К.е.н., доцент Давискіба К.В., студентка 4 курсу Євдокієнко А.В.

Харківський національній економічний університет, Україна

Обґрунтування і застосування на практиці принципів ефективного місцевого оподаткування у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України.

У процесі розбудови держави на ринкових засадах відбуваються глибокі якісні зміни у всіх сферах життєдіяльності населення. Вихід з кризового стану міст, селищ та сіл має бути знайдений шляхом розв’язання проблем їхнього економічного розвитку. Особливе значення, у зв’язку з цим, має проблема їх постійного і стабільного фінансового забезпечення [4].

Розв’язання даного завдання вимагає переосмислення природи податків, взагалі, і місцевих податків та зборів, зокрема, визначення їх ефективності в місцевому оподаткуванні і їх ролі у формуванні бюджетів місцевого самоврядування.

Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи влади та через які фінансові важелі це здійснюватиметься [1].

З прийняттям Податкового кодексу чітко врегульованими стали питання, щодо визначення, обчислення, сплати, контролю за поданням звітності податків та зборів, як для платників податків, так і для контролюючих органів. З переліку місцевих податків та зборів було ліквідовано малоефективні податки та збори, реформовано деякі з них, а також введено нові більше прибуткові з фіскальної точки зору. Більш детально став прописаним, в порівнянні із нормативними документами, які діяли до 2011 року, в Податковому кодексі, порядок стягнення місцевих податків і зборів, що безперечно буде сприяти покращенню їх адміністрування, виключить можливість непрофесійних дій зі сторони органів місцевого самоврядування в процесі введення місцевих податків і зборів.

За оцінкою експертів Інституту бюджету і соціально економічних досліджень, утверджена система місцевих податків та зборів в більшій мірі відповідає тим принципам місцевого оподаткування, які використовуються в різних ринкових країнах, а саме:

- система місцевих податків та зборів стає більш зрозумілою, в її складі ліквідуються малоефективні податки;

- більшу прозорість набуває процес адміністрування місцевих податків і зборів (в першу чергу мова йде про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та туристичного збору), а також суттєво обмежуються можливості застосування тіньових схем при їх сплаті;

- спрощуються та здешевлюється процес стягнення місцевих податків та зборів. Перш за все це стосується адміністрування туристичного збору – при реалізації відповідних туристичних продуктів.

Ще в ХІХ ст. корифеєм економічної науки А. Смітом були обґрунтовані принципи ефективного оподаткування, в результаті допрацьованими другими вченими – економістами [3]. В теперішніх умовах в зв’язку з реформуванням і удосконаленням місцевого самоврядування значна увага приділяється раціональним підходам в організації місцевого оподаткування; обґрунтовані і застосовуються на практиці принципи ефективного місцевого оподаткування [1].

Відомий німецький вчений, спеціаліст в галузі державних фінансів Хорс Циммерманн згрупував принципи побудови і стягнення податків щодо оподаткування в цілому і місцевого оподаткування зокрема [4].

Проаналізуємо, чи відповідають реформовані вітчизняні місцеві податки та збори науково обґрунтованим принципам оподаткування. В табл.1. представлений систематизований Х. Циммерманном перелік принципів, а також відмічено їх наявність в діючому з 1 січня 2011 року механізмі місцевого оподаткування.

Таблиця 1.

Відповідність критеріям оптимального оподаткування

Критерії	Місцеві податки		Місцеві збори
	на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки	єдиний	за провадження деяких видів підприємниць-кої діяльності	за місця для паркування транспортних засобів	Туристич- ний
1	2	3	4	6	7
Загальні вимоги до податкової системи
фіскальна доходність і дешевизна стягнення	+	+	+	+	-
ефективна алокація ресурсів суспільного сектора	+	+	+	+	+
стабілізація кон’юнктури і економічне зростання	+	+	+	+	+
соціальна справедливість	+	+	+	+	+
Вимоги до місцевих податків та зборів в вертикальному вимірі
відчутність податкового тягаря	+	-	+	-	-
місцеве походження	+	+	+	+	+
баланс інтересів	-	+	+	+	-
відсутність сприйняття до змін кон’юнктури	+	+	+	+	+
відповідність до економічного зростання	-	+	+	-	+
Вимоги до місцевих податків та зборів в горизонтальному вимірі
запобігання вимушених міграцій	+	-	-	+	+
гнучкість	+	+	+	+	+
справедливий розподіл податкового потенціалу між муніципалітетами	+	+	+	+	+

До найважливіших принципів оподаткування відноситься принцип фіскальної доходності, який набуває найбільшу актуальність на місцевому рівні, оскільки центральні органи влади, як правило, залишають в своєму веденні найбільш фіскально-значимі джерела доходів, а місцевому самоврядуванню передають найменш значимі [4]. Місцеві податки, на наш погляд, повністю відповідають цьому принципу, а збори тільки в певній мірі.

