Знання іноземної мови майбутніми фахівцями з авіоніки як необхідність для полікультурного та професійного спілкування

асистент Глушаниця Н.В.

У зв’язку з польотами українських пілотів за кордон та західних авіакомпаній в Україну, підвищуються і вимоги до володіння англійською мовою, спеціальною термінологією фахівцями авіаційної галузі. Україна стала членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) в 1992 році та зобов’язана виконувати всі вимоги цієї організації, включаючи мовну підготовку. Отже, володіння англійською мовою фахівцями авіаційної сфери є обов’язковою умовою для польотів на міжнародних трасах, що визначено ІКАО для всіх країн.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра з авіоніки вимагає від нього знання як найменше однієї з іноземних мов на рівні професійного і побутового спілкування, вміння елементарно спілкуватись іноземною мовою на теми із загальних питань спеціальності, читати та реферувати оригінальні, суспільно-політичні та загальнонаукові тексти за фахом, роботи з іншомовною літературою, обміну досвіду з фахівцями галузі з інших країн, писати особисті та прості ділові листи, працювати з експлуатаційною і ремонтною документацією до авіаційної техніки (інструкції та документація підготовлені англійською мовою). Записи у бортовому журналі щодо перевірки технічного стану повітряного судна та усунення несправностей робляться англійською мовою. Фахівець повинен самостійно поглиблювати свої авіатехнічні знання, удосконалювати технологію технічного обслуговування та ремонту авіоніки, що можливо за умови готовності спеціаліста до здійснення професійного спілкування іноземною мовою.

Важливі питання формування іншомовної професійно-комунікативної компетенції майбутніх фахівців авіаційної сфери, залишаються недостатньо вивченими. Необхідність дослідження проблеми зумовлена низкою суперечностей між: вимогами суспільства до іншомовної професійно-комунікативної компетенції майбутніх бакалаврів з авіоніки та рівнем знань, умінь і навичок випускників навчальних закладів;потребою сучасного ринку у фахівцях, що володіють професійними та особистісними якостями, необхідними для успішної професійної діяльності та недостатнім рівнем їх сформованості у випускників навчальних закладів; наявним рівнем знань, умінь і навичок випускників та рівнем знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного вирішення поставлених перед ними завдань; реальною ситуацією викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі та навичками й уміннями, необхідними для сучасного фахівця під час виконання професійних завдань в умовах іншомовного середовища; доцільністю розробки й обґрунтування методики формування іншомовної професійно-комунікативної компетенції майбутніх бакалаврів з авіоніки та недостатньою розробленістю цієї проблеми. Іншомовна комунікативна компетенція розглядається як сукупність трьох компетенцій: мовної, мовленнєвої та соціокультурної. Під мовною компетенцією слід розуміти лінгвістичні знання особистості і її вміння володіти ними. Мовна компетенція включає мовні знання (лексичні, граматичні), мовленнєві вміння (фонетичні та орфографічні) і відповідні соціокультурні знання (країнознавчі та лінгвокраїнознавчі). Мовленнєва компетенція передбачає вміння формувати й виражати думку за допомогою мовних засобів, здатність сприймати і формулювати висловлювання іноземною мовою. Мовленнєва компетенція включає чотири види комунікацій: аудіювання, говоріння, читання і письмо. Компетенція у говорінні - це компетенція в діалогічному та монологічному мовленні. При вивченні іноземної мови студенти напряму «Авіоніка» вивчають фахову термінологію, оволодівають вмінням читати і перекладати науково-технічні тексти, працювати з довідковою літературою, іноземними науковими статтями, які є важливим джерелом наукової інформації. Адже недостатня інформованість авіаційними інженера в сучасних умовах призводить до його некомпетентності. Під час навчання студенти повинні оволодіти навичками письма, щоб успішно виконувати свою професійну діяльність (ведення ділової переписки, записи у бортовому журналі здійснюються англійською мовою). Проте більшість студентів не володіє розмовною англійською мовою, не вміє чітко і докладно висловити свої думки. Здатність та готовність вести професійне спілкування іноземною мовою є необхідною умовою для авіатехніків, тому що вони здійснюють технічне супроводження літака в складі льотного екіпажу. Отже, у майбутнього авіаційного фахівця необхідно формувати вміння користуватися обома формами мовлення. Досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення студентів з культурою народу, мову якого вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією виступає також і соціокультурна. Соціокультурну компетенцію слід сприймати як обізнаність в області культур і цивілізації сучасного світу та вміння обмінюватися даними знаннями іноземною мовою.

Отже, можемо зробити висновок, що метою навчання іншомовного мовлення - є забезпечення активного володіння майбутніми авіаційними інженерами іноземною мовою як засобом формування і формулювання думок у галузі повсякденного спілкування та в галузі відповідної спеціальності [1].

Література:

1. Modern Language: Learning, Teaching, Assessment. A Common European Framework of References/Council of Europe, Education Committee. – Strasbourg, 2002. – 232 p.