К.п.н. Бєлова Ю.Ю.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ СЬОГОДЕННЯ

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології сьогодні використовуються у діяльності майже кожної організації та підприємства.

На початку другого тисячоліття потужні корпорації інвестували значні кошти у перебудову своїх інформаційних систем, що призвело до глобального реформування їх діяльності. Не виключенням стала й галузь освіти.

Існують два основних чинника, від яких залежить успіх впровадження інформаційно-комунікативних технологій у діяльність закладу освіти [6]. Це: 1) усвідомлення корисності інформаційної системи для досягнення цілей навчально-виховного процесу;

2) легкість у використанні інформаційної системи користувачами.

З вище наведеного випливає висновок, що головною проблемою впровадження інформаційних систем є людський фактор, а технологічні проблеми є другорядними.

Саме тому заклад освіти має зосередити увагу на доведенні до відома персоналу, що інформаційна система здатна забезпечити поліпшення якості роботи на рівень підготовки майбутніх фахівців.

Існують шість вимог, дотримання яких підвищує шанси на успішне впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес [1]:

1) усвідомлення кадровим складом того, що інформаційна технологія, що використовується, не відповідає потребам сьогодення;

2) усвідомлення необхідності впровадження інформаційної технології для забезпечення сталого розвитку закладу освіти;

3) підтримка з боку ректорату проекту впровадження інформаційної технології у діяльності всіх ланок навчального закладу;

4) наявність у навчальному закладі компетентного персоналу та інших ресурсів для впровадження інформаційної технології у свою діяльність;

5) створення сприятливого клімату для впровадження і залучення більшості професорсько-викладацького та допоміжного персоналу у цей процес;

6) відсутність важливих змін у навчальному закладі під час впровадження інформаційної технології.

На сучасному етапі застосування інформаційних технологій у галузі вищої освіти існує нагальна потреба у реалізації системного підходу, тобто об’єднанні окремих елементів інформаційного забезпечення навчального закладу в єдину інформаційну систему. Зрозуміло, що саме ця система повинна виконувати важливу допоміжну роль у розв’язанні головної задачі існування вузу – підвищення якості підготовки студентів.

Для внз наукова і дослідна діяльність є однією з найважливіших складових навчального процесу, що залучає студентів до останніх досягнень науки і підтримує гідний рівень викладання, відповідно до потреб сучасності. Тому для підтримки конкурентоспроможності будь-якого внз необхідне забезпечення у повному обсязі використання інтелектуального потенціалу його професорсько-викладацького складу.

Тут важливої ролі дістають сучасні інформаційні технології для збирання і аналізу відповідної інформації про знання у певних наукових напрямках, що містяться у досвіді, уміннях і навичках фахівців-професіоналів. Інформаційні технології дають змогу отримувати, аналізувати та генерувати нові знання для вирішення нових практичних і теоретичних задач, що постають.

Існують дві основні стратегії управління знаннями: кодифікація та персоніфікація [6]. Кодифікація базується на формуванні масиву знань і довідково-пошукових систем без прив’язування їх до фахівців, що їх накопичували. Це дає можливість іншим спеціалістам повторно використовувати накопиченні знання для розв’язання подібних задач. Такий підхід дозволяє значно зменшити вартість самого інтелектуального продукту, отримати його у досить короткий термін. До того ж вірогідність правильності знайденого рішення є досить високою, оскільки вона перевірена на практиці у попередніх аналогічних ситуаціях.

Персоніфікація ґрунтується на створенні баз даних щодо фахівців. Тут нові знання накопичуються під час конференцій будь-якого виду (теле -, відео - та інтернет-конференцій), за допомогою телефону, електронної пошти, супутникових мереж тощо. Персоніфікація здебільшого використовується для розв’язання складних задач, що відрізняються від типових.

Якщо порівняти зазначені стратегії з урахуванням специфіки внз, то можна зробити висновок, що навчальному закладу доцільно будувати свою систему управління знаннями на стратегії персоніфікації, тому що цьому сприятимуть наступні чинники:

1) обмеженість у ресурсах інформаційної комп’ютерної системи;

2) наявність висококваліфікованого професорсько-викладацького складу, що є носіями унікальних знань;

3) проведення пілотних наукових досліджень, які вимагають пошуку і прийняття нетривіальних наукових рішень;

4) наявність творчої молоді, що може надалі стати цінним поповненням бази даних щодо носіїв знань;

5) розвиток комунікаційних технологій, що спрощує організацію обміну думками фахівців для генерації нових знань [1].

