Татушко М.С.

Науковий керівник: Гангал Л.С.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВНУТРІФІРМОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Сучасні умови ринкової економіки характеризуються високим ступенем нестабільності та невизначеності зовнішнього та внутрішнього середовища господарювання, збільшення впливу його чинників на економіку й управління підприємством. Розвиток новітніх технологій, поява принципово нових товарів і ринків, різкі коливання ринкового попиту й кон’юнктури, зміни в державному регулюванні економіки визначають складність завдання сучасного виробництва. Зміни в стані ринкового оточення вимагають постійного вдосконалення інструментарію внутрішньо фірмового планування та його пристосування до сучасної практики господарювання.

Необхідність використання внутрішньо фірмового планування на підприємствах в ринкових умовах диктується об’єктивно існуючими причинами, а саме, самостійністю господарюючих суб’єктів, розвитком конкуренції, загостренням проблем збуту продукції, зміною як напрямів збуту, так і ролі споживача в процесі реалізації продукції, посилення тиску зовнішнього ринку і процесів глобалізації економіки, збільшення ступеня невизначеності ринкової кон’юнктури та іншими причинами [2, 82].

Найбільш істотний внесок у розвиток теорії і практики внутрішньофірмового планування внесли вітчизняні вчені М.М. Алексєєва, І.Е. Берзінь, М.І. Бухалков, В.П. Грузинів, В.Д. Камаєв, О.В. Кобзій, Н.П. Лебединський, Л.Є. Старіков, В.В. Степура, Е.А. Уткін, М.О. Чорноусова та ін, а також зарубіжні фахівці Р. Акофф, І. Ансофф, К. Боумен, П. Друкер, Ф. Котлер, М. Мескон, Т. Пітері, М. Портер та ін.

Сутність внутрішньофірмового планування в умовах вільних ринкових відносин полягає в:

- Науковому обгрунтуванні на об'єктах планування майбутніх економічних цілей їх розвитку та форм господарської діяльності;

- Виборі найкращих способів їх здійснення на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів, обсягів і термінів випуску товарів;

- Виконанні робіт та наданні послуг з встановленням таких показників їх виробництва;

- Розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів [5, 123].

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням.

Ефективне планування може створити для суб’єктів господарювання важливі заходи, такі як:

- стимулювати управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

- поліпшити координацію дій управлінського персоналу підприємства;

- попередити можливі проблеми;

- забезпечити підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

- сприяти раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту. Як правило, планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого росту або періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності.

В Україні видляють такі сфери підприємницьких, де є велика необхідність в застосуванні планування:

1. Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування.

2. Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентоспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства.

3. Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

4. Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого ризику [4, 69].

Проаналізувавши систему планування на підприємствах, стало зрозумілим, що така система планування не пристосована до мінливих умов зовнішнього середовища та не забезпечує своєчасну реакцію на зміни ринкового середовища і ситуацій, що складаються в економіці держави. Про це свідчить кризова ситуація на підприємствах, яку можна було передбачити заздалегідь при плануванні доходів, витрат та прибутків підприємств галузі, коли методи корегування на основі оцінки невизначеності були б включені до методики планування [1,153]. Для виправлення цієї ситуації потрібно відповідним чином удосконалювати існуючу систему планування діяльності підприємств. До важливих напрямків покращення системи планування в сучасних ринкових умовах насамперед потрібно віднести: удосконалення інформаційного забезпечення, методології, системи планів, підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів, застосування комп’ютерної техніки, впровадження ефективних елементів контролінгу. Можливості планування в економічній організації підприємства обмежені рядом об’єктивних і суб’єктивних причин. Підприємство не володіє достатніми (повними) даними про своє теперішнє та майбутнє і не в змозі передбачити всі зміни, які можуть відбутися в зовнішньому середовищі. Проте, навіть дуже потужному підприємству не по силам повністю усунути невизначеність, а значить і цілком спланувати свою діяльність.

Звісно, підприємства намагаються упорядкувати свої зовнішні відносини шляхом витиснення впливу ринка на свою діяльність, і такі зусилля приносять певний успіх. Контроль над ринком може здійснюватись де кількома засобами: вертикальна інтеграція, контроль над попитом, контрактні відносини, створення підприємницьких мереж [3,26].

Окрім цього, слід відзначити, що умови ринкової економіки вимагають від підприємств якісного фінансового планування, оскільки вони відповідають за всі негативні наслідки і прорахунки розроблених планів.

При здійсненні фінансового планування підприємство може стикнутись з такими проблемами:

― високий рівень невизначеності на ринку, який пов’язаний з тривалими глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя (непередбаченість їх ускладнює фінансове планування);

― відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутріфірмового фінансового планування. Для державних підприємств така правова основа впроваджена, а для підприємств недержавної форми власності вона має рекомендаційний характер;

― обмеженість фінансових можливостей у більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів з метою виконання складних фінансових розрахунків. Особливо це стосується малих і середніх підприємств, в яких потреба у фінансовому плануванні є гострішою, ресурси ще більш обмежені і на їх діяльність значно впливає зовнішнє середовище.

Таким чином, підприємствам необхідно точно планувати свою діяльність, згідно вибраних цілей і прогнозувати її результати в контексті конкретної ринкової ситуації. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкову та неперевірену інформацію про можливості підприємства чи про зовнішню ситуацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми: Навчально-методичний посібник. – М.: Фінанси і статистика, 2010. – 248 с.

2. Бухалков, М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник / М.І. Бухалков .- М.: ИНФРА-М, 2008. - 400 с.

3. Кобзій О.В. Проблеми планування діяльності підприємств у невизначених умовах сучасного ринкового середовища // Соціум. Наука. Культура. Економіка. – 2010. - №1. – С. 23-27.

4. Степура В.В. Внутрішньофірмове планування як функція управління // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №9. – С.53-56.

5. Чорноусова М.О. Еволюція теорій внутрішньо фірмового менеджменту ТНК в умовах транс націоналізації // Вісник ДонНУ, сер. В: економіка і право, 2010. - №2. – С. 312-319.