Федан Д. М., керівник Ягмур К. А.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

ГУДВІЛ ПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки актуальними є питання про вимір, оцінку і облік реального ринкового інтелектуального капіталу в системі обліку підприємств. Зокрема у сучасній українській економіці спостерігається тенденція зростання кількості угод із придбання та злиття підприємств, під час відображення яких виникає такий специфічний об’єкт обліку як гудвіл. Він є домінуючим фактором, який покладено в основу ринкової ціни компанії, і подібно до людського капіталу, не може бути визначеним методом калькуляції об’єктивних вартісних показників.

Дослідженням питання оцінки гудвілу займалися такі вітчизняні вчені, як Г. Уманців, В. Диба, Л. Городянська, Просвіріна І. І. та інші.

В обліково-аналітичній системі гудвіл може виникати у процесі приватизації (корпоратизації) підприємства та/або в результаті придбання підприємством-покупцем чистих активів підприємства-продавця за умов його ліквідації.

Гудвілом у разі придбання згідно з П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» вважають перевищення частки придбання понад справедливу вартість ідентифікованих активів і зобов'язань на дату купівлі-продажу. Справедливою вартістю є вартість підприємства, визначена за передпродажною оцінкою.

Внутрішньогенерований бізнесом гудвіл, необхідність оцінки якого виникає із купівлею-продажем підприємства, злиттям-поглинанням або прийняттям управлінських рішень щодо вартості підприємства (компанії), визначають як різницю між купівельною ціною підприємства як придбаного майнового комплексу в цілому та вартістю за бухгалтерським балансом усіх його активів і зобов'язань, якщо передбачається, що сторони угоди знають, за що покупець переплачує певні кошти, однак розкриття причин цього не є обов'язковим.

Це пояснює значення терміна “goodwill” (добра воля), який розглядають як бухгалтерський еквівалент «ділової репутації підприємства», сукупності нематеріальних чинників (активів), що забезпечують конкурентні переваги і можливість отримання додаткового доходу, однак такі переваги не відображені в обліку (ноу-хау, технології, інформація, знання, бази даних, компетенція, інфраструктура, фірмові назви, ділові зв'язки тощо). [2, c.31]

Вартість гудвілу при придбанні підприємства дорівнюватиме різниці між вартістю придбання підприємства та вартістю його ідентифікованих активів, що наведені в балансі підприємства. Тоді вартість гудвіла визначатиметься так:

Вартість гудвілу = Вартість придбання підприємства - (Вартість основних засобів + Вартість запасів + Вартість нематеріальних активів).

Зарахований на баланс гудвіл відображують у вписуваному рядку 065 «Гудвіл» Балансу та оцінюють не рідше ніж раз на рік на наявність ознак можливого зменшення його корисності відповідно до вимог П(С)БО 28 [1, c. 45].

Однак нерідко як балансова, так і ринкова оцінки вартості підприємства штучно занижуються або збільшуються з різних причин. Перевищення ринкової вартості угод внаслідок помилкової оцінки гудвілу на основі завищених прогнозних значень доходів у багатьох великих зарубіжних компаніях стало упродовж останнього десятиріччя тенденцією, що змушує їх переоцінювати гудвіл і списувати значні кошти у вартості активів. В Україні із поширенням практики утворення негативного гудвілу, тобто із придбанням підприємства за вартістю, нижчою від ринкової, можна говорити або про відсутність інтелектуальних активів у складі капіталу, або про нехтування їх оцінки, що відповідає створенню умов для доведення підприємства до банкрутства.

Причиною помилкової оцінки гудвілу, за словами В. Диби, може бути обженіть засобів бухгалтерського обліку. Він вважає, що найсуттєвішими недоліками оціночної діяльності є прийняття на баланс або некоректне відтворення у бухгалтерському обліку деяких компонентів інтелектуального капіталу. Переважна їх частина визначає цінності й ринкову вартість підприємства, що створюється на основі не стільки поточної, скільки потенційної суб’єктивної корисності таких компонентів у складі інтелектуального капіталу. Останній відтворює напрацьований потенціал організації щодо ведення бізнесу, преваг технологій, застосування інформації та знань, культури, зв’язків, репутації як сукупності властивостей, що розглядаються не як певні економічні субстанції, а визнані безпосередньою виробничою силою і вимагають обліку прикладними економічними дисциплінами [2, c. 32].

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що бухгалтерський облік в Україні не дозволяє повністю оцінити нематеріальні складові внутрішнього гудвілу підприємств. Це викликає істотні відмінності між бухгалтерською оцінкою вартості підприємств та їх ринковою ціною. Внутрішньо створений гудвіл являють собою нематеріальні активи, які мають дуже велику цінність для підприємства, хоча вони й не визнаються активами у бухгалтерському обліку. У зв’язку з цим існує необхідність підготовки фахівців з управління інтелектуальною власністю, які відсутні в Україні на даний час, та розробки нових стандартів бухгалтерської оцінки гудвілу. Досліди у цій сфері повинні бути направленні на забезпечення повного, правдивого та неупередженого визначення та оцінки в обліку нематеріальних активів, для того щоб у повному обсязі досягати принципів та цілей бухгалтерського обліку та звітності.

Література:

1. Городянська Л. Гудвіл та відтворювані інтелектуальні ресурси // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №5. – С. 42-49.

2. Диба В. Концепції гудвілу та інтелектуальний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №3. – С. 30-34.

3. Диба В. Облікова модель нематеріальних активів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №4. – С. 24-26.

4. Уманцив Г. Внутренний гудвилл предприятия: экономическая природа, проблемы оценки и учета // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №9.- С. 20-23.