Андрієнко О.В.

Доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Донбаський державний технічний університет, Україна, м. Алчевськ

ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ

НА УЗГОДЖЕННЯ ІНТЕРЕСІВ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І УКРАЇНИ

Стратегічний напрямок розвитку світового співтовариства на сучасному етапі – це глибинні процеси глобалізації. Зростає взаємозалежність держав світу, поглиблюються торгові, технологічні, інвестиційні обміни, утворюється єдиний інформаційний простір, з’являється інформаційна прозорість світу, спрощуються контакти між людьми. Глобалізація – це не просто зближення і інтеграція економік різних держав – змінюються найважливіші якісні характеристики національних економік. Глобалізація прискорює еволюційний розвиток людства. Із відносно замкнутих економічних систем вони перетворюються в елементи світової економіки. Основним економічним елементом стають транснаціональні корпорації. Вони розміщують свої виробництва, продають свої товари там, де їм вигідно, незважаючи на кордони держав. Економічна міць транснаціональних корпорацій у ХХІ сторіччі буде переважати можливості навіть розвинутих держав. Сьогодні спроможність впливати на низку світових процесів у компанії «Майкрософт», або у такій міжнародній суспільній організації як «Грінпіс» більше, ніж у половині країн-членів ООН.

Зменшується спроможність держав по своєму розумінню керувати суспільством, вирішувати внутрішні проблеми, все більш широке коло проблем виноситься на міжнародний рівень. Набувають планетарного характеру екологічні та техногенні катастрофи. Зміни клімату, озонові дірки, наступ пустель, епідемії, некерованість мегаполісів, нелегальна міграція потребують якісно нових шляхів вирішення цих проблем. Зростаюча в результаті глобалізації взаємозалежність держав світу вносить нові зміни в поняття національна і міжнародна безпеки. Збільшується кількість зовнішніх факторів, які впливають на стабільне функціонування суспільства. Стан міжнародної безпеки все більше впливає на забезпечення національної безпеки. Змінюється чисельність, структура і розподіл народонаселення світу. Перед людством в усій гостроті постає проблема обмеженості ресурсів планети, а це викликає дуже складні наукові проблеми і технологічні завдання.

Особливу роль починає відігравати потепління клімату на планеті. Через деякі природні фактори активізувалася тектоніка материкових і океанських платформ планети Земля. Коливання сонячної активності призвели до змін в циркуляції атмосфери в системі океан-суходіл. Змінюється напруга магнітного поля і радіаційних поясів планети. Це, в свою чергу, веде до змін у взаємозв’язків Земля – Місяць. Наслідком цих процесів є катастрофічні землетруси, цунамі, зливи й посуха, масштабні техногенні аварій. За останній час - це аварія на японській атомній електростанції Фокусима, наслідки якої негативно вплинуть на природне середовище багатьох країн світу.

В Європі розміщуються більше 200 атомних станцій, велика кількість хімічних підприємств, і невідомо як вони будуть реагувати на землетруси навіть у других регіонах планети. на вирішення цих проблем потрібні принципово нові підходи, а необхідного досвіду немає ні в Європі, ні в усьому світі. Один з шляхів вирішення нових глобальних проблем – це об’єднання зусиль країн, що мають розвинений науковий потенціал і сучасні технології

Процеси глобалізації мають як позитивні так і негативні аспекти. Такі позитивні в цілому явища, як зближення країн, культур, переміщення капіталів, товарів, послуг, формування єдиного інформаційного простору, ефективно використовується різними терористичними угрупованнями і режимами. Міжнародний тероризм, маючи велику фінансову спроможність й порівняну легкість придбання зброї масового знищення, вдається до погроз і шантажу цілих країн. Терористичні акти в містах США, Росії, в деяких інших регіонах світу – яскравий приклад зростання небезпеки міжнародного тероризму і необхідності міжнародних зусиль боротьби з ним. Країни світу після подій, пов’язаних з активізацією міжнародного тероризму вносять суттєві корективи в свою політику.

Глобалізаційні процеси суттєво змінюють сучасні міжнародні відносини, внутрішню і зовнішню політику окремих держав і регіонів. Вони диктують підвищені вимоги до компетенції державного управління і якості політичної еліти. В цих умовах Україні конче потрібно виробити свою політичну і економічну позицію, яка б відповідала її національно-державним інтересам, а також відображала сучасні тенденції світового і європейського розвитку. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі - це стратегічний пріоритетний напрям розвитку України. Це один із засобів реалізації національно-державних інтересів, реальний шлях модернізації і реформування економіки, підвищення рівня її міжнародної конкурентоздатності, залучення новітніх технологій, а також ефективного використання існуючого потенціалу держави.

Україна є органічною частиною Європи. Зважаючи на її геополітичне становище, розміри, багатство природних ресурсів, кількість населення, економічні можливості і науково-технічний потенціал Україна – один з ключових елементів сучасної Європи. Її розвиток як держави тісно пов’язаний з сучасними світовими процесами, особливо з європейськими інтеграційними процесами. Поглиблення інтеграційних процесів Європи в межах Європейського Союзу – це стратегічний напрямок подальшого розвитку всіх держав європейського континенту. Ще більшого значення ЄС набуває в наші дні, коли швидко зростають масштаби глобальних проблем сучасності і тільки єдина інтегрована Європа спроможна їх найбільш оптимально вирішити.

Ефективність вирішення складних економічних, політичних завдань, глобальних проблем, вихід України з кризи значною мірою залежить від оптимального узгодження національно-державних інтересів України і інтересів Європейського Союзу, а також від пошуку нових форм і методів інтеграції України в ЄС. Важливим аспектом стабілізації української держави є, також, поширення взаємовигідних стосунків з Росією, Білорусією, Казахстаном, кавказькими та середньо азійськими державами.

