Овчаренко О.О., Чимирис С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Аналіз сучасних тенденцій банкрутства та санаційних заходів в Україні.

 
 Загалом проблема банкрутства та необхідність застосування санаційних заходів до фінансово неспроможних підприємств залишається актуальною. В період виходу з фінансової кризи особливої уваги потребує динаміка збанкрутілих підприємств, для того, щоб більш ретельно проаналізувати та визначити найбільш ефективні та раціональні форми санаційної та фінансової підтримки підприємств, які знаходяться на межі банкрутства.

Проблемі дослідження банкрутства та антикризового управління присвячено праці багатьох вітчизняних та закордонних спеціалістів, серед яких: Костирко Л.А., Лігоненко Л.І., Подольська В.О., Терещенко О.О., Цал-Цалко Ю.С., Чимирис С.В., Яріш О.В.

 В свою чергу законодавство України визначає банкрутство, як визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1].
 Загалом проблема банкрутства та необхідність застосування санаційних заходів до фінансово неспроможних підприємств залишається актуальною. Навіть в період виходу з фінансової кризи особливої уваги потребує динаміка збанкрутілих підприємств, для того, щоб більш ретельно проаналізувати та визначити найбільш ефективні та раціональні форми санаційної та фінансової підтримки підприємств, які знаходяться на межі банкрутства.

Згідно інформації, яка надійшла до Державного департаменту з питань банкрутства з 2007 по 2011 рік кількість порушених справ про банкрутство збільшилося з 11 тис. більш ніж до 14 тис. Так, за даними зведеної інформації по Департаменту з питань банкрутства, станом на 01.02.2010 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства становила 14642, що на 3304 одиниці більше, ніж в 2008 році. При цьому з них кількість державних підприємств складає 443 одиниці, що на 292 підприємства більше, ніж в 2008 році. Серед державних підприємств-банкрутів також зросла частка  підприємств,  у  капіталі  яких  частка  державного капіталу перевищує 25 %, зросла до 152 одиниць, тобто на 106 підприємств. Характерним є також те, що переважна більшість державних підприємств-банкрутів знаходяться у стадії ліквідації (177 підприємств, в тому числі з часткою державного капіталу понад 25 % - 56 підприємств) [2]. Згідно з дослідженням Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації суттєвим є той факт, що Україна за показником «закриття бізнесу» займає 150 місце серед 183 країн світу [3].

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує надання цільової державної підтримки для проведення фінансової санації, та з метою попередження банкрутства. Згідно із законодавством України у разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги. В свою чергу, державі вигідно підтримувати передусім ті підприємства, які здатні в майбутньому позитивно вплинути на дохідну частину бюджету.

Пряма та непряма форми державної підтримки має свої недоліки, які заважають ефективному впровадженню санаційної програми. До основних можна віднести жорсткий контроль за цільовим використання коштів, можливість виникнення касових розривів, втручання в зовнішню та внутрішню політику підприємства.

Враховуючи, наведені складнощі та недоліки, урядом України була запропонована Реформа законодавства про банкрутство в Україні, яка, в свою чергу передбачена Програмою економічних реформ Президента України на 2010-2014 рр. Зазначимо, що підготовлений робочою групою законопроект зареєстровано у Верховній Раді України (реєстр. №8531). Проект отримав позитивну оцінку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України (Висновок від 10.06.2011) та міжнародних експертів (в т.ч. Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного валютного фонду).

Для усунення недоліків пропонується:

· встановлення більш стислих строків процедур банкрутства: 100 днів відводиться на процедуру розпорядження майном (в т.ч. на розробку плану санації); 18 місяців на процедуру санації (передбачено, що процедура санації може розпочатися лише за наявності плану санації); 12 місяців на процедуру ліквідації (з можливістю продовження цього строку один раз на 6 місяців);

· мінімізація видатків на проведення процедури;

· підвищення ефективності;

· зміна статусу арбітражних керуючих та контроль за їх діяльністю;

· збалансований захист інтересів усіх учасників.

Література:

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784-XIV від 30.06.1999 року[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/784-14
2. Гулько Л.Г.– Аналіз сучасних тенденцій банкрутства підприємства // [Електронний ресурс]–Режим доступу: http://www.confcontact.com/2010spec_ tezi/ec_gulko.htm 
3. Данішевська В. - Актуальність змін до законодавства про банкрутство в Україні [Електронний ресурс] // 2011. – Режим доступу: http://www.commerciallaw.com.ua/uk/eventnews/198-aktualnist-zmin-do-zakonodavstva-pro-bankrutstvo-v-ukrajini
4. Дубина А. – Банкрутство підприємства як сучасне ринкове явище [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/12-29-1