Марценюк В. С.

Науковий керівник Руденко В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та перспективи боргової політики України

Актуальність вивчення фінансової безпеки держави пов'язана з економічними проблемами України на сучасному етапі розвитку: зростанням зовнішнього та внутрішнього боргу країни, підвищенням рівня інфляції та рівня монетизації, збільшенням обсягів зобов'язань суб'єктів господарювання тощо. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими.

Трансформація економічної системи України, пов'язана зі здійсненням економічних, політичних, фінансових, кредитних, соціальних перетворень, потребує значних фінансово-кредитних ресурсів. Відсутність їх у розпорядженні держави в достатніх обсягах сприяє широкому використанню державних позик як вагомого методу мобілізації ресурсів [1].

Державний борг є важливою складовою державних фінансів країни з ринковою економікою. Дефіцит державного бюджету, значні державні запозичення для його покриття призвели до формування і стрімкого зростання державного боргу в Україні в перші роки незалежності. Значні обсяги внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідне зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми вдосконалення механізму його аналізу та управління ним [3].

Відомо, що є прямий взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Тому статистичний аналіз впливу державного боргу на стан державний фінансів та макроекономічні процеси загалом доцільно розглядати в контексті бюджетного дефіциту [3].

Управління державним боргом та його обслуговування є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України [7].

Політика управління державним боргом включає такі важливі складові: формування боргової стратегії, націленої на забезпечення сталості та обґрунтованості рівня державного боргу; досягнення збалансованої структури боргу; активне управління ринковою частиною державного боргу; збереження потенціалу рефінансування боргу при зміні кон'юнктури фінансових ринків; виконання цільових орієнтирів щодо вартості обслуговування боргу і допустимого ступеня ризику; утримування заборгованості державного сектора економіки на економічно прийнятному рівні [4].

Надзвичайно важливим для визначення поточного рівня платоспроможності держави є використання традиційних показників боргової спроможності (відношення державного боргу до ВВП, доходів бюджету, відношення зовнішнього боргу до експорту, обслуговування боргу до експорту та доходів бюджету, тощо). Проте такий підхід не дозволяє оцінити потенціальний рівень боргового навантаження та перспективи збереження фінансової стабільності у країні при існуванні високовартісних і ризикових умовних зобов'язань уряду. Досягнення помірного рівня державного боргу в таких умовах не убезпечує державні фінанси від боргових ускладнень [4].

Внутрішні й зовнішні борги стали невід'ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зумовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завжди має змогу провести скорочення витрат відповідно до наявних доходів [7].

Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйнятих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 60% від річного обсягу валового внутрішнього продукту. При перевищенні цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом. У багатьох країнах таке обмеження закріплене в конституціях останніми роками щорічний приріст державних боргів в Україні значно перевищував обсяги бюджетних інвестицій [7].

Високі темпи зростання боргових зобов'язань, як наслідок збереження високого рівня бюджетного дефіциту, неминуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання відсоткових ставок (як плати за ризик) і подальшого загострення бюджетних проблем — зростання видатків держави на обслуговування своїх зобов'язань, до необхідності скорочення видатків, не пов'язаних із виплатою відсотків, або ж необхідності нових запозичень.

За останні роки прослідковується тенденція до зростання боргового навантаження в Україні (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка ВВП, боргу та дефіциту державного бюджету

Рік	Приріст ВВП у %	Борг у % до ВВП	Дефіцит бюджету у % до ВВП
1997	-3	29,8	-6,6
1998	-1,9	37,4	-2,2
1999	-0,2	48,2	-1,5
2000	5,9	37,8	0,6
2001	9,2	31	-0,3
2002	5,2	28,6	0,7
2003	9,6	24,7	-0,2
2004	12,1	19,6	-3,2
2005	2,7	14,3	-1,8
2006	7,3	12,1	-0,7
2007	7,9	10	-1,1
2008	2,1	13,7	-2,6
2009	-15,9	35,4	-4
2010	4,2	36	-5,9

Державний борг України почав формуватися з перших років незалежності. У 1991-1994 рр. залучалися кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів український підприємствам, урегульовувались взаємовідносини з Російською Федерацією. Наступним етапом у 1995-1996 рр. було отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій, врегулювання заборгованості України за енергоносії, випуск облігацій внутрішніх державних позик та поступове заміщення цими облігаціями прямих кредитів Національного банку. За цей період державний борг зріз на 56%. У період нагромадження державного боргу (1997- перша половина 1998) відбувалось активне урядове позичання капіталі як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У першій половині 1998- 2000 рр. було вперше здійснено низку операцій щодо реструктуризації внутрішнього та зовнішнього державного боргу. Сумарні боргові виплати сягнули 71,4% річного обсягу дохідної частини держбюджету. У наступному етапі (2001-2007) було здійснено перехід до здійснення виваженої боргової політики в Україні, простежувалась чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до ВВП, він встановився на рівні 3,8 - 4,0 % від валового внутрішнього продукту. І теперішній етап, який почався з 2008 року. Він характеризувався накопиченням державного боргу у зв’язку зі світовою економічною кризою. Відношення боргу до ВВП зростає [5].

Боргова політика України має передбачати стратегічні цілі, узгоджені із завданнями фіскально-бюджетної політики, а також тактичні заходи для їх досягнення. Низький рівень фінансових можливостей країни у забезпеченні потреби у здійсненні державних видатків є передумовою нових запозичень і взяття зобов'язань перед кредиторами [2].

Щоб приймати економічно обґрунтовані рішення при здійсненні фіскальної та боргової політики, необхідно завершити формування єдиної системи обліку заборгованості всіх рівнів державного управління та умовних зобов'язань уряду, запровадити інтегровану систему аналітичного обліку державних (гарантованих державою) і місцевих боргів, а також запозичень корпоративного сектора економіки. МФО рекомендують урядам консолідувати умовні зобов'язання в єдиний портфель фінансових зобов'язань держави, який дозволить включити умовні зобов'язання до загальної системи управління ризиками, хеджування і встановлення цільових орієнтирів щодо розміру боргу. Вони доводять, що Уряд повинен аналізувати інформацію про заборгованість бюджетної сфери, державні гарантії , програми державного страхування, позики місцевих органів влади, зобов'язання державних підприємств, тощо. На відміну від розміру державного боргу, узагальнюючі показники фіскальних ризиків, генерованих різними видами фінансових зобов'язань, будуть більш доречними для оцінки перспектив стабільності державних фінансів [4].

Література:

1. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту/ О. Горобець// Актуальні проблеми економіки.-2005.-№3-С.17.23

2. Боргова політика: концепції та реалії/ В. Загорський// Економіст. - 2006.- №3 -С. 24-26

3. Статистичний аналіз державного боргу України та оцінка його впливу на економіку/ О. Царук// Банківська справа. – 2007. - №6 – С.52-59

4. Державний борг України:поточний стан і ризики/ Т. Вахненко// Економіка України. – 2008. - №7.- С. 37-46

5. Вплив державного боргу на стійке функціонування національної економіки/ Т. В. Семко, М. В. Покутня// Економіка, фінанси, право. – 2010. - №6 – С.6-11

6. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України/ Т. П. Богдан// Фінанси України – 2011. - №1 – С.13-22

7. Бойко О.А., Якубовська О. О. / Вплив державного боргу на фінансову безпеку держави // http://www.rusnauka.com