Недобитко О.О.

Національний технічний університет

України «КПІ»

Міжнародне економічне інтегрування

Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн , що призводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Регіональна інтеграція — процес розширення економічного і виробничого співробітництва, об'єднання національних господарств двох і більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного регіону. Така інтеграція розглядається як форма вибіркової дискримінації (selective discrimination). При цьому фритрейдерство успішно поєднується з протекціонізмом. Перша політика поширюється на членів угруповання, а друга — на всі інші держави, які не є членами угруповання. Міжнародну економічну інтеграцію можна справедливо розглядати і як форму колективного міжнародного економічного егоїзму [1].

Інтеграція сприяє ліквідації відокремленості країн і розмиває відмінності між ними, що склалися історично. Інтеграцію можна тлумачити як уніфікацію (тобто зведення воєдино) господарств різних країн. Економічна інтеграція в умовах ринкової економіки означає вільний рух капіталів, товарів, послуг і робочої сили у межах певного угруповання країн [1].

Найпростішою формою економічної інтеграції вважається зона вільної торгівлі. За такого режиму всі члени угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, що надходять у сферу зовнішньої торгівлі країн-учасниць.

Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається економічний і валютний союз, а зарубіжні вчені виокремлюють ще й п'яту форму — "повну економічну інтеграцію". Вона передбачає відмову від більшості суверенних прав. Отже, чим більше економічної інтеграції, тим менше політичного суверенітету [2].

У межах угруповання здійснюється спільна економічна і валютна політика. Економіка угруповання перестає бути простою сумою економік країн-учасниць і перетворюється на єдине ціле.

Найяскравішим прикладом міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз (ЄС). У своєму розвитку це угруповання пройшло всі відомі інтеграційному процесу етапи. Нині ЄС удосконалює складові своїх економічного і валютного механізмів [2].

Сучасна світова економіка переживає серйозну фінансову кризу але ж все почалося з банкрутства одного банку у США, потім в кризовому стані опинилась і сама Америка, а як ми знаємо ця країна знаходиться в майже всіх найбільших інтеграційних об’єднаннях світу і підписала договір про вільну торгівлю майже зі всіма країнами світу, цей взаємозв’язок (інтеграція) і викликав ланцюгову реакцію кризи в економічному секторі усіх країн світу.

Причинами кризи банківського сектору США були:

- найвпливовіші кредитно рейтингові агентства «Moody’s», «Standart & Poor’s» і «Fitch’s» не змогли або з інших комерційних інтересів не захотіли дати об’єктивну оцінку емітентові, що призвело до втрати інвесторами різних країн великих сум. Так як на передодні кризи цінні папери цього банку були оцінені з рейтингом AAA, то його наявний фінансовий стан був «замаскований». Якщо б вчасно і адекватно було оцінено активи банку, було б збережено багато мільйонів доларів і можливо криза не так зачепила фінансовий сектор усього світу.

- помилковість США щодо регулювання банківської сфери, яка замість того, щоб провести ре капіталізацію і реструктуризацію боргів відпустили банк у «вільне плавання». Державний банк повинен був підтримувати крупні системні банки у виплаті ними зовнішніх зобов’язань (єврооблігації і синдикати).

Головною причиною масових інтеграційних об’єднань став «ефект доміно». Тісна інтеграція банківської сфери між різними країнами в період кризи спричинило хаос на валютній біржі.

Чим менше країна була інтегрована в світову економіку, тим найменшої шкоди завдала їй фінансова криза.

Отже, міжнародна економічна інтеграція призводить не лише до позитивних зрушень: прискорення економічного зростання. Зниження інфляції, зростання зайнятості але й до негативних, що підтвердила криза в 2008 році. Потенційно якщо країна інтегрується в будь-яку міжнародне об’єднання вона починає залежати від цього нього. Тобто, якщо перспектива такого вступу досить позитивна і в об’єднання входять країни з надійною економічною системою і фінансовою політикою, то слід вступати в нього, що підвищить світовий рейтинг країни, принесе нові іноземні інвестиції, дасть нові можливості на міжнародному ринку але якщо туди входять країни, що розвиваються тоді треба уникати таких інтеграційних зв’язків.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие/ Е. Ф. Авдокушкин. — М.: Маркетинг, 2000.

2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів/ С. Я. Боринець.— К.: Знання, 1999.

3. Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ/ В. Р. Евстигнеев. — М.: Наука, 199