Завальнюк А.В., Шевчук О.А.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ РЕТАРДАНТІВ ТА ЕТИЛЕНПРОДУЦЕНТІВ У РОСЛИННИЦТВІ

Вінницький державно-педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

На сьогоднішній день в усьому світі загострюється протиріччя між необхідністю використання хімічних речовин з метою підвищення продуктивності, стабільності сільськогосподарського виробництва і небезпекою наслідків їх застосування для здоров’я людини і оточуючого середовища. Тому підвищуються вимоги до технологій використання біологічно активних сполук, ставиться задача досягти необхідних ефектів при мінімальних дозах препаратів.

Синтетичні регулятори росту є складовою частиною комплексної хімізації рослинництва. Вони дозволяють посилювати та послаблювати ознаки і властивості рослин в межах норми реакції, що визначається генотипом, з їх допомогою компенсуються недоліки сортів і гібридів [4]. У зв’язку з цим надзвичайно важливо знати механізми їх дії на фізіолого-біохімічному, молекулярному і генетичному рівнях. Морфологічні прояви рістгальмуючої активності всіх відомих ретардантів подібні, але існує суттєва різниця механізмів дії препаратів різних груп [15].

З’ясування механізмів дії різних груп ретардантів дозволяє розробляти суміші препаратів, які при спільному застосуванні виявляють синергізм, оскільки суміш одночасно блокує і біосинтез, і реалізацію фітогормонального ефекту гібереліну [21]. Встановлено, що ефективним є застосування суміші хлорхолінхлориду і кампозану М в концентраціях 0,4% і 0,02% на яблуні. Синергічний ефект яскраво проявляється в перший рік використання. [21].

Створення комплексних регуляторів росту на основі фізіологічно активних природних сполук і елементів живлення та поєднання їх з екологічно безпечними засобами захисту рослин, включаючи мікробіологічні, створює можливості зниження пестицидного навантаження на довкілля та його оздоровлення [14]. Важливим напрямком розвитку досліджень для вирішення питань підвищення ефективності і безпеки застосування ретардантів пов’язаний з оптимізацією часу, способу обробки і властивостями робочого розчину [3, 21].

Широко використовувався в рослинництві хлорхолінхлорид. Однак використання цього препарату проводилось в досить високих концентраціях робочих розчинів. При порушеннях технічних регламентів, норм і строків внесення він виявляє токсичний вплив на нервову систему і функцію печінки людини [4].

Встановлені фактори взаємної дії багатьох ретардантів на хромосомний і генетичний апарати рослини, а відповідно і на їх властивості. В багатьох випадках ці ефекти мають незворотну дію. Так, виявлена чітко виражена мутагенна дія гідразинпохідних препаратів, які використовуються для підвищення урожайності, на тваринні організми [4].

Важливим є практичне застосування 2-ХЕФК та їх аналогів, які прискорюють дозрівання плодів, забезпечують одночасне достигання плодів, що дозволяє проводити їх механізоване збирання [10].

Великим досягненням було створення нового етиленпродуценту – ретпролу [9]. Це загальновідомий карбід кальцію CaC₂, простий за структурою і дешевий у застосуванні. Препарат проявляє високу ефективність на томатах, огірках, картоплі, коноплях, кукурудзі і сої (прискорює дозрівання, підвищує врожай і стійкість до хвороб, сприяє кращому зберіганні продукції) [15, 17].

Препарати нового типу по всіх параметрам повинні бути кращими існуючих. Висока ефективність дії нових регуляторів росту дозволяє в 10-100 разів знизити норми їх використання. Ця обставина сприятлива для чистоти середовища та забезпечує високу рентабельність їх використання [20].

В рослинництві широко застосовуються похідні триазолу, які мають властивості регуляторів росту і проявляють фунгіцидну активність, мають низькою токсичністю, ефективно діють в малих дозах і екологічно безпечні [20].

Паклобутразол не спричиняє мутагенної дії, і з токсично-гігієнічних міркувань є найбільш прийнятним серед триазолпохідних препаратів. В малих дозах паклобутразол має низьку фітотоксичність. Препарат здатний контролювати ріст рослин, підвищувати стійкість до стресів і сприяє підвищенню продуктивності [8, 11, 23].

Таким чином, пізнання механізмів дії ретардантів і етиленпродуцентів, а також синтез нових препаратів з аналогічним типом фізіологічної активності, створює надійну наукову базу для підвищення ефективності і безпеки застосування синтетичних регуляторів росту рослин, що визначає необхідність поглиблення досліджень в цьому напрямку.

Література

3. Блиновский И.К. Пути повешения эффективности и экологической безопасности применение ретардантов в плодоводстве./ Блиновский И.К., Соркина Г.Л., Калашников Д.В. – М.: ВНИИТЭИ-агропром, 1991. – 56 с.

8. Кірізій Д.А. Спосіб підвищення маси та цукристості коренеплодів цукрових буряків./ Кірізій Д.А., Гуляєв Б.І., Кур’ята В.Г., Шевчук О.А. Патент №41162 А, 2001.

10. Кур’ята В.Г. Фізіолого-біохімічні механізми дії ретардантів і етиленпродуцентів на рослини ягідних культур: Дис. док. біол. наук: 03.00.12. – К., 1999. – 318 с.

15. Муромцев Г.С. Регуляторы роста растений // Аграрная наука. – 1993. – №3. – С. 21-24.

23. Шевчук О.А. Дія ретардантів на морфогенез, газообмін і продуктивність цукрових буряків: Дис. канд. біол. наук: 03.00.12. – К., 2005. – 156 с.