“Экономические науки” / 6.Маркетинг и менеджмент.

Бесчастна Д.О., Марченкова М.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

Особливості розвитку ринку роздрібної та оптової торгівлі в Україні

Торгівля на сьогоднішній день посідає друге місце за своїм внеском у створенні ВВП країни, і тому завданням державної політики у сфері оптової торгівлі є розвиток конкурентного середовища і подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників.

Регулювання оптової та роздрібної торгівлі здійснюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України ″Про внутрішню торгівлю″, ″Про захист прав споживачів″, ″Про захист економічної конкуренції″, інших законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері внутрішньої торгівлі. У відповідності до українського законодавства до оптової торгівлі відноситься вид економічної діяльності у сфері товарного обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів для подальшого їх продажу або інших цілей, не пов’язаних з особистим, сімейним і домашним або іншим подібним використанням, та надання пов’язаних з цим послуг. Роздрібна торгівля – торгівля товарами, призначеними для кінцевого споживання в особистих цілях або для іншого, не пов’язаного з продажем, використання не залежно від форми розрахунків [1].

Оптова торгівля організовує рух товарів каналами розподілу, сприяє синхронізації виробництва і споживання товарів.

Кінцевою ланкою, що завершує процес просування товарів від виробника до споживача, є роздрібна торгівля. У роздрібній торгівлі товари переходять зі сфери обігу у сферу споживання, тобто стають власністю покупця.

В Україні продаж товарів населенню в основному здійснюють підприємства роздрібної торгівлі — власники об'єктів роздрібної торгівлі (магазинів самообслуговування, гастрономів, павільйонів, кіосків та ін.). Роздрібною торгівлею також займаються промислові й оптові підприємства через мережу власних фірмових магазинів та інші пункти продажу товарів, роздрібні ринки, підприємства громадського харчування, підприємців та інші суб'єкти господарювання різних форм власності.

Приблизно 80 % мережі роздрібної торгівлі припадає на магазини. Вони мають приміщення та обладнання, які потрібні для виконання різноманітних торговельно-технологічних операцій, зазвичай розташовані в капітальних будівлях.

До роздрібних посередників належать: дилери; магазини роздрібної торгівлі; організації поза магазинної торгівлі.

Підприємства оптової торгівлі – це економічно вигідні комерційні посередники як для товаровиробників (передусім вітчизняних), так і для роздрібних торговців, вони забезпечують баланс усіх учасників ринку та створює сучасну систему товароруху орієнтовану на максимальне задоволення потреб кінцевих споживачів.

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах: через оптові підрозділи фірм-виробників, незалежних, або залежних оптових посередників.

Основною метою функціонування оптової ланки полягає у опосередкуванні зростаючого у масштабі товарно-грошового обміну між сферами виробництва та споживання, окремими галузями економіки, та регіонами України, а також з іншими країнами, забезпечуючи необхідні темпи і пропорції відтворювального процесу та збалансування сукупного споживчого попиту і товарної продукції.

У своєму виборі асортименту підприємець орієнтується на побажання покупців і на підставі своїх замовлень передає їх далі виробникам і постачальникам. Тобто на ринку він є сполучною ланкою між виробником і споживачем.

Процес доведення товарів до споживача можна представити у вигляді такого ланцюжка: виробник - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач.

Процес доведення товарів від підприємств-виробників через підприємства оптової і роздрібної торгівлі до споживачів називається рухом товарів. Він включає не тільки фізичне переміщення товарів з місць виробництва в місця споживання, але й операції, пов'язані з їх транспортуванням, збереженням, сортуванням і підготовкою до продажу на підприємствах торгівлі.

Таким чином, кінцеві споживачі формують товарний асортимент роздрібних магазинів. Роздрібні магазини формують свій асортимент, закуповуючи продукти в оптових підприємств і у виробників.

Частка торгівлі у створенні ВВП з періоду 2002 по 2008 рік постійно зростала і становить зараз 10,93% від загального обсягу ВВП, на відміну від показника 2002 року – 8,06%. Цей розділ серед видів економічної діяльності у 2008 році став другим за вагомістю у створенні ВВП, він поступився лише переробній промисловості. Що говорить про важливість цього виду діяльності в Україні [2].

Товарооборот в Україні у 2009 році у порівнянні з показником у 2008 р. знизився на 16,6%. Оборот роздрібної торгівлі (включаючи роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках) за 2009р. становив 442,8 млрд. грн. і склав 83,4% від обсягу 2008 р. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 31,3%. В обороті організованих ринків 15,7% становив продаж сільськогосподарських продуктів [2].

Оптовий товарооборот, який характеризує виручку від продажу споживчих товарів, що пройшли необхідну технологічну обробку на підприємстві, різним оптовим покупцям для наступної реалізації кінцевим споживачам, за 2009 р. також знизився і становив 811,9 млрд. грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту склав 80,7% порівняно з 2008 роком [2].

Станом на 1 січня 2009 р. лише 5647 оптових підприємств мали власні склади, що становило 7,5% від загальної їх кількості. При низькому рівні забезпеченості складами 22% площі закритих складів здається в оренду, оскільки для суб'єктів господарювання це найбільш легкий спосіб отримання доходів [4].

Таке підвищення попиту на непродовольчі товари викликає інтерес в іноземних інвесторів. Але зростання інфляції, витрат на пальне, політична нестабільність призвели до зниження інвестиційної привабливості українського ринку. Дослідження індексу розвитку світової роздрібної торгівлі А. Т. Керні, яким оцінювався розвиток інфраструктури, інфляційне становище, наявність перепон для відкриття нового бізнесу, та політична стабільність, показав, що рейтинг України з 5-го місця у 2007 році знизився до 17-го у 2008 році. Країни, що мають найвищий рейтинг з 1 по 10, є найбільш привабливими для інвестицій, Україна до їх числа не попала [3]. Але в той же час Україна залишається країною, що приваблює закордонних інвесторів та роздрібні мережі, своєю географічною близькістю до Західної Європи. Роздрібний оборот продуктами харчування приблизно складає дві третіх від загального роздрібного обороту країни. Завдяки обмеженій конкуренції іноземних торгових мереж, українські ритейлери розвивають мережі, проникаючи і до регіонів.

Література:

1. Закон України «Про внутрішню торгівлю» (http://portal.rada.gov.ua)

2. Роздрібна торгівля України у 2009 році – Київ: Державний комітет статистики, 2010.

3. Щорічний Індекс розвитку світової роздрібної торгівлі А. Т. Керні. - Режим доступу : URL :www.Volwestgroup.com/uk/news.

4. Голошубова Н. О., Торопков В. М. – Концептуальні засади стратегічних перетворень оптової ланки України - www.ir.org.ua/index.ngo/konceptOptTorg.pdf.