Рудь І.В.

Науковий керівник: к. е. н. доцент Головня О.М.

Вінницький національний аграрний університет

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

У статті розглянуто зовнішню заборгованість України в умовах світової фінансової кризи та шляхи її врегулювання.

 

The article reviews the external debt of Ukraine in the global financial crisis and ways of its settlement.

Вступ. Сьогодні будь-яка країна все більше інтегрує у глобальні економічні процеси, які позначаються на макроекономічних показниках функціонування національної економіки. Однією з ключових економічних проблем нашого часу є зовнішня заборгованість держави і приватного сектору, яка щороку зростає. Зовнішні запозичення для нашої держави є одним із інструментів реалізації моделі випереджального зростання, що передбачає здійснення активних капітальних вкладень в інфраструктуру, виробничі фонди, технологічне переоснащення підприємств та розвиток інтелектуального капіталу.

Метою написання статті є дослідження зовнішньої заборгованості України на основі даних Міністерства фінансів України.

Зовнішня заборгованість України та її структура розглядалися у наукових працях Т. Вахненко, В. Козюка, В. Новицького, О. Плотнікова. Методологічні підходи до класифікації даної проблеми висвітлювались Ю. Іваненко, А. Мамишевим. Отже, тема є не новою, але все ж таки залишається актуальною.

Виклад основного матеріалу. Державний борг є складовою державних фінансів; це загальна сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх) включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Державний зовнішній борг класифікується по наступних ознаках: по видах кредитів (банківські і фірмові); по формах надання (валютні і товарні); в залежності від цільового використання (інвестиційні і не інвестиційні позики); по умовах надання (пільгові, за сплатою високих процентів, на компенсаційній основі); по строках повернення заборгованості; по умовах повернення боргу (одночасно, рівними чи не рівними частинами)[1].

В умовах світової фінансової кризи розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростанням обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. Необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України в умовах сучасної кризи можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Із таблиці 1 видно суму державного боргу на 1 січня 2010 року

Таблиця1.

 

долари

гривні

%

Загальна сума державного та гарантованого державного боргу

37759891,92

301 512 736,92

100,00

Внутрішній борг

11 405 144,25

91 070 076,77

30,20

Зовнішній борг

15 097 572,29

120 554 114,65

39,98

Гарантований борг

11 257 175,38

89 888 545,50

29,81

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що борги України чималі. За даними Мінфіну, її сукупний прямий та гарантований державою борг на кінець 2009 року склав 37,7 мільярда доларів. За останні два роки він зріс удвічі. Нині кожен українець винен за державними боргами 821 долар.

За інформацією МВФ, в 2011 році Україна має виплатити МВФ лише відсотки в розмірі 148,45 млн. SDR(SDR спеціальні права запозичення - "валюта" МВФ), або приблизно 220 млн. доларів.

У 2012 році розмір платежу з урахуванням виплати тіла кредиту складе 2 млрд. 367,340 млн. SDR або близько 110 млн. доларів за курсом 1,5 долара за SDR як відсотки за кредитом stand-by від 2008 року, або приблизно 3,55 млрд. доларів, з яких 2 млрд. 234,38 млн. SDR - тіло, 132,96 млн. SDR - відсотки. У 2013 році виплати становитимуть, відповідно, 3 млрд. 552,39 млн. SDR, або приблизно 5,33 млрд. доларів, 52,39 млн. SDR і 3,5 млрд. SDR.

 SDR (спеціальні права запозичення - "валюта" МВФ) або близько 110 млн. доларів за курсом 1,5 долара за SDR як відсотки за кредитом stand-by від 2008 року [1].

Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для країни. З одного боку, кредити, фінансова та технічна допомога, що надаються міжнародними фінансовими установами, сприяють покращанню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так і запобігти впливу зовнішніх світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов’язань України перед міжнародними організаціями й поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні.

Одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни є безпосередньо його обслуговування. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах: від вироблення стратегій зовнішнього запозичення, обслуговування накопиченого зовнішнього боргу до моніторингу, аналізу і прогнозування обсягів зовнішнього боргу, спроможності країни забезпечити майбутні платежі з його обслуговування та оцінки механізму впливу зовнішнього запозичення на макроекономічну ситуацію в країні.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %. Межею небезпеки при оцінці ситуації з погашенням боргу і сплатою процентів вважається відношення процентних платежів до експорту 15 – 20 %, межею підвищеної небезпеки – 25 – 30 %.

У процесі врегулювання зовнішньої заборгованості перед міжнародними фінансовими установами слід дотримуватися наступних положень:

-                     врегулювання зовнішньої заборгованості має проводитися системно, в межах загальної фінансової політики держави;

-                     стратегія управління зовнішнім державним боргом має орієнтуватися на структурне реформування економіки;

-                     необхідно, щоб управління було довгостроковим, стратегічним, а не одномоментним, короткостроковим, орієнтованим на вирішення разових завдань;

-                     існує потреба в реформуванні інституцій, відповідальних за управління зовнішнім боргом, застосуванні інструментів активного управління зовнішніми зобов'язаннями;

-                     необхідна диверсифікація джерел залучення коштів в економіку України з подальшим переміщенням акценту в бік інвестиційних ресурсів;

-                     слід посилити увагу до управління кредитним рейтингом країни;

-                     потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов'язанням;

-                     кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання;

-                     управління мас бути спрямоване на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, контролю за складанням рівномірного графіка обслуговування боргу;

-                     управління зовнішнім боргом та ймовірні подальші запозичення мають здійснюватися з урахуванням не лише потреб держави, а й її фінансової безпеки [3].

Врегулювання зовнішньої заборгованості України потребує застосування системного підходу зважаючи на складність процедур управління, що задіяні при цьому. Існує необхідність врахування системної реакції економіки країни, постійного запровадження коригуючих сигналів й аналізу наступних відгуків системи. На підставі цього можна підвищити рівень управління зовнішнім державним боргом, більш ефективно використовувати переваги та можливості здійснення державою зовнішніх запозичень, оптимізувати його структуру, уникнути або пом'якшити негативний вплив, пов'язаний з його обслуговуванням.

В рамках реалізації Україною і ЄС спільного проекту Твіннінг «Підтримка Міністерства фінансів України у сфері управління державним боргом та бюджетного прогнозування» у ІІІ кварталі 2010 року було проведено низку тижневих сесій з експертами Швеції, Франції та Угорщини з питань управління державним боргом в частині нормативно-правової бази, інституційної взаємодії та адміністративної спроможності. До роботи були залучені також Мінекономіки, Нацбанк,  Держказначейство та Мін‘юст.

За результатами зустрічей експертами Твіннінг у IV кварталі поточного року буде підготовлений проміжний звіт, що включатиме аналіз української та найкращих світових практик у зазначених сферах, а також їх порівняння та рекомендації щодо вдосконалення управління державним боргом в Україні. Деякі з рекомендацій експертів уже було враховано, зокрема, при розробленні наступних проектів нормативно-правових актів: Закону України «Про державний борг та гарантований борг», постанови Кабміну «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011–2013 роки», постанови КМУ «Про затвердження Положення про управління ризиками, пов’язаними з наданням державних гарантій, та розподіл цих ризиків між державою, кредиторами і бенефіціарами» та інших[4].

Висновок. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

Сьогодні, виходячи із опублікованих Міністерством фінансів даних про заборгованість України, багато аналітиків прогнозують дефолт, якого можна буде уникнути лише за умов проведення безперервних реформ.

Зважаючи на це, невідкладним завданням для України залишається зменшення боргового навантаження та вдосконалення системи управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою.

Література:

1.     Інтернет-портал  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

2.     Інтернет-портал  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/new

3.     Іваницька О. Зовнішній борг і проблеми економічного розвитку // Вісник НБУ, –2001 – №2.- с. 44-45.

4.     Інтернет-портал  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article