Економічні науки/16 Макроекономіка

Романовська О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михаїла Туган-Барановського, Україна

Особливості перехідної економіки України

Сучасний розвиток світогосподарських звязків визначається процесами глобалізації та регіоналізації, інтернаціоналізації, темпами науково-технічного прогресу, тому аналіз перехідної економіки України є необхідним для визначення її місця та ролі у світовій економіці, зокрема в інтенсивних процесах глобалізації та інтернаціоналізації.

Питання перехідних економік активно займаються такі вчені як Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Кудров, В. Сіденко, Д. Норт, Дж. Сакс.

Віднесення країн до певної категорії визначається: обсягом валового внутрішнього продукту, національного доходу, сукупним експортом та імпортом і його розподілом за регіонами світу, сукупними споживчими витратами та їх диференціацію за статтями витрат. У структурі виробництва виділяють частку й динаміку розвитку сільського виробництва, переробної промисловості і рівень її диверсифікації, а також розвинутість сфери послуг. При класифікації країн беруть до уваги історичні, політичні, соціально-культурні особливості.

Україна відноситься до країн, що виникли в наслідок розпаду Радянського Союзу, вона успадкувала найбільш консолідовану й довготривалу соціалістичну систему, розклад якої є результатом внутрішніх суперечок та яка пройшла через стадію формування державності, що надає специфічного характеру перехідній економіці цієї країні. Україна має статус ринкової економіки.

В Україні за останні роки демонтовано підвалини адміністративно-командної системи. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі. Проведені трансформаційні зрушення відкривають перспективу динамічного зростання та якісного розвитку вітчизняної економіки, підвищення рівня життя народу, але невизначеність теоретичного осмислення шляхів переходу є причиною недосконалості трансформаційних процесів України. Кризу формування капіталу, яку українська економіка пережила впродовж 1991—1996 рр. і яка мала своїм наслідком скорочення обсягу валового нагромадження основного капіталу в 6,8 разу, так і не вдалося подолати в наступні 1997—2008 рр. У 2008 р. обсяги валового нагромадження основного капіталу становили лише 44,7% від його обсягу за 1990 р. Україна пережила десять років падіння, внаслідок чого ВВП знизився до 40,8%, а після наступних дев’яти років зростання ледь сягнув 74,1% від рівня 1990 р. Порівняно з 1991 р. реальні наявні доходи населення спочатку знизилися до 32,9% у 1999 р., а потім зросли до 101,3% у 2008 р. Отже, 18 років для зростання доходів населення в цілому втрачено. Результатами економічного зростання різні верстви населення країни скористалися по-різному, зокрема, все більше ресурсів концентрувалося в руках відносно нечисленної групи.

Державна служба статистики України 28 лютого оприлюднила уточнену оцінку українського ВВП за 2010 р. Відповідно до неї, обсяг номінального ВВП у фактичних цінах збільшився на 18,9%, до 1085,9 млрд. грн., без урахування інфляційного чинника реальна економіка виросла на 4,2% , що співпало з попередньою оцінкою. За результатами року негативні показники продемонстрували будівництво (-4%), сільське господарство (-0,9%), оплата послуг фінансових посередників (-10%) і обсяг субсидій (-24,8%). На оцінці ВВП також позначилося уповільнення зростання інших показників, експорт, попит домогосподарств, освіта, охорона здоров‘я, а також фінансова діяльність. У січні-листопаді 2010 р. експорт товарів становить 46129, 6 млн. дол. США , імпорт – 54087,6 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом 2009 р. експорт збільшився на 29,8%, імпорт – на 33,9%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 7958 млн. дол. ( за січень-листопад 2009 р. також від’ємне – 4843,1 млн. дол.).

Перспектива розширення ЄС та вступ нових країн до Євросоюзу стали важливим каталізатором ефективних трансформаційних та позитивних структурних зрушень у національній економіці нашої країни. Об’єднання Європи має бути перспективним для України та створювати сприятливі умови для більш активного входження в процеси глобалізації, які повинні були б не тиснути на регіональні процеси ЄС, а доповнювати собою глобалізаційні тенденції світу.