Адміністрування податку з доходів фізичних осіб в Україні

Поняття «організація адміністрування податків» в Україні нове та потребує відповідного дослідження, як в історичному аспекті, так і з урахуванням сучасних умов і основ формування та реалізації податкової політики та конкретних закономірностей, принципів, процедур, що складають відповідні засади методології державного управління у сфері податкових відносин та контролю. Потребу в розробці методологічних засад державної політики у сфері адміністрування податків значною мірою зумовлено невизначеністю відповідних понять, принципів і підходів до вивчення цієї проблеми, що вказує на необхідність проведення наукових досліджень податкової політики в Україні й основ організації адміністрування податків, як її складової, та, відповідно, уточнення понятійного апарату, правових та управлінських механізмів реалізації.

Податковий кодекс Ураїни передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом. Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Кодексу. Облік платників податків ведеться, в основному, за рахунок податкових декларацій. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Для прийняття декларації виконується попередня перевірка наявності та дійсності заповнювання усіх її необхідних реквізитів. Інші показники декларації перевірці не підлягають. Податковий кодекс не містить пункти про невикористання десятиденного строку при відправці поштою у випадках неправомірного відказу при прийнятті декларації.

З прийняттям Податкового Кодексу багато положень зазнали зміни. Можна виділити найголовніші з них:

- Контролюючими органами є: податкові органи, митні органи;

- Органи державної податкової служби мають право проводити: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні), фактичні перевірки;

- Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — до 1 травня року, що настає за звітним.

- Ставка податку становитиме 15% при умові, якщо загальний місячний дохід не буде перевищувати 10 мінімальних заробітних плат на початок року (сьогодні – 941 грн.), у іншому випадку ставка податку буде дорівнювати 17% від суми перевищення встановленої межі.

Серед новацій Кодексу – запровадження оподаткування доходів фізичних осіб із банківських депозитів, однак він буде запроваджений із 2015-го року.

Також підприємця, що працює за єдиним податком, звільнено від 16 видів податків та зборів, а згідно з Податковим кодексом – буде звільнено лише від 4 видів податків та зборів. Загрозою для спрощеної системи в Податковому кодексі є збільшення кількості податків та зборів, які буде змушений платити підприємець, і відповідно, збільшення документообігу підприємця та витрат його часу на податкові процедури.

Одним з головних недоліків є те, що під час трактування норм податкового законодавства працівники ОДПС інколи ототожнюють різні поняття, вкладають інший зміст, ніж той, що викладено законодавцем у правові норми Це призводить до порушення одного з основних законів логіки – закону тотожності. У цьому полягає одна з причин виникнення проблем у відносинах між органами державної податкової служби і платниками податків.

В умовах процесу законотворчості, що склалися в Україні, та реагування на них платників податків адміністрування податків має бути стабілізуючим фактором, оскільки саме чітка та законодавчо закріплена визначеність процесу адміністрування податків для учасників податкових відносин привносить елемент прозорості в процес формування грошових потоків та створення умов для розвитку підприємництва.

Слід зазначити, що сучасний рівень зміни адміністрування процесів оподаткування не відповідає науково обґрунтованим критеріям і тенденціям розвитку фінансово-економічних процесів в Україні. Методологічні розробки щодо адміністрування процесів оподаткування та прийняття управлінських рішень органами податкової служби не містять достатньо обґрунтованої і чіткої позиції, відсутні організаційно-функціональний механізм адміністрування процесів оподаткування та прозорість висвітлення адміністрування процесів оподаткування як фактора стабілізації руху фінансових потоків.

Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна використовувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходів громадян, насамперед – для економічного активного населення, що забезпечує генерації первинних доходів як об’єкта оподаткування.

Таким чином, можна також стверджувати, що фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб реалізується за рахунок порушення принципу соціальної справедливості податкової системи. Поетапне реформування податку з доходів фізичних осіб забезпечить підвищення його фіскальної ефективності та набуття ним ролі основного джерела доходів бюджету.

Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує дві третини власних доходів місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід’ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб і забезпечення самодостатності бюджетів місцевого самоврядування, що дасть їм змогу належним чином фінансувати заходи, пов’язані із забезпеченням соціальних послуг.

Та попри те, що Податковий кодекс далекий від досконалості, Європейська Бізнес-асоціація бачить низку позитивних тенденцій, а саме: кодифікація, впровадження єдиного соціального внеску, скорочення кількості податків взагалі та напрямок на покращення системи адміністрування податків в Україні.

Список використаної літератури:

1. Податковий кодекс України зі змінами та доповненнями від 07.02.2011;

2. Журнал “Вісник податкової служби” № 5; 2011р;

3. Бутаков М.П Податковий кодекс України: яким йому бути. // Фінанси України, 2001, №7.