Економічні науки / 9. Економіка промисловості

к.е.н. Слюсаренко К.В., Учарова В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. Вадима Гетьмана”

Управління прибутком підприємств гірничо-металургійного комплексу України в посткризовий період

У період виходу України із фінансово-економічної кризи значно зростає роль прибутку як джерела забезпечення інтересів держави, власників та персоналу підприємств. Тому, однією з актуальних задач, яка постає перед фінансовими менеджерами, є розробка і впровадження методів ефективного управління формуванням прибутку в процесі господарської діяльності.

Прибуток - найважливіший показник, який найбільш повно відображає фінансовий результат виробничої та фінансової діяльності підприємств, виступає джерелом фінансування розвитку виробництва, виплати дивідендів, соціально-економічного розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників, а також є базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток є джерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України протягом останніх років, світова фінансова криза негативно вплинула на діяльність промислових підприємств, що проявилося в їх неспроможності ефективно функціонувати.

За даними експертів, найуразливішими до світової фінансової кризи виявилися підприємства, які працюють на експорт (металургія, транспортне й аграрне машинобудування), а також на споживчий сектор (виробництво автомобілів). У 2008 році зафіксовано спад виробництва продукції проти 2007 року (на 3,1%). Така ситуація спричинена різким скороченням обсягів виробництва у ІV кварталі 2008р. (на 24,9%). Найбільше падіння порівняно з аналогічним кварталом 2007р. спостерігалось на підприємствах гірничо-металургійного комплексу ( на 39–45%), хімічної промисловості (на 32,5%), машинобудування (29,2%). У добувній промисловості за 2008р. проти 2007р. випуск продукції зменшився на 2,4% [2]. Однак зростання обсягів виробництва в грошовому виразі за підсумками 2008 року було досягнуто за рахунок цінового фактору та коливання курсу валюти. В другій половині 2008 року спостерігалося стрімке зростання курсу долара.

У 2009 році спостерігається уповільнення темпів росту реалізованої промислової продукції як в цілому по промисловості, так і за окремими її видами. Основними причинами зниження темпів росту обсягів реалізованої продукції стали проблеми зі збутом продукції на внутрішньому ринку, що було пов’язано зі зниженням попиту з боку будівельних та машинобудівних підприємств, а також «охолодження» попиту на продукцію гірничо-металургійного комплексу на зовнішніх ринках. Все це не могло не позначитися на обсязі отриманого прибутку підприємствами ГМК.

З осені 2008 року ГМК України переживає значний спад виробництва. В результаті розбалансування економіки країни i тиску з боку державних монополій, різкого падіння цін на світових ринках залізорудної сировини собівартість вітчизняної продукції різко зросла, що в умовах світової економічної кризи, стало особливо згубним для гірничо-металургійної галузі України. Продукція українських виробників виявилася не конкурентоздатною, як результат - різкий спад виробництва i зупинка металургійних комбінатів по всій Україні. Складна ситуація на внутрішньому ринку залізорудної сировини вплинула i на виробничо-господарську діяльність підприємств Криворізького басейну (табл.1).

Впродовж першого кварталу 2009 року підприємства працювали не на повну потужність. В цілому чистий прибуток зазначених підприємств за 2009 рік зменшився на 85,4%. Дане зниження обумовлене зменшенням чистого прибутку на всіх гірничо-металургійних підприємствах Криворізького басейну, а також збитковою діяльністю на таких підприємствах, як ВАТ „Арселор Мiттал Кривий Рiг” (120,1 млн.грн.), ВАТ „Суха Балка” (55,6 млн.грн.) та ВАТ „ПівдГЗК” (73,6 млн.грн.).

Таблиця 1

Динаміка величини чистого прибутку на гірничодобувних підприємствах

Криворізького басейну в 2001-2009 рр.

Підприємство	Чистий прибуток, млн. грн.									Темпи приросту, %
										Ланцюгові								2009 р. до 2001 р.
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Підприємства з підземним видобутком руди	31	0,505	11,9	23,8	81,9	70,1	249,3	1383,2	145,2	-98,4	2256,4	100,0	244,1	-14,4	255,6	454,8	-89,5	368,4
ВАТ „КЗРК”	21,7	0,005	4,4	36,3	47,7	45,1	174,5	1050,4	200,8	-100,0	87900	725,0	31,4	-5,5	286,9	501,9	-80,9	825,3
ВАТ „Суха Балка”	9,3	0,5	7,5	-12,5	34,2	25	74,8	332,8	-55,6	-94,6	1400,0	-266,7	-373,6	-26,9	199,2	344,9	-116,7	-697,8
Підприємства з відкритим видобутком руди	610,4	80	89,1	637,4	2165	1263,6	3751,9	15233,6	3040,1	-86,9	11,4	615,4	239,7	-41,6	196,9	306,0	-80,0	398,1
ВАТ „ПівдГЗК”	259,4	51,9	64,7	-262,8	25,8	5,6	603,9	2283,4	-73,6	-80,0	24,7	-506,2	-109,8	-78,3	10684	278,1	-103,2	-128,4
ВАТ „ЦГЗК”	4,7	6,3	-5,7	337,7	499,7	282	586,2	4722,9	933,6	34,0	-190,5	-6025	48,0	-43,6	107,9	705,7	-80,2	19763,8
ВАТ „ПівнГЗК”	172	8,7	15,6	546,5	1351,4	788,4	1838,1	3504,4	1246,5	-94,9	79,3	3403,2	147,3	-41,7	133,1	90,7	-64,4	624,7
ВАТ „ІнГЗК”	174,3	13,1	14,5	16	288,1	187,6	723,7	4722,9	933,6	-92,5	10,7	10,3	1700,6	-34,9	285,8	552,6	-80,2	435,6
Інші	778,4	530,5	876	2021	1630,3	3839,1	2978,2	4723,6	-67	-31,8	65,1	130,7	-19,3	135,5	-22,4	58,6	-101,4	-108,6
ВАТ „Арселор Мiттал Кривий Рiг”	763	526,2	870,9	2012,6	1604,7	3798,5	2931	4676,5	-120,1	-31,0	65,5	131,1	-20,3	136,7	-22,8	59,6	-102,6	-115,7
ВАТ „ПВП Кривбасвибухпром”	15,4	4,3	5,1	8,4	25,6	40,6	47,2	47,1	53,1	-72,1	18,6	64,7	204,8	58,6	16,3	-0,2	12,7	244,8
Всього:	1419,8	611,0	977	2682,2	3877,2	5172,8	6979,4	21340,4	3118,3	-57,0	59,9	174,5	44,6	33,4	34,9	205,8	-85,4	119,6
Їх частка у ВВП України	1,3	0,3	0,4	0,8	0,9	1,0	1,0	2,3	0,3	-79,2	35,1	112,6	13,0	8,2	1,9	132,4	-84,8	-73,7

