Педагогические науки/2.Проблемы подготовки специалистов

Нестерова О.Ю.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Місце перекладача в умовах інформаційного суспільства

У зв’язку із стрімким розвитком міжнародних зв’язків України постає питання забезпечення ефективності міжкультурної комунікації. Традиційно ця функція закріплена за перекладачем.

Питання визначення ролі та місця перекладача, а також підготовки кваліфікованих фахівців цієї галузі розглядається на теоретичному і практичному рівнях у монографіях та статтях таких українських дослідників, як В.І. Карабан, Л.М. Черноватий, І.В. Корунець, В.Д. Радчук, А.В. Янковець та ін.

Проте одним із провідних завдань наукових пошуків залишається проблема виховання у майбутнього фахівця-перекладача готовності до роботи за фахом і виконання професійних функцій, число і складність яких в умовах стрімкої інформатизації українського суспільства постійно зростає.

Осмислення ролі перекладача у процесі комунікації триває. Дослідники пропонують різні підходи до аналізу цього явища. Так, О. Ріжняк вважає, що на сучасному етапі "… особливого значення набуває діяльність перекладача як посередника, важливого компоненту процесу інформаційного обміну. Тому саме від його професійної компетенції в значній мірі залежить результат багатьох політичних, економічних, інформаційних, технологічних, культурних та інших аспектів сучасного спілкування народів" [5, c. 379]. Відповідно до перекладача висуваються нові більш складні професійні вимоги, а разом із розширенням виконуваних функцій зростає відповідальність.

Українська вчена М.О. Князян підкреслює роль інформаційних технологій у діяльності перекладача, зазначаючи, що "важливою складовою загальної культури сучасного перекладача є володіння ним новітніми інформаційними технологіями, у зв'язку з чим така компетентність, як інформаційно-технологічна, набуває першорядного значення. Саме ця компетентність розширює можливості майбутнього перекладача в просторі різних діяльностей, відкриває йому доступ до найсучасніших моделей ефективної практики" [2, с. 342]. У зв’язку з розвитком технологій сучасний перекладач стикається з постійними змінами поля професійної діяльності. У той же час інформаційні технології є одним із важливих елементів професійного розвитку фахівця у галузі перекладу. Українська дослідниця
О.І. Кретова, вивчаючи питання створення професіограми перекладача, називає такі особливості перекладацької діяльності в сучасному світі: 1. Суттєве зростання вимог щодо точності перекладу; 2. Наявність великої кількості текстів технічного (або ширше − спеціального) характеру, переклад яких вимагає від перекладача ґрунтовних знань у відповідній предметній області; 3. Велика тематична різноманітність текстів, з якими доводиться працювати перекладачеві; 4. Стилістична різноманітність текстів, що перекладаються; 5. Значна кількість так званих канонічних перекладів [3, c. 84-86].

Як бачимо, основним джерелом труднощів у роботі фахівця-перекладача постає значна різноматність матеріалів, які необхідно перекладати. Зрозуміло, що ідеальними є умови, коли фахівець постійно має справу з певною предметною галуззю й обізнаний з термінологією цієї галузі та ключовими особливостями сфери діяльності. Проте такі умови праці є скоріше винятком, ніж поширеним явищем. Відповідно перед перекладачем постає потреба в умінні правильно орієнтуватися в інформаційному просторі.

О.В. Мартинюк, досліджуючи особливості навчальних програм з технічного перекладу у вищій школі США зазначає, що "… для отримання позитивного результату не достатньо лише бути хорошим перекладачем та використовувати двомовні словники, які до того ж часто містять застарілу інформацію. Слід обов’язково розуміти специфіку процесів, які відбуваються у тій чи іншій галузі науки та техніки, уміти відшукувати необхідні джерела інформації (спеціалізовану технічну літературу), мати навички роботи з мережею Інтернет тощо" [4, с.33]. Українські вчені О. Боровська, У. Дмитрів,
І. Стифанишин, розглядаючи питання перекладу термінології, у цілому дотримуються тієї ж думки і зазначають, що "… незалежно від ступеня володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він, так чи інакше, зустрінеться в тексті оригіналу лінгвістичними чи екстралінгвістичними реаліями. Ураховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет" [1].

Як бачимо, актуальність навичок роботи з інформацією визнається фахівцями у галузі перекладу безвідносно до забезпеченості технічними засобами перекладу та умов доступності джерел інформації різних типів і форм.

Література:

1. Боровська О., Дмитрів У., Стифанишин І. Проблеми перекладу спортивної термінології [Електронний ресурс] / О. Боровська – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/MSNU/2008-t1/08bovstt.pdf

2. Князян М.О. Структура інформаційно-технологічної компетентності та методичні аспекти її формування у майбутніх перекладачів / М.О. Князян // Наук. зап. КДПУ. Сер. Філол. науки. – Кіровоград, 2009. – Вип. 81 (2).

3. Кретова О.І. До питання створення професіограми перекладача [Електронний ресурс] / О.І. Кретова – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/N127/N127p082-088.pdf

4. Мартинюк О.В. Зміст та особливості навчальних програм підготовки фахівців з технічного перекладу у вищій школі США [Електронний ресурс] / О.В. Мартинюк – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchu/N136/N136p032-036.pdf

5. Ріжняк О. Пропедевтичні можливості курсу «латинська мова» та його роль в підготовці перекладачів [Електронний ресурс] / О. Ріжняк – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/Fil/2009_81_2/Statti/94.pdf