Васильєва С. І.,Бондар Н. С.

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Теоретичні особливості визначення конкурентоспроможності продукції

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій літературі трактовок конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином. Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність та якість продукції – це сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будь-якого виробника, створювати, випускати та збувати товари та послуги.

Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство.

Досить ефективним є застосування для оцінки конкурентоспроможності суб’єктів господарювання методики визначення рівня життєздатності для піждприємства промисловості, яка включає розрахунок коефіцієнта життєздатності та застосування шкали визначення рівня життєздатності (табл.1.1.). Економіко-математична модель визначення рівня життєздатності для підприємства промисловості має такий вигляд:

К_ж=1,0К_п.л+2,5К_а.л+2,86К_м.в.к.+3,33К_р.пр. (1.1)

де К_ж – коефіцієнт життєздатності промислових підприємств;

К_п.л. – коефіцієнт поточної ліквідності;

К_а.л – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

К_м.в.к. – коефіцієнт маневреності власних коштів;

К_р.пр. – коефіцієнт рентабельності продажу продукції.

За допомогою даної методики працівники підприємств зможуть досить оперативно оцінити фінансовий стан свого підприємства. Це може сприяти зниженню ризиків в фінансових операціях суб’єктів господарювання, виявленню недоліків в господарській практиці та визначенню основних напрямів її покращення.

Таблиця 1.1

Шкала визначення рівня життєздатності підприємства промисловості

Значення коефіцієнту життєздатності	Рівень життєздатності
5,0 і вище	Високий
4,99 – 4,16	Середній
4,15 – 2,26	Низький
2,25 і нижче	Дуже низький

Оцінка конкурентноздатності товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентноздатності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння та їх зіставленні.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром аналогом. Він, однак, не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентноздатності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка.

Змішаний метод оцінки являє собою сполучення диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентноздатності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом.

Економічна практика, однак, уже давно показала, що споживачі на ринку не виступають єдиним цілим вони порізному реагують навіть на той самий товар з тими самими властивостями і ця властивість необхідно враховувати в теоретичних розробках, присвячених конкурентноздатності продукції. Саме ця обставина враховується маркетологами при сегментуванні ринку і позиціонуванні товару. Виходить, для того, щоб визначити конкурентноздатність товару, мало просто порівняти його властивості з властивостями конкурентів. Необхідно вивчити поводження споживачів і їхню реакцію на товар.

Таким, чином у такий спосіб конкурентноздатність товару на різних сегментах споживчого ринку є зовсім різна. Споживачі, сегментовані, наприклад, по різних рівнях доходів, мають різну структуру установок і по різному будуть оцінювати конкурентні переваги і недоліки товару. Отже, для інформаційного забезпечення конкурентноздатності товару необхідно здійснити правильну сегментацію споживчого ринку і виявити відношення споживачів кожного сегмента до тих властивостей товару, що складають його конкурентні позиції.