Одними із основних економічних вимог, які пред’являються до системи оподаткування, являється ефективне розміщення ресурсів суспільного сектора, відповідно до якої місцеві податки у платників повинні асоціюватися з платою за надані на місцевому рівні суспільні блага [4]. В зв’язку з цим закономірно виникає питання про рівність виплачених податків та зборів, а також якості наданих населенню місцевих послуг. Окремим аспектом застосування даного принципу являється широта бази оподаткування, яка дає можливість застосовувати відносно низькі ставки податків, що завжди позитивно сприймається платниками. Цим вимогам відповідають всі місцеві податки та збори, хоча в їх складі є єдиний податок, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, які опосередковано направлені на здійснення підприємницької діяльності, які вважаються менш ефективними з позиції оптимального місцевого оподаткування. Але їх введення не має великого впливу на діяльність в сфері малого бізнесу, а місцевими муніципалітетами надаються всі умови для здійснення цієї діяльності.

Не протистоять принципу стабілізації кон’юнктури та сприяють економічному росту всі місцеві податки (окрім в деякій мірі єдиного податку) та збори (окрім збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності). Оскільки всі вони не являються податками на підприємницьку діяльність, то вони і не повинні дестабілізувати кон’юнктуру і перешкоджати економічному росту, що позитивно впливає на функціонування суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі підприємств місцевого господарювання. Проте єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності хоча і мають деякий вплив на суб’єктів підприємницької діяльності, але мають досить гнучку та пропорціональну систему оподаткування, яка враховує всі сторони оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Також можна дійти висновку що, їх вплив не має негативних наслідків на представлений принцип оподаткування, тобто не дестабілізує кон’юнктуру і не перешкоджає економічному розвитку регіонів, а навпаки ставить всіх в рівні позиції з точки зору оподаткування.

Принцип соціальної справедливості в оподаткуванні в цілому і в тому числі в місцевому оподаткуванні має багатогранні прояви: від вимог справедливого розподілу доходів і податкового тягаря до обліку платоспроможності платників, які знаходяться як на рівних так і в різних умовах [4]. В найбільш характерному прояві критерію соціальної справедливості застосований до всіх місцевих податків та зборів, що робить їх прийнятними з позиції сприятливого суспільного сприйняття.

Специфічний для місцевого оподаткування критерій відчутності податкового тягаря, в якому мається на увазі розповсюдження місцевих податків на найбільшу кількість платників. Тільки в цьому разі члени територіальної общини, як платники місцевих податків і користувачі місцевими благами, стають зацікавленими в політиці, яка проводиться органами місцевого самоврядування [4]. Слід сказати, що критерій відчутності податкового тягаря головним чином спрацьовує в механізмі прямих податків. Нажаль цьому досить важливому критерію місцевого оподаткування відповідають лише податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Критерій місцевого походження податків вимагає їх територіальної прив’язки до адміністративної одиниці (муніципалітету), як з правової точки зору, так і в плані адміністрування податків. В першу чергу це відноситься до територіального закріплення об’єкта оподаткування, неможливістю його пересування, в тому числі з метою ухилення від сплати податків [4]. Цьому критерію відповідають всі розглянуті податки та збори.

В місцевому оподаткуванні потрібно прагнути досягнення балансу інтересів між юридичними та фізичними особами, іншими словами: система місцевого оподаткування повинна включати податки як з юридичних так і фізичних осіб. Виконання цієї умови припускає створення органами місцевого самоврядування сприятливого клімату для бізнесу та необхідних умов для життєдіяльності населення [4]. Платниками всіх місцевих податків та зборів виступають юридичні та фізичні особи, окрім туристичного збору де платниками є тільки фізичні особи. Тобто це ставить платників в рівні умови і сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря. Слід зазначити, що вони також характеризуються фіскальною значущістю, що в цілому сприяє посиленню самодостатності системи місцевого оподаткування в контексті забезпечення з її допомогою фінансової незалежності місцевого самоврядування. Винятково фізичні особи виступають платниками туристичного збору. Таким чином цей збір не відповідає принципу балансу інтересів платників.