Отже, сучасні умови ведення бізнесу вимагають від українських гірничодобувних підприємств вживати адекватних заходів для того, щоб триматися на плаву й бути прибутковими; впроваджувати ефективні методи управління прибутком для забезпечення зростання добробуту власників, підтримання інвестиційної привабливості підприємства.

Під моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та прийомів прогнозування, планування та контролю витрат та доходів підприємства з метою забезпечення підтримання прийнятного рівня рентабельності діяльності суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією[3].

З огляду на особливості формування прибутку підприємства виділяють такі основні види стратегії управління: агресивна (наступальна) стратегія; захисна стратегія; диверсифікована стратегія.

Вивчення практики розробки антикризових заходів показало, що на сьогодні гірничодобувні підприємства надають перевагу розробленню захисної стратегії, яка характеризується згортанням діяльності, а наступальні стратегії діяльності підприємств (стратегії розвитку) знаходяться в стадії вичікування, що характеризується детальним вивченням можливостей скорочення витрат і пошуками інноваційних підходів до організації технологій виробництва та реалізації продукції на засадах випередження попиту. Тільки за рахунок випуску конкурентоздатної продукції підприємство може триматися „на плаву” і навіть розвиватися в кризових умовах. Зрозуміло, що такою продукцією є нова більш ефективна у споживанні.

Необхідно зазначити, що прибуток - це результат фінансово-господарської діяльності, а система управління прибутком передбачає управління доходами та витратами підприємства.

Більшість вітчизняних компаній при зниженні витрат зосереджують свою увагу на скороченні персоналу або зарплат, а найчастіше - і того, і іншого одночасно. Зниження витрат на персонал особливо актуально для українських компаній, оскільки з радянських часів у нас тяжіють до роздутих управлінських штатів, невиправданим представницьким видаткам і ін. Кращі світові компанії при впровадженні програм по зниженню витрат основний акцент роблять на зменшенні адміністративних і витрат на збут. Так, для 50 найбільших американських компаній скорочення даних витрат усього на 0,5% означає економію $258 млн. (залежно від готовності керівництва компанії до змін зниження витрат може досягати й 40%). Але на відміну від вітчизняних компаній вони при здійсненні даного процесу дотримуються комплексного підходу й певної, чітко продуманої послідовності кроків. Саме тому, що західні компанії напрацювали істотний досвід у цій сфері, українським компаніям для більш ефективного планування програм по скороченню витрат необхідно уважніше його вивчити.

При веденні програм по зниженню адміністративних і збутових витрат західні топ-компанії концентруються на таких трьох основних цілях:

¾ переведення персоналу з консервативних методів роботи на роботу з більшою доданою вартістю, таку як планування, управління ефективністю бізнесу й ін.;

¾ створення гнучкої структури витрат (з високою часткою витрат, на які менеджмент може впливати – так званих контрольованих витрат);

¾ зниження накладних видатків, таких як закупівлі для адміністративних потреб, відрядні та ін.

Зниження операційних витрат виробництва на підприємствах гірничо-металургійного комплексу можна досягти в результаті:

— застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;

— чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення збитків від браку;

— використання високотехнологічного обладнання, яке дозволить знизити собівартість;

— збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

— розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства;

— підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до економії робочого часу та скорочення тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства;

— впровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції;

— раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом і, як наслідок, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності;

— застосування аутсорсингу та аутстаффінгу.

Таким чином, одним із основних механізмів виходу із кризи підприємств гірничо-металургійного комплексу є стратегічне й тактичне управління підприємствами на основі отримання цільового прибутку, який є головним фінансовим інструментом подолання і запобігання кризовим явищам в діяльності підприємств.

Література:

1. www.smida.gov.ua

2. www.ukrstat.gov.ua

3. Фінансовий менеджмент: [учебник] / [Поддєрьогін А.М, Білик М.Д. и др.]; кер. кол. авт. і наук. ред. проф. Поддєрьогіна А.М. – К: КНЕУ, 2005. –536с.