Экономические науки / Банки и банковская система

К.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту Фаюра Н.Д., магістр факультету обліку і аудиту Кипоренко В.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Факторинг як багатогранний фінансовий інструмент

Найважливішим завданням українського уряду сьогодні є створення конкурентної економіки та забезпечення соціально-економічного розвитку. Для цього необхідно модернізувати виробничий потенціал підприємств, що є неможливим без фінансової підтримки. Для розвитку підприємствам недостатньо мати якісну й конкурентоспроможну продукцію чи розвинуту торгову мережу. Для розвитку необхідні вільні, незадіяні кошти, які можна отримати багатьма способами. Одним із таких способів є факторинг.

Вагомий внесок у дослідження аспектів розвитку ринку факторингових послуг зробили такі українські науковці, як Л. Матросова, І. Бланк, Н. Внукова, О. Ляхова, А. Савченко, Ю. Скакальський, А. Ткаченко та інші, також і зарубіжні вчені, які займаються дослідженням теорії та практики здійснення факторингових операцій, слід відмітити праці П. Роуза, Є. Доллана, В. П'ятанової, Б. Гвоздьова, Є. Жукова та інші.

Метою статті є дослідження факторингу як багатогранного інструменту підтримки бізнесу в сучасних економічних умовах.

В Україні зародження ринку факторингових послуг розпочалося ще в 1988 р., коли Промбудбанк СРСР вперше використав цей інструмент на практиці. Порядок здійснення факторингових операцій регулювався листом Державного банку СРСР "Про порядок здійснення операцій з поступлення постачальником банківських прав отримання платежу згідно з платіжними вимогами за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги" від 12.12.1989 р.

Хоча у світовій практиці факторингові операції стали широко використовуватися для обслуговування процесів реалізації продукції, починаючи з 60-х років XX ст. Першим інститутом, який надав факторингові послуги, був американський банк First National Bank of Boston в 1947 р. Починаючи з 1960-х років почали створюватися американсько-західноєвропейські факторингові компанії, які обслуговували зовнішньоторговельну діяльність країн Західної Європи й США.

У 1963 р. була заснована перша факторингова асоціація — International Factors Group (IFG), яка у 2008 р. об'єднувала факторингові компанії з 54 країн світу. Експерти IFG запровадили у межах асоціації зручну електронну систему передачі інформації факторинговим компаніям для моніторингу й оцінки кредитоспроможності дебіторів та платіжної дисципліни покупців з усього світу тощо.

У 1968 р. з'явилася ще одна міжнародна факторингова асоціація — Factors Chain International (FСІ), до складу якої входять більше 190 членів з більш ніж 50 країн світу.

Це було викликано посиленням кризових явищ та нестабільністю в економіці багатьох країн світу, поглибленням інфляційних процесів. Такі тенденції спричинили пошук компаніями нових способів швидкої реалізації виробленої продукції, тобто плавного переводу товарного капіталу у грошовий. Вексельна форма розрахунку, яка була поширеною у ті часи в країнах з ринковою економікою, не завжди гарантувала своєчасність отримання коштів, тому проблема дебіторської заборгованості для постачальників набула значного загострення.

Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. – це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник.

В Україні факторинговими послугами користуються здебільшого середні та малі підприємства, для яких це зручний спосіб мінімізації витрат на утримання спеціальних фінансових контор за допомогою передання їхніх обов'язків спеціалізованим компаніям-експертам. Разом з тим, факторингова компанія (банк) здійснює кредитування оборотного капіталу замовника і приймає на себе його кредитний і валютний ризики, а також дозволяє клієнту-постачальнику отримувати основну частину грошової виручки.

З огляду на те, що технологія банківського кредитування найбільш популярна серед підприємницьких структур в сучасних ринкових умовах та стала невід'ємною умовою їхнього успішного функціонування, проблема сьогодні полягає не в погашенні в повному обсязі дебіторської заборгованості, а в забезпеченні ефективного механізму управління нею.

Управляючи дебіторською заборгованістю компанії-клієнта, факторингова компанія веде та контролює бухгалтерський облік, виконує функції адміністратора, тим самим знижуючи витрати клієнта на утримання управлінського апарату. Процедура оформлення внутрішнього факторингу аналогічна оформленню короткострокового кредиту і займає від двох тижнів і більше з моменту, коли фактор (банк) отримає від клієнта повний пакет необхідних документів. Вартість факторингових послуг складається з плати за кредитні операції, за управління дебіторською заборгованістю та з комісійних винагород. Реальна вартість банківського факторингу зазвичай вища від класичного кредитування в середньому на 5—10 % , але, порівняно з банківським кредитом, він надає набагато більше переваг. Проте необхідно зазначити, що питання стосовно порівняння ефективності та зручності факторингу і банківського кредиту потребує особливого підходу, оскільки ці продукти не є прямими конкурентами. Банківський кредит дає змогу лише профінансувати деякі етапи розвитку компанії, а механізм факторингу спрямований на забезпечення комплексного вирішення окремих завдань, пов'язаних не тільки з поточним фінансуванням, але й з управлінням боргами клієнта.

