УДК 336.717.1

Звягінцев Олександр Миколайович

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

Моделювання сервісів електронної платіжної системи.

Визначення поняття сервісів як джерел фінансового потоку і запропонування математичної моделі, яка б описувала економічний ефект від введення та функціонування сервісів в електронній платіжній системі є актуальним питанням, оскільки впровадження сервісів має на меті максимізацію прибутку та залучення нових клієнтів.

В загальному вигляді, схема розподілення вхідних та вихідних потоків, виглядає так:

Продаж грошей Погашення грошей

Цільові надходження Витрати на розвиток

Інші доходи Внутрішні потреби

Але дослідження предметної області показало, що дохідність транзакцій ЕПС пов'язана не тільки із основною діяльністю, а й з наданням певних додаткових послуг користувачам системи – так званих сервісів.

Термін «сервіс» розумітимемо як платну послугу, яка надається користувачу платіжною системою. З точки зору клієнта сервіс фактично є вигодою при користуванні певними послугами [2].

Стосовно платіжних систем можна виділити такі основні види сервісів:

— пакетне обслуговування (дисконти, знижки);

— регулярні платежі (автоматичне списання коштів);

— додаткові (деталізація всіх проведених операцій, відновлення доступу до клієнтського рахунку) [1].

Поняття сервісу безпосередньо пов'язано з клієнтами ЕПС. Всю множину існуючих клієнтів позначимо N: звичайно, що кількість клієнтів N(t) функція часу, яка залежить від рішень прийнятих менеджментом - керуючих впливів, і від стану зовнішнього економічного середовища.

Деталізацію функції кількості клієнтів ми виконуємо за допомогою лінійного рівняння:

N(t) = N0 + c *%* E (t) +x N (t) ,

де N0 - кількість клієнтів системи при нульовій ставці відрахувань; N0 характеризує кількість клієнтів, які будуть користуватися електронними платіжними засобами незалежно від рівня привабливості системи (N0 ≥ 0); с - коефіцієнт, який показує, на скільки людей збільшиться кількість користувачів системи при збільшенні відсотку відрахувань в бюджет розвитку на 1% (с ≥0); %* E (t) - відсоток на відрахування в бюджет розвитку; x N (t) - деяка випадкова величина, яка відображає зовнішні економічні та соціальні фактори впливу на кількість клієнтів ЕПС.

Тепер, коли можна визначити кількість користувачів платіжної системи в певний момент часу, необхідно виділити із загальної кількості клієнтів потенційних користувачів сервісів. Для цього введемо коефіцієнт, який буде характеризувати цей показник системи – PN. Цей показник визначається емпірично для кожної окремої платіжної системи.

Тоді рівняння, яке характеризує кількість клієнтів, що користуються сервісом в поточний момент часу, можна записати наступним чином:

де - загальна кількість клієнтів системи, які скористаються запропонованими сервісом на момент часу t; - коефіцієнт, який характеризує кількість потенційних користувачів сервісу; з практики відомо, що цей показник складає від 1 до 10% від загальної кількості користувачів, тому наявне обмеження: 0.01 ≤ ≥ 0.1; - деяка випадкова величина, яка характеризує ситуативність в користуванні сервісами з боку клієнтів ЕПС.

Виділивши клієнтів, які скористаються запропонованими сервісами, можна знайти загальну суму надходжень від надання додаткових послуг:

,

,

де - загальна сума надходжень від всіх додаткових сервісів платіжної системи на момент часу t ; n - кількість сервісів платіжної системи; - сума надходжень від одного (i -го) сервісу на момент часу t ; - коефіцієнт кількості потенційних користувачів i - го сервісу; - вартість i -го сервісу [3].

Для наочності наведемо чисельний приклад розрахунку даної моделі. Маємо такі початкові дані: кількість клієнтів платіжної системи - 15000; відрахування до бюджету розвитку - 0.3%; коефіцієнт С, який показує, наскільки збільшиться кількість користувачів системи при збільшенні відсотку відрахувань в бюджет розвитку на 1% - 25000; емпіричний коефіцієнт , який характеризує кількість потенційних користувачів сервісів - 4%. Випадкові величини EP(t) та EN(t) задамо за допомогою рівномірного розподілення. Витрати на підтримку функціонування додаткових сервісів за весь розглянутий період склали 135 тис. гр. од.

	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
0	0	612	578	571	629	604	619	612	638	641	591

Розрахуємо приклад на десяти кроках, не змінюючи керуючий вплив. Кількість клієнтів на кожному кроці наведена нижче.

P =

Покладемо, що вартість сервісу, яким користуються клієнти, складає 45 гр. од. Тоді, знаючи кількість клієнтів - користувачів сервісів - дуже легко визначити отриманий дохід.

	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
0	0	27540	26010	25695	28305	27180	27855	27540	28710	28845	26595

S=

Продисконтуємо отриманий дохід по ставці дисконтування, наприклад, 12% та за умови, що платежі надходять в кінці кожного розрахункового періоду:

Очевидно, що в даному випадку додаткові сервіси є прибутковими; прибуток становить 154155 - 135000 = 19155 гр. од. Далі, необхідно оцінити отриманий прибуток щодо витрачених коштів, і порівняти отриману величину із встановленої в компанії нормою прибутковості. Звичайно, прийнятною є ситуація, коли поточна прибутковість більша, або дорівнює заданій. В іншому ж випадку, необхідно застосовувати керування досягнення бажаного результату.

Підводячи підсумок можемо сказати, що запропонована вище модель дозволить не тільки удосконалити вже існуючі результати, а й наблизитись до цікавої оптимізаційної задачі, основною ідеєю якої є оптимальне використання прибутку платіжної системи, розподіляючи його між виплатою дивідендів акціонерам, вкладанням інвестицій у розвиток додаткових сервісів (збільшення доходу від кожного клієнту) та вкладанням коштів у розвиток підприємства (збільшення доходу через залучення нових клієнтів).

Література

1. Міжбанківські розрахунки через СЕП НБУ у 2010 році // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 2. – С. 40–41.

2. Савченко А., Кравець В. Розвиток платіжної системи за десятиріччя в Україні // Вісник Національного банку України. – 2010 – № 5. – С. 10–12.

3. Страхарчук В. Ризики платіжних систем: Навч. посіб. – Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2010. – 94 с.