Європейський Союз постійно розширюється, поповнюється новими європейськими країнами. В найближчі роки кількість держав, які входитимуть до складу ЄС збільшиться до тридцяти. ЄС проводить скоординовану внутрішню і зовнішню політику, досить ефективно вирішує виникаючі проблеми і протиріччя. ЄС займає провідні позиції в сучасному світі поряд з такими країнами, як США, Канада, Японія, Китай. Всі ці фактори набагато збільшують можливості реалізації національних інтересів як кожної держави-учасниці ЄС, так і загальних інтересів Європейського Союзу в цілому. Для будь якої країни співробітництво з ЄС розкриває нові можливості економічного розвитку, піднесенню життєвого рівня населення, відкриває нові шляхи виходу з кризових явищ.

Більшість країн, членів Європейського Союзу висловлюють впевненість у Європейському майбутньому України. У зв’язку з поглибленням глобальних проблем, зокрема аварією на японській атомній станції «Фокусіма» процеси міграції в Європу все більш набувають неконтрольованого характеру. деякі вчені дійшли висновку, що незабаром людство може опинитись перед загрозою загальнопланетарної кризи розвитку. Все це у цілому визначає спільність майбутнього не тільки ЄС, а і всієї Європи. А це диктує необхідність корінних змін традиційних уявлень щодо управління і керівництва ЄС.

У перші роки незалежності нашої держави часто висувалися амбіційні, позначені привабливим оптимізмом, але мало обґрунтовані економічно програми подальшого розвитку. Проекція України на майбутнє має спиратися не лише на традиції української історії, а бути прагматичною, ставити цілі, яких можна досягти й неодмінно враховувати контексти сьогоднішнього світу. Україна сьогодні не являється членом ЄС, навіть асоційованим членом ЄС. Це пояснюється цілим рядом факторів, які стримують динаміку просування України в Європу, взагалі погіршують міжнародний імідж держави. Україна ще не відповідає політичним, економічним і соціальним стандартам, які висуває ЄС.

Сучасні процеси глобалізації вносять свої корективи в політику ЄС. Старіння населення Європи, потепління клімату, зміни кліматичних умов приводять до переорієнтації соціальної аграрної політики деяких європейських держав, які традиційно займають своє місце на світовому продовольчому ринку. В цих умовах, Україна, маючи великі площі унікальних чорноземів, може значно збільшити свою частку в виробництві зернових та інших культур, і вийти на одну з передових позицій на європейському і світовому ринках сільськогосподарської продукції. Україна займає друге місце після Бразилії по спроможності підвищити об’єми сільського виробництва. В Європі тільки Україна має реальні можливості збільшити виробництво продуктів харчування. А більше за все – це збільшення виробництва зернових, Україна може виробляти 100 млн. тон високоякісного зерна. Вплив глобальних проблем на світ і на Європейський континент вимагає зміни пріоритетів подальшого розвитку, в тому числі є нагальна потреба вирішення продовольчої проблеми. В вирішенні цього питання повністю співпадають інтереси України та Європи.

Стосовно України Європейська Рада визначила такі стратегічні цілі: підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, спільне вирішення сучасних проблем європейського континенту, підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС. Європейські країни будують свою політику відносно України не самостійно, а на рівні відповідних європейських структур, тобто ЄС, Ради Європи, НАТО, тощо.

Україна повинна будувати свою європейську стратегію орієнтуючись на ці структури. Інтеграція України в Європу повинна відбутися не за будь яку ціну, а на рівні партнерства. ЄС розглядає стратегічне партнерство з Україною як особливі відносини, що базуються на спільних цінностях і інтересах сторін. Шлях України до Європейського Союзу знаходиться в царині внутрішніх соціально-економічних і політико-адміністративних перетворень. Європейська інтеграція має стати не тільки пріоритетом для владних структур, а й свідомим вибором суспільства в цілому.

Основними формами співробітництва України та Європейського Союзу сьогодні є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. Для України стратегічним напрямом є поступове еволюційне входження в інтегровану Європу. Треба визначитися в послідовності і в конкретних головних напрямках входження в європейські структури як рівноправний партнер. Діалог с ЄС може значно активізувати вирішення внутрішніх проблем України, розкрити і ефективно реалізувати потенціальні можливості нашої держави, наблизити її до європейських стандартів.

Налагоджуються постійні контакти на рівні парламентів України і ЄС, створені депутатські групи Україна – країни ЄС, та країн ЄС – Україна. На регулярній основі проходять зустрічі на рівні прем’єр міністрів України та держав ЄС. Новим шляхом наступної євроінтеграції України є розвиток міжрегіонального співробітництва на рівні областей України та провінцій країн Євросоюзу, зокрема таких, які мають спільні риси у структурі економіки.

На сучасному етапі відносин ЄС та України відбувається перехід від відносин партнерства до нового формату взаємин – асоціації. Угода про асоціацію між ЄС та Україною – це юридично зобов’язуючий документ, який окреслює рамки політичної асоціації та економічної інтеграції. такий формат співробітництва дає можливість Україні наблизитися до європейських стандартів.

Сучасні глобальні проблеми потребують змін формату взаємовідносин ЄС та України. Загострення продовольчої та енергетичної криз потребує ширшого використання потенційних можливостей нашої держави в вирішенні цих проблем. В цьому аспекті співпадають інтереси ЄС та України. Україна має великі запаси якісного бурого вугілля, яке після технологічної переробки застосовується в космічній науці, авіації, сучасних морських судах, автомобілебудуванні, тощо. Україна має спроможність підвищити виробництво високоякісного зерна, соняшникової олії і ввійти в світові та європейські продовольчі ринки. Ці позиції можуть стати основою подальшого розвитку співробітництва Європейського Союзу та України.