Право/
2. Адміністративне і фінансове право
К.ю.н. Городецька І.А.
Ніжинський державний університет
імені Миколи Гоголя, Україна
Адміністративна
відповідальність за перекручення
або приховування даних державного
земельного кадастру
Стаття 53-2 Кодексу України про
адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність
за перекручення
або приховування даних державного земельного кадастру, а саме за:
“перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування
інформації про стан
земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність
земель запасу або резервного фонду”, що тягне за собою накладення штрафу на
посадових осіб від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Об’єкт правопорушення складають суспільні відносини у сфері
землеустрою, державного управління земельними ресурсами, державного контролю за
використанням та охороною земель та земельного оподаткування [1, с. 114]. З
об’єктивної сторони дане правопорушення полягає у вчиненні таких дій, як
перекручення даних державного земельного кадастру та приховування інформації
про стан земель, розміри,
кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного
фонду.
Державний земельний кадастр – це
єдина державна система земельно-кадастрових
робіт, яка встановлює
процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і
права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і
документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед
власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів
інших природних ресурсів [2]. Положення Земельного кодексу України (глава 34),
встановлюють призначення, завдання, складові частини державного земельного
кадастру. Так, відповідно до ст. 194 ЗК України, призначенням державного
земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів
державної влади та органів місцевого самоврядування,
заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян
з метою регулювання
земельних відносин, раціонального використання та охорони земель,
визначення розміру плати за землю і
цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і
охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та
проектів землеустрою. Статтею 204 ЗК України закріплено норму, згідно якої
ведення державного земельного кадастру покладається на органи виконавчої влади
з питань земельних ресурсів. Адміністратором автоматизованої системи державного
земельного кадастру є державне
підприємство “Центр державного земельного кадастру”. У ч. 2 ст. 204 ЗК України зазначається, що
порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом. На
сьогодні відсутність закону України “Про державний земельний кадастр” стримує
розробку нормативно-методичної бази ведення кадастру, що блокує роботи по
запровадженню кадастрово-реєстраційної системи в Україні та створює ситуацію
правової невизначеності в цій галузі. Разом із тим, до прийняття відповідного
закону в Україні порядок ведення державного земельного кадастру регулюється
постановою КМ України “Про порядок ведення державного земельного кадастру” від
12.01.1993 р. № 15.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК
України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або
користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. До них
належать також землі, право власності або користування якими припинено
відповідно до ст. ст. 140 і 141 ЗК України. Відповідно до вимог ЗК України
земельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або
користування громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та
організацій.
Резервний фонд земель відповідно
до ч. 9 ст. 25 ЗК України формується органами виконавчої влади й органами
місцевого самоврядування у процесі приватизації земель державних і комунальних
сільськогосподарських підприємств, установ і організацій у розмірі до 15
відсотків площі всіх сільськогосподарських угідь, що були у постійному
користуванні відповідних підприємств, установ і організацій. Місце розташування
земель, що включаються до резервного фонду, обов’язково погоджується з
працівниками цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їх
числа. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і
призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим
призначенням (ч. 10 ст. 25 ЗК України). Землі резервного фонду можуть
надаватися громадянам і юридичним особам України у власність для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва або для іншого
сільськогосподарського використання.
Обов’язок ведення державного
земельного кадастру та надання інформації про стан земель, розміри, кількість
земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду покладено на
посадових осіб уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних
ресурсів. Тому, суб’єктом правопорушення, передбаченого статтею 53-2 КУпАП,
може бути виключно посадова особа, до сфери обов’язків якої входить робота з
зазначеними даними. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується виною
тільки у формі умислу.
Література:
1. Кодекс України про
адміністративні правопорушення : науково-практичний коментар / [Р. А. Калюжний,
А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.]. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців
“Правова єдність”, 2008. – 781 с.
2. Земельний кодекс України : Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон
від 25.10.2001 № 2768-III.
(Відомості Верховної Ради України від 25.01.2002 – 2002 р., № 3, ст.
27). Редакція від 01.01.2010 [Електронний ресурс] : Верховна Рада України.
Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела :