Блажко М. О.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ У СУЧАСНІЙ РИЗИКОЛОГІЇ

На сьогоднішній день питання класифікації ризику являє собою досить складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів. Проте в літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні. Одні вчені визначають класифікаційні ознаки, інші це роблять безвідносно до них.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем ризик-менеджменту, зокрема оцінки економічного ризику, зробили іноземні та українські науковці: А. П. Альгін, І. Т. Балабанов, І. А. Брижань, І. Р. Бузько, В. П. Буянов, П. І. Верченко, В. В. Вітлінський, О. А. Война, Л. В. Временко, В. В. Глущенко, І. В. Гончаров, П. Г. Грабовий та інші.

Метою статті є визначити основні види ризиків та причини їх виникнення.

Ризик, як правило, поділяють на два типи − динамічний і статичний.

Статичний – це ризик втрат реальних активів унаслідок нанесення збитків власності, а також доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести тільки до збитків.

На відміну від статичних ризиків, динамічні несуть у собі або втрати, або прибуток для підприємницької фірми. Їх ще можна назвати спекулятивними. Крім того, динамічні ризики, які призводять до збитків однієї фірми, можуть одночасно принести виграш для суспільства в цілому. Тому динамічними ризиками важко управляти [1, c. 608].

За ступенем впливу ризики бувають: чисті – означають можливість збитків чи нульового результату; спекулятивні – полягають у можливості одержання як позитивного результату, так і негативного.

За частотою реалізації ризику розрізняють: високі ризики, для яких характерна велика частота реалізації ризику, тобто ймовірність настання збитку; середні, яким властива середня частота реалізації ризику, тобто середня ймовірність настання збитку; малі ризики – з малою частотою реалізації ризику або ймовірністю настання збитку.

За розміром можливого збитку ризики поділяють на катастрофічні, великі, середні та малі.

За ознакою прогнозованості ризики можна розділити на дві групи:

- прогнозовані – можна передбачити, виходячи з економічної теорії або господарської практики, але не можна визначити момент їх прояву;

- непрогнозовані – про які поки що нічого не відомо, тому неможливо оцінити їх вплив на ступінь і розмір ризику.

Залежно від сфери впливу або місця прояву ризики поділяють на внутрішні та зовнішні. До зовнішніх відносяться ризики, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю підприємства, а зумовлені змінами у зовнішньому середовищі. Внутрішні ризики визначаються діяльністю власне підприємства [2].

Французькі економісти Л. Іхудт і К. Гольєр вказують на необхідність виділення залежно від характеру впливу на результати виробництва адитивного і мультиплікативного ризиків [3, с. 188]. Під адитивним вони розуміють ризик, який здійснює однаковий вплив на всі підприємства незалежно від їх розміру. Мультиплікативний ризик впливає на стан підприємства пропорційно до його розмірів.

Залежно від рівня економічного управління виділяють народногосподарський ризик (макрорівень) і ризик на рівні підприємства або фірми (мікрорівень) [4, c. 82].

За тривалістю дії розрізняють довгострокові (пов’язані із стратегічним впливом) і короткострокові (кон’юнктурні) ризики.

Екологічний ризик можливий двох видів: зовнішній і внутрішній. Зовнішній пов’язаний з можливістю екологічних катастроф та лих, діяльністю в умовах забрудненого навколишнього середовища та одержанням збитків у результаті цього. Внутрішній ризик визначається можливістю забруднення довкілля внаслідок діяльності фірми та виникненням цивільно-правової відповідальності за таке забруднення, результатом якої буде накладення на підприємство санкцій згідно з чинним законодавством.

Залежно від конкретних причин виникнення всі економічні ризики можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх відносяться ризик країн, валютний, ринковий ризик та ризик форс-мажорних обставин.

Валютний ризик, або ризик курсових втрат, пов’язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств і банківських установ та диверсифікацією їх діяльності.

Ці ризики можуть бути комерційними, тобто пов’язаними з небажанням або неможливістю боржника (гаранта) оплатити за своїми зобов’язаннями. У свою чергу, комерційний ризик поділяється на конверсійний (готівковий), який являє собою ризик збитків за конкретними операціями в іноземній валюті, і трансляційний (бухгалтерський), що виникає при переоцінці активів і пасивів зарубіжних філіалів і дочірніх фірм у національну валюту.

