Істория. Загальна істория.

Кішинець Л. О. Науковий керівник Мармазова О. І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імени Михайла Туган-Барановського

Просвітницька діяльність земств в Україні

(кінець XIX - початок XX ст.)

Актуальність цієї теми полягає у тому, що земства забезпечили розвиток більшості галузей місцевого господарства, сприяли культурному та економічному піднесенню країни. Їх діяльність охоплювала багато питань. Одним з них була просвітницька робота. Земства вирішували різні проблеми освіти і мали багатий досвід. Тому в наш час віддається належне їх роботі. Цей досвід історії допоміг. Наприклад, безплатність освіти, широка мережа учбових закладів Радянської держави були запозичені в земств, принципи устрою шкільної справи використовуються і тепер.

Ось чому об’єктом дослідження стали земства в Україні та їх діяльність, що сприяла швидкому розвитку та забезпечила економічне та культурне піднесення країни.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати просвітницьку діяльність земств в Україні, визначити головні етапи розвитку просвітницької діяльності земств, охарактеризувати земське господарство та проаналізувати наслідки діяльності земств, їх значення для розвитку освіти в Україні.

Розглянемо просвітницьку діяльність земств на прикладі чотирьох губерній Лівобережної України. Це Катеринославська, Харківська, Чернігівська та Полтавська, де земські установи були запроваджені в 1865-1866 роках.

Перші роботи, присвячені земствам, з’явилися з самого початку їх діяльності. Це були монографії, журнальні та газетні статті. Проте інколи вони носили лише публіцистичний та агітаційний характер або мали за мету привернути увагу суспільства до земств. Авторами робіт були, головним чином, активні земські діячі. Велике значення для дослідника історії земств має 4-х томна праця Б.Б.Веселовського. Майже усі боки земської діяльності по освіті народу знайшли висвітлення в роботах В.І.Чарнолуського та Г.А.Фальборка. Цінний фактичний матеріал мають праці Н.В.Чехова. У цих розглядається земська діяльність в українських губерніях. У радянські часи вийшли роботи В.В.Гармізи, Н.М.Пірумової, монографія Л.Г.Захарової, в 1995 році вийшла робота Н.Г.Корольової, заслуговує уваги також дослідження Н.Калиниченка та Ж.І.Ільченка. В усіх цих роботах розглянуті всі важливі питання про розвиток, роль та становище просвітницької діяльності земств. Ще одну, не менш важливу групу першоджерел становлять журнали губернських та повітових земських зібрань, звіти, постанови, доповіді. Звіти земських зборів – майже невивчений комплекс документів, ознайомлення з якими дає можливість побачити кожного земства у вирішенні питань, пов’язаних з освітою народу.

З початку існування органів місцевого самоврядування губернські земства відігравали незначну роль в розвитку народної освіти. Ініціативу взяли на себе повітові земства. Чисельність учнів в земських школах зросла в Катеринославській губернії з 1896 по 1911 рр. на 73%, в Полтавській – з 1868 по 1907 на 85%, в Харківській – з 1865 по 1911 на 84%, в Чернігівській – з 1869 по 1911 на 93%. Кількість учителів теж з 1896 по 1911 рр. зросла в Чернігівській губернії в 1,7 разу, в Харківській – в 2,2 разу, в Полтавській – 1,8, в Катеринославській – 3,5. Підготовка вчителів здійснювалася земствами в земських учительських семінаріях та школах, наданням кошт на утримання стипендіатів, як губернських, так і повітових управ, в урядових учительських семінаріях, в учительських інститутах. Завдяки діяльності земств якісно покращився педагогічний склад шкіл. Відкрились нижчі технічні училища, ремісничі відділення та класи біля початкових шкіл, а також нижчі ремісничі навчальні заклади. Починають відкриватися ці навчальні заклади з 80-х рр. ХІХ ст. Щоб підвищити загальний та професійний рівня учителів, проводилися учительські з’їзди та курси (спочатку педагогічні, потім загальноосвітні). Учительські з’їзди відбувалися з 1867 по 1874 рр., знову їх діяльність поновлюється в середині 90-х рр. Педагогічні курси відбувалися з 1875 року в Полтавській губернії (щорічно в трьох повітах) та Чернігівській (щорічно в п’яти повітах), з 1867 – в Катеринославській, з 1878 – Харківській. На початку ХХ ст. їх замінюють загальноосвітні курси.

Катеринославське губернське земство надавало кошти для Верхнєдніпровського сільськогосподарського училища. Полтавське губернське земство разом з повітовими до 1910 року відкрило 5 сільськогосподарських шкіл. Чернігівське губернське земство з 90-х рр. ХІХ ст. надає кошти для 2 діючих шкіл. Харківське губернське земство, разом з повітовими також виділяло асигнування для сільськогосподарських шкіл губернії.

Слід відмітити, що земства розповсюджували сільськогосподарські знання серед населення. Наприклад, в Полтавській губернії до 1910 року було відкрито 3 школи садівництва та городництва. В Харківській губернії проводилися курси для учителів початкових училищ з садівництва, городництва та бджільництва.

Окремої уваги заслуговує розгортання земської бібліотечної справи. Утворився фонд видачі допомоги для організації народних бібліотек і всі повітові земства мали змогу користуватися ним по 1 тис. на рік (вони повинні були асигнувати однакову суму). Земства також допомагали в організації публічних бібліотек, відкривали біля училищ бібліотеки для учнів і вчителів. В середньому приблизно 70% шкіл мали учнівські та 45-50% бібліотеки для викладачів.

Важливе місце займає відкриття земствами в кожній губернії недільних шкіл для дорослих, повторювально-додаткових занять, надання фінансової підтримки школам для дорослих, які організовували громадські організації та приватні особи, урядова політика стосовно освіти дорослого населення. Більш за все недільних шкіл було в Полтавській губернії – 15, менш за все в Катеринославській – 3, в Чернігівській та Харківській по 10.

Також відбувалась організація земствами музеїв та виставок в губерніях. Утворення народних домів – культурно-просвітницьких закладів, які об’єднують усі види культурно-просвітницької роботи. Одним з найкращих був народний дім в Харківській губернії, в діяльності якого активну участь приймало і земство, а в 1916 році Чернігівська губернська управа розпочала утворення за допомогою повітових земств особливих фондів для народних домів.

Роблячи підсумки щодо просвітницької діяльності Катеринославського, Харківського, Полтавського та Чернігівського земств, слід зазначити, що земства розпочинали свою просвітницьку діяльність з нуля. Вони узяли на себе ініціативу стосовно розвитку народної освіти, а з 90-х рр. ХІХ ст. губернські управи починають допомогу в утриманні та забезпеченні усім необхідним початкових училищ. Завдяки ним утворились мережі бібліотек, книжкових складів, організації недільних класів та повторювально-додаткових занять, в проведенні народних читань, виставок, у відкритті музеїв та народних домів. Їх успішна діяльність забезпечувалася поєднанням місцевих інтересів з місцевими можливостями.

Земські зібрання губерній обговорювали питання, які хвилювали усю земську Росію. Їх працездатність зумовлена тим, що земства були цілісним механізмом.

Земства найбільше вплинули на розвиток освіти в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ століть, виробили життєздатні традиції у шкільній та позашкільній справі.

Література:

1. Мармазова Ольга Іванівна. Просвітницька діяльність земств в Україні (кінець XIX- початок XX ст.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький націон. ун-т. - Донецьк, 1998. - 180л.