Але слід зазначити, що стратегія персоніфікації не відкидає можливостей використання кодифікації. Особливо, якщо мова йде про створення електронних бібліотек, електронних підручників, оформлення методичного та лекційного матеріалу, рішення тестових завдань, застосування інформаційно-пошукових систем, електронних карток та інших спеціалізованих програмних продуктів.

Все це дозволяє створити віртуальне навчальне середовище, яке відповідає світовій тенденції у галузі вищої освіти щодо підвищення ролі студента в навчально-виховному процесі. З цього боку студент і викладач стають партнерами в процесі створення нових знань. Студент до того ж має усі можливості отримувати знання незалежно від місця та часу, самостійно контролювати та визначати теми, обсяг і зміст навчання. Але викладач тут виступає в ролі консультанта.

На думку В.Массинга та Н.І.Самойленко [8], інформаційна система навчального закладу – це сукупність взаємопов’язаних компонентів, що збирають, обробляють, зберігають, розподіляють і аналізують інформацію, яка забезпечує прийняття рішень, координацію, контроль і візуалізацію діяльності організації. Під інформацією ж треба розуміти такі корисні для користувача дані, які мають бути наведені у певній формі. Наведена ж інформація має характеризуватися такими властивостями як достовірність, повнота, своєчасність, актуальність, уніфікованість, лаконічність, конкретність, логічність та новизна [1].

Зрозуміло, що ефективність інформаційної системи залежить від правильної стратегії розроблення, придбання та використання програмних продуктів. Сучасна якісна вища освіта має держати курс на інноваційні технології та продукти, що пропонують провідні компанії в галузі інформаційних технологій.

Як свідчить аналіз діяльності навчальних закладів освіти в Україні, то традиційним у сфері застосування інформаційних технологій є:

1) організація системи дистанційного навчання;

2) розробка дидактичних матеріалів навчальних дисциплін;

3) створення електронних бібліотек та віртуальних лабораторій;

4) проведення телесеменарів, віео- та інтернет-конференцій тощо.

Проте розвиток організації дистанційного навчання стримується через недооснащеність багатьох внз комп’ютерною технікою, брак інвестицій у розвиток внутрішньої мережі навчального закладу, високу вартість послуг internet, відсутність фахівців.

Але все ж таки існує вже система, яка створена на базі відомого програмного продукту для оптимізації інформаційно-навчального середовища дистанційної освіти learning Space. Вона працює на основі стандартних Internet–технологій, зокрема Word Wide Web. Робота користувачів у такій системі здійснюється за допомогою стандартної програми – браузера HTML-сторінок, що завантажується на комп’ютерах викладачів певних кафедр та тих, хто навчається.

Стосовно ж електронних бібліотек, то тут має місце розповсюджене уявлення про те, що це – автоматизований пошук літератури за допомогою електронного каталогу, а також перехід фонду бібліотеки на електронну форму існування. Нажаль, матеріальні витрати на реалізацію такої «комп’ютеризації» навчального процесу вищого закладу освіти не відповідають його основним цілям, оскільки мало чим корисні для наукової діяльності суб’єктів навчального процесу [2].

Ще одним напрямом застосування інформаційних технологій у діяльності внз стало створення автоматизованої системи обліку навчальних досягнень студентів та спостереження за виконанням технологій навчального процесу. Ці системи до того ж дозволяють формувати та відслідковувати план навчального процесу окремої спеціальності та орієнтуються на ведення бази даних професорсько-викладацького складу внз [3].

Зазначені системи накопичують, зберігають та надають можливостей автоматизованого доступу до навчальних матеріалів. За їх допомогою ведуться особові справи студентів, викладачів та персоналу, тобто виконується функція відділу кадрів. Також можливостями цих програм користується навчальний відділ для розробки навчальних планів, для внесення змін у робочі програми дисциплін. Крім того, ці автоматизовані системи вирішують задачі індивідуалізації навчання, вибору викладачів, календарного планування навчального процесу, руху контингенту студентів, підготовки особистих навчальних планів студентів, обробки результатів сесії, тобто вирішується функції роботи деканату.

Зазначені автоматизовані системи виконують функцію контролю знань студентів через змогу формувати тестові завдання з будь-якої дисципліни, проведення контрольних робіт та перевірки їх результатів, статистичний аналіз. Завдяки можливостям системи на основі реляційних баз даних з використанням відповідних систем управління базами даних на зразок MS-Access, проводяться форуми, електронні конференції та зв’язок через e-mail та Skуpe [1].

