Тімошева О.В., факультет ОФПД, VI курсу, 2 групи

(П.І.П. автора, факультет, курс)

Шеремет О.А., декан

(П.І.П. наукового керівника, посада, наук. ступінь, вчене звання)

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

(ВНЗ)

УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність теми. На сьогоднішньому етапі розвитку переходу країни на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме відповідає за себе. Новостворені і вже діючі підприємства самі вирішують, яку продукцію випускати, за якими цінами реалізовувати. З огляду на це, важливість і актуальність проблеми управляння оборотними активами беззаперечно. Саме, поряд з основними, оборотні активи забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних активів – немає виробництва.

Постановка проблеми. Проблема ефективності використання та удосконалення структури оборотних активів виробничих підприємств привертає все більше уваги представників вітчизняної економічної науки. Це обумовлено трансформаційними процесами, що відбуваються в українській економіці, розвитком не лише різних форм власності, але і різноманіттям господарської поведінки власників і менеджерів підприємств. Процеси розвитку світової економіки вимагає від українських підприємств постійного моніторингу та підвищення ефективності управління ресурсами підприємства, важливою складовою яких є оборотний капітал.

Виклад основного матеріалу. Оборотні активи – термін, який визначено як найменування другого розділу активу бухгалтерського балансу, тобто до оборотних активів відносяться ті активи, які у бухгалтерському балансі відображаються у його другому розділі. Оборотні кошти – величина грошових коштів, авансованих в оборотні фонди та фонди обігу, які забезпечують планомірний і безперервний процес виробництва і реалізації продукції. Оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами [6, c. 47].

Відмінність цих понять полягає в тому, що: склад оборотних коштів і оборотних активів не збігається; оборотні (мобільні) активи споживаються і витрачаються у процесі виробництва, тобто переносять свою вартість на готову продукцію; а оборотні кошти як найбільш ліквідні ресурси “не витрачаються і не споживаються”, тому що вони авансовані у виробництво [6, c. 47].

Тривалість періоду функціонування оборотних активів називається операційний цикл, оборотних коштів – кругообіг.

Вартісна величина оборотних коштів не може бути рівної величини оборотних активів. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів [6, c. 47].

Таким чином, у зв’язку з різною економічною сутністю понять “оборотні активи”, “оборотні кошти”, “оборотний капітал” слід відмовитися від ототожнення цих економічних категорій і визначитися з термінологію, в першу чергу, в економічних словниках [6, c. 48].

З виходом українських підприємств у міжнародний економічний простір і для досягнення порозуміння різних суб’єктів господарської діяльності у межах країни та за її кордоном необхідні єдина термінологія та методика аналізу оборотних коштів. Тому, понятійний апарат повинен розвиватися і враховувати міжнародні стандарти, проте, слід добиватися того, щоб при їх використанні зберігся б сенс і велика відповідальність наукових економічних кіл [6, c. 48].

На сьогоднішній день поняття “оборотні активи” існує декілька підходів економістів до трактування сутності даного поняття: 1) сукупність оборотних фондів та фондів обігу; 2) оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу; 3) грошові кошти та їх еквіваленти, а також інші активи, що використовують в одному операційному циклі; 4) сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу; 5) засоби підприємства, які повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції [8, с. 23].

Комплекс управління оборотними засобами це система цілеспрямовано організованих взаємодій між об'єктом та суб'єктом управління шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов'язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища [4, с. 23].

Відповідно до Господарського кодексу України, підприємства мають право самостійно планувати і здійснювати свою діяльність, тобто можуть самостійно вибирати методи управління своїм оборотним капіталом та здійснювати контроль за його раціональним розміщенням і використанням. У практиці зарубіжних та вітчизняних підприємств застосовують такі методи управління оборотним капіталом: метод коефіцієнтів; нормування; метод АВС; оптимізація [10, c. 440].

Оцінка ефективності використання оборотних активів промислового підприємства являє собою процес дослідження економічної інформації з метою: отримання об’єктивної оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотними активами, а також його зміни порівняно з попереднім періодом, плановими або нормативними показниками; виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства (наприклад, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності й платоспроможності) [5, c. 34].

Висновки. Аналіз визначень різних авторів дав змогу запропонувати власне визначення оборотних активів – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу.

Першочерговими проблемами в управлінні оборотними активами є управління структурою оборотних активів (управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами), визначення джерел фінансування. Від професійного управління, аналізу, планування складу та структури оборотних активів залежить конкурентоспроможність, фінансово-економічний стан виробничого підприємства, особливо, в умовах кризи.

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні: Закон України 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями вiд 01.01.2007 на пiдставi 3422-15). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. Т. 1 – К.: Ника-Центр, 2008. – 592 с.

3. Бондаренко О.С. Методологічні основи управління оборотними активами підприємств // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №4. - С. 40-44

4. Григор’єва Т.Ю. Управління оборотними активами підприємства // Вісник Вінницького інституту економіки ТНЕУ, 2010. - № 4. – С. 23-24

5. Діденко В.П. Методичні підходи до оцінки оборотних активів підприємства // Контракти, 2010. - № 7. – С. 34-37

6. Поважний О.С., Крамзіна Н.О., Кваша Ю.В. Особливості визначення сутності поняття “оборотні активи” // Економічний простір: Збірник наукових праць, 2008. - № 12/2. – С. 41-52

7. Пойда К.П. Фінансові ресурси підприємства / К.П. Пойда, Н.Н. Носик, С.С. Грабарчук // Фінанси України. – 2008. – № 1. – С. 96-106

8. Решітников В.П. Оборотні активи: визначення та оцінка // Вісник ЛПА, 2010. - № 5. – С. 23-25

9. Фінансовий менеджмент. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М.: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009 – 256 с.

10. Чубка О.М., Рудницька О.М. Оцінка методів методів управління оборотним капіталом підприємств // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. - № 640. – С. 440-445

11. Шаркова А.С. Управление оборотными активами // Менеджмент, 2010. - № 6. – С. 10-13

12. Яковлев В.А. Основні показники оцінки фінансового стану підприємства // Консультант, 2008. - № 4. – С. 12-13