К.е.н. Галазюк Н.М., ст.гр. МЕ-41 Ковальчук Ю.

Луцький національний технічний університет

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЯК ДЗЕРКАЛА ЇЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

На шляху економічних перетворень в Україні на перший план дедалі більшою мірою виходять питання регіональної політики. І це закономірно, оскільки відмінності в рівнях економічного і соціального розвитку, природних умов її регіонів є дуже значними.

Завданням регіональної політики є забезпечення збалансованого комплексно-пропорційного розвитку окремих регіонів з метою успішного функціонування їх господарських комплексів і створення умов, за яких жителі регіонів зможуть вільно реалізувати свої можливості.

У цьому контексті місце транскордонного співробітництва в регіональному, територіальному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсів прикордонних регіонів і територій двох або більше країн, що межують, з метою розв'язання спільних проблем та вирішення завдань просторового розвитку в межах транскордонних регіонів.

Транскордонне співробітництво прикордонних областей України і сусідніх країн можна розділити на два "напрямки":

1) транскордонне співробітництво, що відбувається на кордоні України з ЄС;

2) транскордонне співробітництво у так званому «новому прикордонні», уздовж кордонів колишніх радянських республік, зокрема України, Росії, Білорусі й Молдови.

Сьогодні на території України функціонує 7 єврорегіонів: Карпатський, «Буг», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», «Дніпро», «Слобожанщина» та «Ярославна».

Основними напрямами співробітництва створених єврорегіонів виступають поєднання зусиль в економічній сфері, розбудові соціальної, інформаційної та виробничої інфраструктури; будівництво та модернізація інфраструктури кордону; розвиток транспортної мережі, наукової та культурної співпраці; охорона навколишнього природного середовища; обмін досвідом між відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; взаємна допомога в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; боротьба із злочинністю та нелегальною міграцією тощо.

Аналіз та оцінка діяльності транскордонних регіонів в Україні показують, що всі вони функціонують більшою мірою декларативно і їх існування мало відображається у практиці реалізації поставлених цілей.

ТКС за участю прикордонних регіонів здійснюється неефективно, зводиться лише до реалізації некомерційних проектів, що фінансуються з європейських фондів, відсутня спільна стратегія розвитку транскордонних єврорегіонів.

Для розвитку транскордонного співробітництва в Україні можна запропонувати наступні шляхи його вдосконалення:

- розробка та впровадження державної політики транскордонного співробітництва;

- розроблення державної програми розвитку економіки прикордонних регіонів;

- відлагодження механізму державного фінансування програм та проектів транскордонного співробітництва;

- активізація співробітництва з європейськими структурами, відповідальними за питання регіонального розвитку;

- спрощення різного роду бар’єрів та процедур перетину державного кордону людьми, капіталами та іншими ресурсами, які стосуються реалізації проектів транскордонного співробітництва;

- активізація інформаційної політики, яка стосується питань транскордонного співробітництва;

- залучення громадських організацій до участі в регулюванні процесів транскордонного співробітництва шляхом їх включення до керівних органів єврорегіонів;

- розбудова інфраструктури ТКС прикордонних регіонів України.

Розроблення та законодавче затвердження Концепції державної регіональної політики дасть змогу державі, не втручаючись в оперативну діяльність місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, окремих підприємств, за допомогою економічних важелів сприяти комплексному розвитку регіонів, формування такої територіальної та галузевої структури господарських комплексів регіонів, які відповідають загальнодержавним інтересам та інтересам регіонів. Нині правова та фінансово-матеріальна обмеженість їх ролі в управлінні територіями, домінуючий галузевий підхід викликають соціальні протиріччя і стримують збалансований розвиток регіонів.

Проблемою в Україні є галузева структура інвестування в транскордонному регіоні, оскільки інвестиційні ресурси спрямовані насамперед у переробну промисловість, торгівлю та фінансове посередництво і майже не залучаються у формування належної інфраструктури, необхідної для обслуговування потреб кордону. Особливої ваги набуває питання залучення та ефективного використання фінансових ресурсів, насамперед, раціоналізації внутрішнього інвестування та активізації зовнішнього.

Отож, розвиток транскордонного співробітництва – це потужна інвестиція в економіку України, і ті незначні кошти, які були б використані із державного бюджету на співфінансування проектів могли б повернутися їй у значно більшому розмірі.

Однак у сьогоднішніх реаліях для України, особливо для її територій, процеси міжрегіональної інтеграції є новими, а тому потрібен певний час, щоб і на державному, і на регіональному рівнях усвідомити їх важливість і забезпечити організаційно-правові, фінансові та кадрові можливості для активізації участі регіонів у транскордонному співробітництві.