Крапивна І. В.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Слободяник Ю. Б.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»

Методичні підходи до формування вибірки при внутрішньому аудиті кредитного ризику банку

В умовах пожвавлення ринкової кон’юнктури після негативного впливу світової фінансової кризи відбувається поступове відновлення кредитування національної економіки комерційними банками як фізичних, так і корпоративних клієнтів. В той же час динаміка кредитного портфелю банків в умовах розвитку кризи вказувала на негативне зростання частки проблемних кредитів в сукупному кредитному портфелі банків, що свідчить про неправильну оцінку платоспроможності позичальників та непродуману кредитну політику банків. Практичний досвід доводить, що для забезпечення надійності і ефективності управління кредитним портфелем банку важливе значення має внутрішньобанківський аудит кредитного ризику.

Особливості аудиту кредитного портфелю банку розглядали багато науковців, зокрема А. Г. Вагонова, М. А. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов’яз, М.А. Маркевич, М.К. Терещенко. В той же час недостатньо розробленими є питання формування вибірки при плануванні аудиту кредитного ризику, що дозволить не лише оптимізувати сам процес аудиту кредитного портфелю, але й оперативно визначати проблемні ділянки, які підлягають негайному аудиту, в тому числі за умови впровадження дистанційного аудиту кредитного ризику банку.

Кредитний ризик банку властивий не лише для кредитних операцій, але й для операцій з цінними паперами. У розрізі банківських кредитних операцій можна розглядати кредитний ризик, тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) і відсотків, які необхідно сплатити банку за користування кредитом у визначені в кредитному договорі терміни.

Якість проведеного аудиту залежить від правильного формування вибірки, яка підлягає перевірці [2]. Аудитори застосовують різноманітні методики формування вибірок. Використання довільної вибірки не дає аудитору прямої можливості кількісно оцінити, а тим більше зменшити ризик виникнення помилки вибірки. З одного боку, інтуїція досвідченого аудитора часто дозволяє отримати більш вагомі результати, ніж механічні, конвеєрні методи аудиту. З іншого боку, аудитори можуть компенсувати відсутність прямої можливості оцінити ризик виникнення помилки вибірки за допомогою інших методів, зокрема проведення додаткових тестувань всієї сукупності, або ж взагалі відмовляються від використання статистичних методів.

З метою підвищення ефективності аудиту доцільним є введення економічно обґрунтованого методу визначення величини вибірки.

Нами запропоновано формування розміру вибірки відповідно до кількісних характеристик банку (табл. 1).

Таблиця 1 – Вимоги до розміру вибірки в процесі аудиту кредитного ризику

Структура кредитного портфелю банку	Організаційна структура банку	Розмір кредитних позицій для перевірки
більше 60 % залучених кредитних коштів	банки зі складною структурою	– 20-35 % кредитних справ; – не більше ніж 15 організаційних одиниць банку
	інші банки	15-25 % усіх залучених кредитних коштів
15 % – 60 % залучених кредитних коштів	банки зі складною структурою	– 15-25 % кредитних справ – не більше ніж 15 організаційних одиниць банку (разом з центральним відділенням банку)
	інші банки	15-25 % усіх залучених кредитних коштів

Відповідно до розміру кредитного портфелю в загальних активах банку, відображеного у примітках до банківської звітності (більше чи менше 60 %), аудитор має встановити організаційну структуру банку, поділяючи банки на дві групи:

- банки зі складною структурою;

- інші банки.

До банків зі складною структурою пропонується відносити банки, де не менше 10 організаційних одиниць, в яких знаходиться кредитна документація і, одночасно, здійснюється перегляд і класифікація позицій.

Встановлюючи розмір аудиторської вибірки у рамках проміжку, визначеного вимогами з вищеподаної таблиці, аудитор на підставі звітності і робочої документації попередніх аудиторських перевірок повинен врахувати, зокрема, такі чинники:

- якість процесу кредитування, в тому числі процесу оцінки кредитоспроможності клієнта, а також застосованих методів/моделей кількісної оцінки;

- рівень і адекватність резервів, утворених для кредитів;

- якість кредитної документації;

- здійснення постійного контролю за ризиками і якість процесу управлінської інформації, що стосується кредитних позицій;

- ступінь диверсифікації розміру кредитних справ.

Аудит кредитних справ в організаційних одиницях банку, в яких проводиться аудит кредитних ризиків, повинен, перш за все, полягати у перевірці тих кредитів, які не перевірялися раніше, а також тих, класифікація яких викликала застереження під час проведення попередньої перевірки [1].

Для підвищення ефективності проведення аудиту кредитного ризику банку нами запропоновано поєднувати дистанційний аудит кредитного ризику з наведеною вище методикою формування вибірки кредитних справ для внутрішнього аудиту. Необхідність застосування методу дистанційного аудиту полягає в тому, щоб правильно організувати збір усієї фінансової і нефінансової інформації та належно її оцінити. Тоді в разі потреби виїзду на місце вже не доведеться витрачати час на з’ясування проблемних напрямків діяльності установи, періодів, протягом яких виникали труднощі, і наслідків такої роботи. Тобто дистанційний аудит кредитного ризику дає змогу швидко реагувати на головні недоліки, які необхідно усунути насамперед.

Дистанційний аудит кредитного ризику банку дає змогу визначати при плануванні безпосереднього виїзного аудиту кредитного ризику конкретних філій та відділень банку найбільш проблемні напрямки за географічною та клієнтською ознакою, визначати структурні підрозділи банку, які підлягають першочерговому аудиту кредитного ризику [3].

Таким чином, чим краща якість процесів і механізмів, перелічених вище, тим меншою може бути кількість кредитних справ, відібраних для перевірки. Керівник перевірки повинен також оцінити систему внутрішнього контролю і врахувати якість внутрішнього і зовнішнього аудиту. Якщо якість системи внутрішнього контролю і внутрішнього або зовнішнього аудиту не відповідає рівню ризику банку, рекомендується збільшення розміру вибірки кредитних справ для перевірки в рамках проміжку, який визначає вимоги стосовно розміру вибірки.

1. Кредитный риск [Текст] // Банковский аудитор. – 2008. – № 5. – C.8-14.

2. Маркевич, М.А.  Деякі аспекти підвищення якості аудиту банку [Текст] / М.А. Маркевич // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – Вип. 22. – C.132-135.

3. Облік і аудит у банках : Підручник / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов’яз та ін. [Текст] ; за заг. ред. проф. А. М. Герасимовича. – К. : КНЕУ, 2004. – 536 с.

4. Управление рисками [Текст] // Банковский аудитор. – 2008. – № 9. – C.7-9.