнити основні концепції економічної сутності прибутку, які наведені на рис.2. У середині XIX ст. набуває розвитку теорія додаткової вартості К. Маркса. У вигляді перетвореної форми додаткової вартості виступає прибуток, який є мотивом діяльності капіталіста та показником ефективності розвитку капіталістичного виробництва. Прибуток утворюється як надлишок виручки над витратами капіталу, який безоплатно привласнюється власниками засобів виробництва і реалізований у сфері обігу.

Перетворення додаткової вартості на прибуток пов’язане з тим, що капіталіст авансує свій капітал не лише на наймання робочої сили, а й на придбання засобів виробництва, без яких неможливі виробничий процес і створення додаткової вартості. Тому «додаткова вартість, як продовження всього авансованого капіталу набуває перетвореної форми прибутку».

Таким чином, прибуток у К. Маркса є результатом експлуатації найманої праці капіталом і відношення «капіталіст-найманий працівник» складає основу відношень капіталістичного суспільства.

Необхідно зазначити, що як марксистська теорія прибутку, яка базувалась на експлуатації праці капіталом, так і інші теорії «засобів виробництва» XVIII – XIX ст. зводились до трактування прибутку в основному як оплати кваліфікованої праці управління, тобто як різновиду заробітної плати. Інакше кажучи до XX ст. в економічній думці була відсутня самостійна теорія прибутку.

Сучасні західні економісти визначають прибуток категорією добробуту, тобто ступенем поліпшення добробуту господарюючого суб’єкта за даний період часу. Так, на думку Дж. Хікса (1904-1989) прибуток – це те, що людина вважає прибутком, те, у що вона вірить. А далі він уточнював, що насправді прибуток - це те, що може спожити власник, не погіршуючи свого благополуччя.

До заслуг американських бухгалтерів слід віднести доказ того, що прибуток, обчислений в бухгалтерському обліку, не відображає його економічного змісту - дійсного результату господарської діяльності. Усвідомлення цього привело великих американських вчених до чіткого розмежування понять бухгалтерського та економічного прибутку. Перше визначає прибуток як результат реалізації товарів і послуг, другий - як наслідок - результат "роботи капіталу". Різницю між цими підходами провів І. Фішер (1867-1947). Він порівняв капітал, який утворює прибуток, з садом, який приносить урожай. З бухгалтерської точки зору саду коштує стільки, скільки за нього сплатили, з економічною-стільки, скільки коштує його врожай. Таким чином для Фішера прибуток породжується капіталом, але не залежить від вартості майна, навпаки, оцінка капіталу прямо залежить від величини доходів фірми, бо капітал-це актив, здатний приносити прибуток [2,стр. 171].

Інший погляд на прибуток мають фахівці Американського інституту бухгалтерів, які стверджують, що «прибуток… є величиною, яка одержується шляхом віднімання з доходів або виручки собівартості реалізованої продукції, інших витрат та збитків…». Натомість фахівці Американського інституту присяжних бухгалтерів вважають, що «чистий прибуток (чистий збиток) – це перевищення (дефіцит) доходів над витратами за звітний період…».

На сучасному етапі розвитку економіки прибутку від господарської діяльності також трактується більшістю економістів як перевищення доходів над витратами.

Рис. 2. Основні концепції економічної сутності прибутку

Провідні фахівці в сфері бухгалтерського обліку розглядають прибуток як основний економічний показник, що всебічно характеризує фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, і є джерелом поповнення його обігових коштів, капітальних інвестицій та збільшення власного капіталу.

Згідно чинного законодавства України під прибутком розуміють суму, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати [5,c.162]

З метою більш глибокого та правильного розуміння прибутку як кінцевого результату діяльності господарюючого суб’єкта, важливо звернути увагу на підходи до класифікації прибутку за різними критеріями. У цьому зв’язку за даними деяких авторів нині існує більше ніж 20 класифікаційних ознак прибутку. В таблиці наведено класифікацію прибутку за основними ознаками (табл.1).

Таблиця 1

Класифікація прибутку за основними ознаками [3].

Класифікаційна ознака	Види прибутку
Залежно від методики розрахунку	Бухгалтерський, економічний
Залежно від мети обліку	Обліковий, податковий
Залежно від виду діяльності	Від звичайної діяльності, від надзвичайної діяльності
Залежно від інфляційних процесів	Реальний, номінальний
Залежно від цільового використання	Реінвестований, спожитий
Залежно від алгоритму розрахунку	Валовий, від звичайної діяльності до оподаткування, після оподаткування, чистий

Таким чином, можна зробити висновок, що категорія «прибуток» в економічній літературі приділяється підвищена увага, але на даний момент єдиного визначення прибутку немає, оскільки воно залежить від поставлених його користувачами цілей. Дослідивши еволюцію поглядів науковців на економічну сутність прибутку, неможна однозначно стверджувати, яка з наведених теорій є найбільш вірною, оскільки кожна з них пояснює певний важливий аспект даного питання, а узагальнення даних поглядів становить сучасну теорію прибутку, яка досі залишається незавершеною та потребує подальших досліджень.

Література

1. Висока О.Є. Економічна сутність прибутку та концепції його формування/О.Є. Висока/Наукові праці КНТУ. Економічні науки,2010.- 5с.

2. Соколов Я.В. Історія бухгалтерського обліку/Я.В. Соколов, В.Я.Соколов/ Підручник.-2-ге вид,2006,-288 с.

3. Кучер Л.Ю. Науково-теоретичні основи формування прибутку в підприємствах/ Л.Ю.Кучер/Інноваційна економіка,-2010.-3с.

4. Мочерний С.В. Економічна теорія/ С.В. Мочерний/Навчальний посібник,-2008.-639с.

5. Пантелеєв В. Словник бухгалтера та аудитора / Пантелеєв В.,Сніжко О./Ред Я.Кавторєва.-2009.- 352с