Станом на 30.06.2010р. в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 70 фінансових компаній, які мають право надавати послуги з факторингу. Протягом II кварталу 2010 року фінансові компанії уклали 1091 договір факторингу загальним обсягом 2 109,8 млн. гри. і виконали 489 договорів на суму 2 577,8 млн. гри. Діючими на кінець II кварталу 2010 року залишалося 1275 договорів факторингу.

Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями договорів факторингу по кварталах наведена на рис. 1 .

Рис. 1. Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу

Стрімке збільшення обсягів укладених фінансовими компаніями договорів факторингу в II кварталі 2010 року, порівняно з аналогічними періодами 2008-2009рр., пояснюється укладенням договору факторингу з однією юридичною особою на велику суму.

Ринок купівлі проблемних боргів юридичних осіб фінансовими компаніями, які мають право надавати послуги з факторингу, поступово розвивається. Факторингові операції вигідні для юридичних осіб у зв'язку з появою можливості зменшити витрати на адміністрування проблемних боргових зобов'язань та наростити свої активи.

Важливим показником, який характеризує факторингові послуги, є джерела фінансування зазначених послуг. Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в таблиці 1.

Таблиця1

Джерела фінансування укладених факторингових операцій, млн. грн.

Джерела фінансування	І півріччя 2008 року	Частка, %	І півріччя 2009 року	Частка, %	І півріччя 2010року	Частка, %	Темпи приросту, %
							Іпівріччя 2009 року/ Іпівріччя 2008року	Іпівріччя 2010 року/ Іпівріччя 2009року
Банківські кредити	211,7	34,4	785,2	89,8	362,0	13,6	270,9	-53,9
Власні кошти	40,6	6,6	6,2	0,7	373,6	14,0	-84,7	5925,8
Позичкові кошти юридичних осіб	219,9	35,8	43,3	5,0	1922,2	72,0	-80,3	4339,3
Інші джерела	142,3	23,2	39,8	4,5	12,0	0,4	-72,0	-69,8
Всього	614,5	100,0	874,5	100,0	2669,8	100,0	42,3	205,3

Частка фінансування за рахунок банківських кредитів та позичкових коштів юридичних осіб за II квартал 2010 року становить 85,6% загального обсягу джерел фінансування факторингових послуг, хоча частка банківських кредитів суттєво зменшилася, а частка позичкових коштів юридичних осіб для фінансування факторингу значно зросла. Характеризуючи структуру джерел фінансування факторингових операцій за II квартал 2010 року, очевидно, що питома вага власних коштів зросла більше ніж в 60 разів (до 373,6 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом 2009 року.

От же факторинг є унікальним фінансовим інструментом, здатний ефективно вирішувати широке коло завдань, що стоять перед підприємством, серед яких не тільки фінансові та економічні, але й маркетингові.

Залучення факторингових операцій має переваги: пришвидшення обороту коштів; захист від непередбачуваних втрат; зменшення кредитного навантаження; прогноз надходження грошових надходжень; поліпшення іміджу серед постачальників; збільшення ринкової частки компанії.

Грамотне використання цього інструменту відкриває можливості для подальшого розвитку компанії, гарантує отримання великих прибутків та укріплення ринкових позицій підприємств.

Використання переваг факторингу в Україні на сучасному етапі, на нашу думку, можливе лише після вирішення законодавчо-правових суперечностей, які стосуються стандартизації цього виду фінансової діяльності й визначення переліку фінансових інститутів, які мають право здійснювати факторингові операції.

Література:

1. Гриценко В. Факторинг як ефективний інструмент підтримки бізнесу // Банківська справа . – 2011. - №1. - С. 60-76.

2. Олехова О. Факторинг як шлях підвищення конкурентоспроможності підприємства // Юридична газета. – 2004. - №17 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1012/.

3. Токунова А. Аналіз змін законодавства України щодо факторингу // Право України. – 2011. - №1. - С. 294-299.

4. Токунова А. Місце факторингу в системі права України // Господарське право. – 2011. - №1. - С. 114-117.