Розробка освітніх порталів – це ще один крок у процесі впровадження інформаційних технологій внз. Освітній портал – це така система, яка за допомогою мережевих технологій об’єднує програмні і технічні засоби, методичне та організаційне забезпечення з метою підвищення ефективності та доступності підготовки майбутнього фахівця [4].

Структура освітнього порталу складається з:

1) повного обсягу дисциплін певної спеціальності;

2) інформаційно-довідкової системи (навчально-методичні матеріали для виконання лабораторно-практичних занять, розрахунково-графічних завдань, курсового та дипломного проектування);

3) універсальних пакетів програм для виконання числових і графічних розрахунків;

4) адміністративного серверу для моніторингу навчального процесу;

5) серверу тестування (для контролю успішності студентів);

6) електронного фонду бібліотеки навчального закладу.

Відомо, що зараз широко розповсюджується впровадження системи управління якістю внз, яке відкрило ще один напрям використання можливостей інформаційно-комунікативних технологій. Більшість закладів, які вже розробили подібні системи, впроваджують автоматизовані системи управління документацією системи якості. Ці системи допомагають навчальному закладу повною мірою задовольнити вимоги стандарту ISO 9001:2000 щодо управління документацією і протоколами якості.

Основними завданнями автоматизованих систем управління документацією є:

- розробка документації та управління нею;

- забезпечення своєчасного та оперативного внесення змін до документів;

- забезпечення надійності обробки і зберігання документів;

- забезпечення контролю в процесі роботи з документами.

Документи, що створюються у системі є файлами, побудованими за допомогою Windows-додатків. Інформаційні технології надійно зберігають ці документи, допомагають шукати необхідну інформацію за певними ознаками, здійснюють вільний доступ до фонду документів з метою ознайомлення, виключають можливість несанкціонованого внесення змін до документів, організовують можливість інтеграції програмних документів до інформаційних систем в мережах Internet-Intranet.

З вище викладеного можна зробити висновки щодо практики впровадження інформаційно-комунікативних технологій у галузі вищої освіти:

1. Розробка та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій розглядається як складова частина основної задачі впровадження системи якості вищого навчального закладу.

2. Інформаційно-комунікаційні технології – сприяють підвищенню ефективності її функціонування для забезпечення високого рівня діяльності вищого навчального закладу з метою конкурентоспроможності останнього.

3. За допомого інформаційно-комунікаційних технологій у багатьох вузах країни організоване дистанційне навчання, створена автоматизована система обліку студентів та викладачів, а також технологій навчального процесу.

4. Впроваджено автоматизовані системи управління документацією системи якості через можливості інформаційно-комунікаційні технології.

5. Впроваджено систему якості та забезпечено інформаційну підтримку управління основними видами діяльності внз.

6. Спрощено та здешевлено організацію обміну думками фахівців для генерації нових знань через можливості комунікаційних технологій.

Література

1. Волков О.І., Віткін Л.М., Хімічева Г.І., Зенкін А.С. Система якості вищих навчальних закладів: теорія і практика. – К.:Наукова думка, 2006. – С.150-171.

2. Жаворонов В.Д., Поджменов Н.Е., Сыромятников В.Н. Электронная библиотека в системе высшего учебного заведения// Педагогическая информатика. – 2001. - № 1. – С.65- 72.

3. Жилкин О.Н. Технология организации учебного процесса и учета студенческих кадров условиях дистанционного образования на основе комплекса// «Электронный деканат ИДО РУНД».

4. Кегиев Л.Н., Путилов Т.П. Методы и средства построения образовательного портала технического вуза// Открытое образование. – 2002. - № 2. – С.34-41.

5. Легрі П., Коллеретт П., Шнайдер Р. Впровадження інформаційних технологій від лабораторій до практики// Інф. бюл. з міжнар. стандартизації. – 2003. - № 1. – С.113-121.

6. Мазур И.И., Шапиро В.Д. Управление качеством. – М.: Высшая школа, 2003. – С.264-280.

7. Маркін О.А. Новая технология дистанционного обучения// Открітое образование. – 2001. - № 2. –С.57-60.

8. Массинга В., Самойленко Н.И. Информационные технологии управления учебными заведениями. – Харьков, 1999. – С.24-29; 64-84.