Экономические науки /3.Финансовые отношения.

К.е.н. Ілляшенко К.В.

Таврійський державний агротехнологічний університет

Електронні гроші у фінансовому просторі україни

Сучасна економіка отримала особливу специфіку, тому що цифрові технології проникають у всі сфери життя. Наприклад, виник термін "електронні гроші", який є відносно новим і часто застосовується до широкого спектра платіжних інструментів, які засновані на інноваційних технічних рішеннях. На даному етапі він отримує подальше практичне поширення. Однак, наслідком цього, є відсутність єдиного, визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно визначало їх економічну й правову сутність.

Електронним грошам властиво внутрішнє протиріччя – з однієї сторони вони є засобом платежу, з іншого боку – зобов'язанням емітента, що повинне бути виконане в традиційних неелектронних грошах. Такий парадокс можна пояснити за допомогою історичної аналогії: у свій час банкноти теж розглядалися, як зобов'язання, що підлягає оплаті монетами або дорогоцінними металами. Очевидно, що із часом , електронні гроші будуть одним із різновидів форми грошей у звичайному обігу [1].

Як правило, обіг електронних грошей відбувається за допомогою комп'ютерних мереж, Інтернету, платіжних карт, електронних гаманців і пристроїв, що працюють із платіжними картами (банкомати, POS-термінали, платіжні кіоски тощо). Електронні гроші є складовою частиною електронної економіки.

Електронна (мережна, цифрова) економіка – середовище, що існує завдяки цифровим телекомунікаційним мережам (Інтернет), у якій суб'єкти можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність, а також економіка, що функціонує на електронних товарах і послугах, вироблених електронним бізнесом і електронною комерцією. Розрахунки за послуги та товари електронної економіки здійснюються саме електронними грішми [2].

Концепція електронної економіки з'явилася у кінці 20-го століття. Ніколас Негропонте у 1995 році висловив думку про недоліки минулого (вага, сировина, транспорт) і переваги майбутнього (відсутність ваги товарів, віртуальність, миттєве глобальне переміщення).

Одним з найважливіших політичних питань, пов'язаних з електронними грішми, є питання емітента, а саме визначення переліку організацій, які мають право здійснювати в країні емісію електронних грошей. Проблема емісії зачіпає як електронні фіатні гроші (виражені в одній з державної валют), так і нефіатні електронні гроші (одиниці вартості, які обертаються поза державною платіжною системою).

Однозначного підходу в законодавствах країн миру по цій проблемі немає. Так, законодавство ЄС дозволяє здійснювати емісію електронних грошей новому класу кредитних установ – Інститутам електронних грошей (ELMІ) [2].

В деяких країнах, у тому числі в Україні, емісія електронних грошей може здійснюватися тільки банками.

Правління Національного банку України у 2008 році затвердило “Положення про електронні гроші в Україні”. Ним встановлюються вимоги до суб’єктів здійснення випуску, звернення та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні. Термін “електронні гроші” і основні вимоги положення цілком відповідають законодавству ЄС [3].

Положенням, зокрема, встановлено:

випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки;

банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях, за винятком випуску наперед сплачених платіжних карток;

банк-емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених їм електронних грошей не перевищувала суму наявних або безготівкових коштів, отриманих від фізичних і юридичних осіб під час здійснення випуску електронних грошей;

банк-емітент зобов’язаний здійснювати погашення випущених їм електронних грошей на вимогу пред’явника;

торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб’єкти господарської діяльності) на підставі договору, укладеного з банком-емітентом або уповноваженою їм особою, мають право приймати від користувачів електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги;

сума електронних грошей на одному електронному пристрої, який знаходиться у розпорядженні користувача, і сума однієї трансакції в системах електронних грошей згідно методиці застосування VII Спеціальної рекомендації FATF обмежується сумою 5000 грн. тощо.

Але головною проблемою, що потребує рішення, залишається загальна доступність населення до користування електронними грошами. Необхідно одночасно спростити користування подібним сервісом і забезпечити його безпеку для користувачів. Поширення електронної комерції на фоні прогресивного збільшення користувачів телекомунікаційних мереж залишає цю проблему досить актуальною та заслуговує подальших досліджень.

Литература:

1. Survey of electronic money developments. BIS, СPSS. – 2004, [електронний ресурс] http://www.bis.org/publ/cpss62.pdf

2. Guttmann R. Cybercash : The Coming Era of Electronic Money / Guttmann R. - Palgrave MacMillan, Basingstoke. – 2003. – 272 p.

3. Сенищ П.М. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні : Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 / П.М.Сенищ, В.М.Кравець, В.І.Міщенко, О.О.Махаєва, В.В.Крилова, Н.В.Грищук – К. : Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2008. – 145 с.