Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Вінницький національний аграрний університет, Україна

К.е.н., доц. Кубай О.Г.

Гандура І. І.

Сучасний стан та перспективи розвитку пенсійної реформи в Україні

Сьогодні гостро постало питання пенсійного реформування української економіки у зв’язку з наростанням проблем у пенсійній галузі. Державі стає все складніше виконувати зобов’язання перед особами поважного віку, тим більше, що збільшення числа пенсіонерів в Україні відбувається досить швидкими темпами. Станом на кінець 2010 року їх число становило 13,7 млн. чол., добробут яких повинні забезпечувати 14,4 млн. платників пенсійних внесків, тобто на 9 пенсіонерів припадає 10 працюючих, при збереженні даних тенденцій, це співвідношення сягне 10 до 10, а в 2050 – 14 до 10 чоловік.

Сьогодні в Україні 18% загального обсягу ВВП витрачається на виплату пенсій, хоча в світі вважається, що коли даний показник перевищує 8% - країна знаходиться на межі дефолту. За статистичними даними у 2009 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України складав 31,1 млрд. грн., у 2010 р. – 34,4 млрд. грн., а на 2011 р. передбачається приблизно 18 млрд. грн. [3].

Сьогодні влада має намір реформувати пенсійну систему за Президентською програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. У ній здійснення пенсійної реформи здійснено у три етапи:

· на першому етапі передбачається введення фіксованого розміру пенсійного внеску для підприємців-спрощенців, обмеження розміру максимальних пенсій;

· на другому етапі (до кінця 2012 р.) планується створити стимули для того, щоб громадяни після досягнення пенсійного віку продовжували працювати, а також збільшити мінімальний термін страхового стажу для отримання пенсії за віком, скасувати необґрунтовані пільги з дострокового виходу на пенсію, почати поступове вирівнювання пенсійний вік жінок і чоловіків, поступовий перерозподіл ставки внеску на пенсійне страхування від роботодавця на працівника. Також передбачено підвищити нагляд за накопичувальними пенсійними фондами, ввести накопичувальну систему державного пенсійного страхування та ввести обов'язкові корпоративні пенсійні схеми для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для окремих категорій професій, пов'язаних з ризиком для життя;

· до кінця третього етапу (до кінця 2014 р.) заплановано диверсифікувати схеми приватного пенсійного страхування, ввести програми спільного інвестування і т.д. [2].

Для стабілізації солідарної пенсійної системи програмою передбачається необхідність підвищити мінімальну тривалість страхового стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років; вирівняти пенсійний вік для жінок і чоловіків (поступово із кроком 0,5 року протягом 10 років); наблизити пенсійний вік до європейських стандартів (65 років) для учасників другого рівня пенсійної системи; стимулювати більш пізній вихід на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу з 20/25 років до 30/35 років з одночасним збільшенням коефіцієнта обліку наднормативного стажу або відстрочки виходу на пенсію. Також пропонується звільнити солідарну систему від дострокових і пільгових пенсій; обмежити максимальний розмір пенсій, які виплачуються із солідарної системи;виплачувати пенсії за віком для всіх пенсіонерів, які працюють, в розмірах, визначених законом про обов'язкове пенсійне страхування; перерозподіляти частку внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника; відокремити внесок на соціальне страхування від єдиного податку; скоротити пільги з дострокового виходу на пенсію [1].

Міжнародна практика свідчить, що: існує дуже мало країн, в яких пенсійний вік для чоловіків та жінок різний; а також існує дуже мало країн, які не планують підвищувати пенсійний вік для чоловіків та жінок. За результатами пенсійної реформи, як зазначає Міжнародна фінансова консалтингова компанія Mercer, ОЕСР, у Кореї планується зміна пенсійного віку з 60 до 65 до 2013року, Чеська Республіка з 62 до 65 до 2030, Японія з 62 до 65 до 2013, Угорщина з 62 до 69 до 2050, Данія з 65 до 67 до 2027, Німеччина з 65 до 67 до 2029, Велика Британія з 65 до 68 до 2046, Сполучені Штати з 66 до 67 до 2027 року [5].

Передбачається, що за підсумками реформування пенсійної системи співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат буде становити не менше 45%, за солідарною системою - 40%; співвідношення середніх розмірів пенсій жінок і чоловіків - не нижче 75%; ставка відрахувань на пенсійне страхування - не більше 35 %; співвідношення обсягу пенсійних витрат з ВВП - не більше 12% до 2014 року.

Експерти вказують на те, що державі у першу чергу слід вивести з тіні, в якій перебуває левова частка української економіки, величезну кількість підприємств, створивши їм можливості для легальної роботи. У цьому випадку є шанс, що соціальні реформи виявляться менш болючими [4].

Досить важливим є те, щоб кожен громадянин України усвідомлював, що рано чи пізно нашій державі доведеться створити таку пенсійну систему, яка буде здатна створити умови для забезпечення населення належним доходом у старості відповідно до особистого внеску кожного, при цьому дана система не має бути тягарем для державних фінансів, бізнесу і працюючих громадян та навіть зможе стати джерелом довгострокових фінансових ресурсів країни.

Література:

1. www.portal.rada.gov.ua.

2. www.president.gov.ua.

3. Половинчак Ю. До виконання // Резонанс. – 2011р. – №10. – С. 8-11.

4. Половинчак Ю. Реформи: болючі, але необхідні // Україна: події, факти, коментарі. – 2010р. – №15. – С. 7-14.

5. Таггарт Г.М. Підвищення пенсійного віку: що раніше, то краще // http://pension.kiev.ua.