Місцеві податки та збори не повинні бути сприйнятливим до зміни кон’юнктури, тобто їх надходження не повинні залежати від циклічних коливань розвитку економіки і зв’язаних з цим зміною об’ємів виробництва, прибутку, заробітної плати, інвестицій, цін, процентних ставок та іншого [4]. Всі представлені податки та збори не залежать від зміни кон’юнктури.

Місцеві органи влади зацікавлені у збільшенні надходжень від місцевих податків та зборів у відповідності з досягнутим економічним ростом, як в країні в цілому, так і на території місцевого самоврядування. Справа в тому, що в умовах підйому економіки збільшуються також витрати органів місцевого самоврядування, через це вони очікують збільшення податкових доходів в місцеві бюджети [4]. В умовах збільшення масштабів економічної діяльності в принципі можна розраховувати лише на туристичний збір, а єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності залишиться без змін, тобто ці надходження можна назвати більш менш стабільними, таким чином ці податки та збори відповідають принципу відповідності економічного росту. Місцеві податки та збори такі як: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за паркування транспортних засобів не залежать від динаміки економічної діяльності.

Ще одна умова до місцевих податків та зборів – запобігання вимушених міграцій населення і підприємств з територій місцевого самоврядування. Рівень місцевого оподаткування не повинен впливати головним чином на вибір місця проживання розташування підприємства. В більшій мірі такий вплив притаманний прямим податкам на підприємницьку діяльність [4], в деякій частині - податок на нерухоме майно (якщо його платниками вступають юридичні особи) також може впливати на організацію та переміщення бізнесу. Оскільки серед розглянутих місцевих податків та зборів є єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності які опосередковано являються прямими податками на підприємницьку діяльність, то вони головним чином і можуть впливати на вимушену міграцію населення. А всі останні податки та збори в цілому не повинні сприяти на вимушені міграції та переміщення бізнесу.

Гнучкість місцевих податків та зборів передбачають наявність у органів місцевого самоврядування прав в сфері оподаткування: визначення ставок податків, надання пільг платникам [4]. В Податковому кодексі такі права для місцевого оподаткування передбачені, що робить гнучким місцеве оподаткування.

Останнім принципом оптимального місцевого оподаткування із перерахованих вище є вимога справедливого розподілу податкового потенціалу між муніципалітетами [4]. Якщо розглядати кожний податок та збір окремо, то можна сказати, що вони відповідають цьому принципу , оскільки об’єкти оподаткування справедливо розподілені в територіальному розрізі. Однак слід зазначити, що цьому принципу також повинна відповідати вся система місцевих податків та зборів, тобто доходів органів місцевого самоврядування повинно бути достатньо для їх видаткових повноважень, що досягається в процесі розподілу дохідних джерел між державним та місцевими бюджетами. Аналіз вітчизняної практики формування місцевих бюджетів та здійснення фінансового вирівнювання дає можливість зробити висновок, що такий принцип в цілому не діє, підтвердження цьому служать масштабні переросподільчі процеси в рамках бюджетної системи та стабільно зростаючі об’єми бюджетних трансфертів, які направляються із державного бюджету в місцеві.

Підводячи підсумок , слід зазначити, що з прийняттям Податкового кодексу, удосконалення місцевого оподаткування в Україні характеризується певними позитивними аспектами, які сприяють підвищенню ролі місцевих податків та зборів та зміцненню інституту місцевого самоврядування та підвищення його фінансової незалежності. Позитивними аспектами являється:

- введення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як він являється найбільш значущим джерелом доходної бази місцевих бюджетів;

- передбачені в системі місцевого оподаткування податок на підприємницьку діяльність (єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності);

А в перспективі необхідно розширити перелік місцевих податків та зборів або надати право органам місцевого самоврядування вводити на своїй території місцеві збори, які більш повно відображають місцеву специфіку та потреби територіальних общин, а також більш детально і однозначно прописати механізм оподаткування туристичним збором, для того щоб він став дійсно реальним та відчутним доходним джерелом місцевих бюджетів.

Література

1. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України [Текст] (історія, теорія, практика) / О.П.Кириленко. – К.:НІОС, 2000. – С. 192 – 197.

2. Местное финансирование в Европе [Текст]: документ, подготовленый под авторитетом Координационного Комитета по местным и региональным органам власти / упоряд.: (CDLR) Совета Европы. – Издание Совета Европы, 1997. – С.65 – 71.

3. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов [Текст]: Антология экономической классики. / А.Смит. – М.: Экономика, 1991. – Т. 1. – 382 с.

4. Циммерманн Х. Муниципальные финансы [Текст]: Учебник / Пер. с нем. / Х. Циммерманн. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2003. – С. 158.