Экономические науки

Мілашенко Т.Т.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Фінансування інноваційної діяльності в Україні

В сучасних умовах наука та інновації визначають економічний розвиток країни. В Україні постійно стає питання щодо пожвавлення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку. Це можливо завдяки впровадженню сучасних технологій, активізації інноваційної діяльності на всіх рівнях економічної системи. В кризових умовах актуальною проблемою залишається фінансове забезпечення інноваційного розвитку підприємств України.

Якщо проаналізувати інноваційну діяльність в Україні за 2006 – 2009 рр. (табл. 1) [1], то можна зробити висновок, що питома вага підприємств, які впроваджували інновації, була найбільшою у 2007 році, після чого у 2008 році вона зменшилась на 0,8% і до 2009 року має тенденцію до зниження.

Таблиця 1. Інноваційна діяльність промислових підприємств в Україні

Показники	2006	2007	2008	2009
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, %	10,0	11,5	10,8	10,7
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %	6,7	6,7	5,9	4,8
Освоєно інноваційні види продукції, найменувань	2408	2526	2446	2685
з них нові види техніки	786	881	758	641
Впроваджено нові технологічні процеси	1145	1419	1647	1893
у т. ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	424	634	680	753

Поступово збільшується кількість інноваційних видів продукції, що освоюються, хоча залишається низькою питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової (в середньому 6%).

За період 2006 – 2009 рр. поступово активізується інноваційна діяльність в напрямку впровадження нових прогресивних технологічних процесів. Їх кількість збільшилась у 2009 році на 65,3% проти 2006 року.

У розвинених країнах питання фінансування інноваційної сфери є об’єктом інтересів як державного, так і приватного секторів економіки. Держава бере на себе від 5 до 50% національних наукових витрат, активно впроваджується податкове стимулювання розвитку науки (насамперед це стосується приватного сектору), використовуються податкові знижки на суму коштів, вкладених підприємствами у дослідження і наукові розробки. Бюджетні кошти є основою фінансування фундаментальних наукових досліджень.

В Україні фінансове забезпечення залишається найпроблемнішою ланкою у здійсненні інновацій. У 2009 році обсяги витрат на інноваційну діяльність склали 7949,9 млн. грн., що на 33,7% менше, ніж у 2008 році. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, як і в попередні роки, були власні кошти суб’єктів господарювання – 5169,4 млн. грн., що складає 65,4% від загального обсягу фінансування. В порівнянні з 2008 роком, обсяги фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету зменшилися на 62,3% у 2009 році і склали тільки 127 млн. грн. Значно зросла частка фінансування інноваційної діяльності за рахунок іноземних інвесторів з 1% у 2008 році до 19% у 2009 році. Обсяги фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету є дуже низькі [1].

Законодавчо визначено, що бюджетні витрати на наукові дослідження в Україні мають становити не менше 1,7% ВВП [2]. Однак, у 2009 році видатки державного бюджету на науково-технічну сферу становили лише 0,46% ВВП.

Протягом останніх років Законом України «Про державний бюджет» зупиняють дію норм законів України щодо рівня фінансування наукової, науково-технічної, освітянської сфер, а також щодо створення пільгових умов для розвитку інноваційної діяльності. Ці факти підтверджують необхідність вдосконалення законодавчої бази, зміцнення державної підтримки та пошук альтернативних джерел фінансування інноваційної сфери в Україні.

Введення спеціального режиму оподатковування є одним з найбільш розповсюджених методів непрямого стимулювання інноваційної сфери в приватному секторі зарубіжних країн. Податкові привілеї, що стимулюють організацію й фінансування власних науково-дослідних підрозділів, одержують компанії більшості розвинених країн світу. Серед переваг податкового стимулювання можна виділити наступні: збереження автономності приватного сектора та його економічної відповідальності за вибір напрямків досліджень і розробок та їх реалізацію; відмовлення від штучно підтриманих державою, економічно недоцільних досліджень і розробок; скорочення бюрократичної тяганини на всіх рівнях державної влади, пов’язаної зі щорічним бюджетним процесом; заохочення підприємств різних галузей.

З метою активізації інноваційної діяльності в Україні доцільні наступні заходи: збільшення обсягу банківського та небанківського кредитування інноваційної діяльності та одночасного зниження ставки кредитного рефінансування; безпосереднє державне фінансування підприємств, які впроваджують наукоємні технології. Державі доцільно стимулювати примноження власних коштів підприємств, що інвестуються у впровадження інноваційних проектів; збільшувати витрати на наукові дослідження та розробки за рахунок залучення коштів з промисловості, участі у створенні венчурних фондів, у фінансуванні масштабних інноваційних програм, тощо.

Література:

1. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua

2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 грудня 1998 року № 285 – ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №23. – С. 20