Внутрішні ризики залежать від виду підприємства.

Ризик податкової політики виникає через нестабільність податкового законодавства, підвищення податкових ставок, введення нових видів податків, індивідуальні рішення співробітників податкової служби про можливість використання певних пільг або застосування конкретних санкцій по відношенню до підприємства.

Ризик, пов’язаний зі зміною ситуації в окремій галузі, називається галузевим. Як відомо, всі галузі переживають становлення, піднесення, розквіт і занепад. Така циклічність відповідним чином відображається на доходах різних галузей і цінах акцій підприємств.

Інноваційний ризик полягає в можливості втрат від впровадження новацій у різних сферах господарсько-виробничої діяльності підприємства, які можуть не знайти попиту на ринку.

Фінансовий (кредитний) ризик виникає в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами, а також пов’язаний з невиконанням суб’єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов’язань (прострочення платежів, несвоєчасне повернення кредитів і т.п.). У більш вузькому визначенні його пов’язують з фінансовим ліверіджем, тобто відношенням боргу до звичайного акціонерного капіталу, який фірма використовує для фінансування активів. Фінансові ризики − це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи вкладення капіталу, заздалегідь знає, що можливі як доходи, так і збитки в результаті проведення будь-якої операції в фінансово-кредитній та біржовій сферах. До фінансових ризиків відносяться: кредитний, процентний, валютний, втрачених фінансових зисків, венчурний, операційний.

Портфельний ризик полягає в імовірності втрати по окремих типах цінних паперів, а також за всіма категоріями кредитів.

Ризик втраченого фінансового зиску − це ризик настання опосереднених фінансових збитків (недоотримання прибутку) внаслідок нездійснення будь-якого заходу (наприклад, страхування) чи зупинки певного виду господарської діяльності.

Венчурний ризик пов’язаний з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок та винаходів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику. Основним методом зниження ризику венчурного капіталу є диверсифікація інвестицій. Новим підприємствам характерні три види венчурних ризиків, які пов’язані з:

• технічними нововведеннями;

• економічним або організаційним аспектом виробництва;

• молодістю підприємства.

Операційні ризики пов’язані в основному з торговими операціями, а також з договорами відносного фінансового інвестування та дивідендними виплатами.

Передрозрахунковий ризик – це ризик того, що контрагент не виконає своїх зобов’язань по угоді до розрахунків і банку доведеться замінити цей контракт угодою з іншими контрагентами по існуючій (і, можливо, несприятливій) ринковій ціні.

Залежно від форми інвестування виділяють ризик:

- реального інвестування, пов’язаний із невдалим вибором місця розташування об’єкта, який споруджують; збоями у постачанні будівельних матеріалів і обладнання; значним зростанням цін на інвестиційні товари;

- фінансового інвестування, пов’язаний із непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи навіть банкрутством окремих емітентів, непередбачуваними змінами умов інвестування, прямим ошукуванням інвесторів тощо.

Отже, можна зробити наступні висновки: ризики об’єктивні для всіх суб’єктів економіки, тобто підприємство діє в умовах ризику, хоче воно того чи ні; всі можливі види ризиків необхідно ретельно вивчати економічним суб’єктам; невиправданий ризик може призвести до банкрутства підприємства, перестрахування – до втраченого зиску і навіть втрати ринку.

Література

1. Вербицька Г. Л. Вибір заходів обмеження економічного ризику // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 189, т. 2. – С. 607–615.

2. Гончаров І. В. Ризик та прийняття управлінських рішень. – Х.: ХПУ, 2003. – 150 с.

3. Eckhoudt L., Gollier Ch. Risk: Evaluation, Management and Sharing. – Prentice Hall, 1995. – P. 187–188.

4. Івченко І. Ю. Економічні ризики. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 304 с.

5. Гранатуров В. М., Шевчук О. Б. Ризики підприємницької діяльності. – К.: Зв’язок, 2000. – 149 с.

250