К.е.н., доцент Фаюра Н.Д. магістрант Цеплий В.В.

Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань при кредитуванні

Сьогоднішня ситуація у сфері банківського кредитування відзначається високою часткою проблемних кредитів, за різними експертними оцінками — це приблизно 30—34 % від загальних кредитних вкладень банків. Часто, майже безальтернативним варіантом вирішення зазначеної проблеми є реалізація заставного майна.

Вітчизняні науковці здійснюють достатньо ґрунтовне вивчення питань, пов'язаних із роллю заставного майна у кредитному процесі банків. Так, професори А. Мороз, М. Алексєєнко, М. Савлук, О. Дзюблюк, В. Лагутін — розкривають основи застави як способу забезпечення зобов'язань. І. Волошин, та В. Галасюк досліджують вартісну оцінку застави, пропонуючи оцінювати заставу за ліквідаційною вартістю, і на цій основі визначити ліміти кредитування. Найбільше проблемами теорії та практики заставних відносин переймаються сьогодні такі вітчизняні науковці, як Д. Гриджук, В. Олійник, І. Волошин, О. Євтух, І. Пучковська та інші[1].

Серед інструментів хеджування кредитних ризиків одним із найбільш надійних визнано заставу матеріальних активів. Не даремно 90-95 %, наданих банками кредитів, забезпеченні заставою.

В основі заставної політики, як складової кредитної політики банків, лежить принцип: кредитна угода повинна бути настільки «захеджована» заставою, наскільки цього вимагає рівень кредитоспроможності позичальника. Тобто, чим вища імовірність дефолту по кредитній угоді, тим більшу увагу слід приділяти забезпеченню і навпаки.

Практична, реалізація цього принципу суттєво підвищує ефективність кредитного бізнесу. Але, його досягнення є доволі складною задачею, яка вирішується в межах заставної політики банків та безпосередньої роботи із заставою.

Основні напрямки роботи із заставою визначаються функціями, які виконує застава у кредитному процесі. Можна виділити наступні функції застави:

• Резервна;

• Стимулююча;

• Інформаційна.

Отже, застава може надійно захищати інтереси банків при кредитуванні, тільки при дотриманні певних базових передумов, які фактично можна вважати принципами ефективної реалізації заставної політики банків:

1. Виважений підхід при виборі активів для цілей забезпечення
кредиту. Вибір активів для забезпечення кредиту, варто здійсню
вати за такими критеріями: ліквідність майна, ринкова вартість,
значущість активів для бізнесу, прогноз зміни вартості об'єкту
застави в часі, визначення розміру витрат, пов'язаних з процесом
звернення стягнення на предмет застави;

2. Об'єктивна оцінка, на базі ринкової вартості об'єкту застави, заставного дисконту та заставної вартості;

3. Якісна правова експертиза на предмет виявлення юридичних ризиків, пов'язаних із майном, що пропонується у заставу;

4. Прийняття належних заходів по збереженню предмету застави[2].

Підставами виникнення заставних відносин в Україні є Закон України “Про заставу” і договір застави. Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у законі. Схематично заставний механізм зображено на рисунку 1.

Рис. 1 Заставний механізм при кредитній угоді

Але головним джерелом виникнення заставного права залишається договір, коли для виникнення застави між заставодержателем і заставодавцем має бути досягнуто згоди щодо встановлення застави.

Застава як засіб забезпечення зобов’язань повинна задовольняти такі вимоги:

- висока ліквідність, тобто можливість активів до конвертування у грошову форму;

- здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування);

- стабільність цін на заставне майно;

- низькі витрати на зберігання і реалізацію застави.

Більш детально критерії заставного механізму наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії оцінки якості заставного механізму

Рейтинг надійності	Співвідношення вартості заставленого майна та суми позики	Ліквідність предметів застави	Можливість здійснювати контроль за предметом застави	Приклади
А (високий)	Більше або дорівнює 100%	Легко реалізуються	Повністю під контролем банку	Грошовий депозит в банку
В	Менше 100%	Ціна може коливатися та можуть виникнути труднощі	Повністю під контролем банку	Цінні папери, що котуються, передані на зберігання до банку
С	Менше 100%	Ціна може коливатися та можуть виникнути труднощі	Є проблеми з контролем	1) цінні папери, що не котуються 2) запаси ТМЦ, що знаходяться у клієнта
D	Менше 100%	Ціна знижується, є проблеми з реалізацією	Є проблеми з контролем	Запаси ТМЦ, знаходяться у клієнта
Е	Менше 100%	Ціна знижується	Контроль відсутній	Запаси цінностей, що знаходяться у клієнта

Застава може бути в таких формах:

1. Застава рухомого майна.

2. Заставне право на нерухоме майно.

3. Цінні папери.

4. Дорогоцінні метали.

Комерційні банки країн з розвинутою ринковою економікою використовують й інші види застави. Зокрема, при наданні позичок індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, при кредитуванні підприємств видобувних галузей - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, при кредитуванні фермерських господарств - урожай (зібраний або “на корені” за умови його застрахування) [3].

Отже застава – це спосіб забезпечення зобов’язань, який передбачає право кредитора у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язань одержати задоволення своїх фінансових інтересів з вартості заставленого майна з перевагою перед іншими кредиторами.

Розглядаючи заставу як один із способів забезпечення повернення кредиту, слід відмити, що таку гарантію породжує перш за все юридично закріплена майнова відповідальність позичальника перед кредитором. Тим самим створюється правова захищеність інтересів кредитора. Економічну гарантію повернення кредиту при заставі забезпечують конкретні матеріальні цінності та майнові права, що є предметом застави, а також загальне майно позичальника, а іноді й третіх осіб.

Розвиток кредитних відносин в умовах ринку спричинив формування різних систем запобіжних заходів при здійсненні кредитних відносин зокрема таких як: страхування кредитних ризиків, гарантії та поручительства.

Література:

1. Кізлова О. Застава у системі способів забезпечення зобов’язань// Юридичний вісник. – 2010. - №2. – С. 43-48.

2. Леонова Л. С. Історія становлення інституту застави в цивільному праві// Наукові записки. - том №53. – С.118-121.

3. Чех М.С. Проблеми погашення кредитів в українських банках// Фінанси, грошовий обіг. – 2010. - №3. – С. 225-229.