Економічні науки / 10.Економіка підприємства

Д.е.н., проф. Маслак О.І.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

аспірантка кафедри економіки Безручко О.О.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ТРАКТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Достатній рівень економічного потенціалу підприємства є запорукою його ефективної та результативної діяльності, своєрідною основою для подальшого розвитку та завоювання більш високих позицій на ринку аналогічних товарів та послуг. Сучасна нестабільна економічна ситуація на національному та світовому рівнях, обумовлена впливом «посткризових» явищ, загострює необхідність більш детального вивчення питань щодо визначення сутності економічного потенціалу підприємства, джерел його формування, можливостей нарощування, методик оцінювання та шляхів максимально ефективно використання.

Вивченню економічного потенціалу підприємства присвячено багато наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, однак дискусійними залишаються чимало питань, в тому числі і стосовно трактування поняття «економічний потенціал підприємства». Існуючі визначення даного терміну досить різнобічні і широкі, існують значні розходження у формулюваннях: від надзвичайно вузьких, таких як річний випуск продукції та потужність підприємства, до таких загальних як соціально-економічна система [5].

Вперше термін «потенціал виробничих сил» був застосований К. Воблиєм у 1924 р., який розумів під ним потенційну можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення [2].

На наш погляд можна виділити такі історичні етапи у еволюції трактування поняття «економічний потенціал»:

1) 1920-1970 рр. (К. Воблий, В. Вейц, С. Струмилін, В. Нємчинов) –потенціал в основному розглядається як виробничі сили, матеріальні умови та елементи, ресурсні можливості економічної системи на рівні країни, національної економіки, галузі, суспільства.

2) 1970-1990 рр. (О. Анчишкін, Л. Абалкін, В. Архангельський) –ресурсний підхід, згідно з яким економічний потенціал – це сукупність ресурсів, засобів і запасів, що є й можуть бути залучені у виробничу діяльність підприємства;

3) 1990-2011 рр. (І. Рєпіна, О. Олексюк, О. Федонін, Є. Лапін, Ю. Врода) –структурний підхід, до потенціалу підприємства включається ціла система складових, таких як: трудова, організаційна, виробнича, фінансова, інвестиційно-інноваційна, маркетингова складові (на нашу думку доцільно виділяти також еколого-економічну, санаційну та інфраструктурну складові). Відповідно до даного підходу під потенціалом підприємства розуміють сукупність наявних та альтернативних (прихованих) можливостей економічної системи.

На наш погляд найсуттєвішими характеристиками економічного потенціалу підприємства є:

- складність, динамічність та ієрархічність (Ю. Врода [3], О. Ільчук [4]);

- необхідність врахування не лише наявних, але й майбутніх можливостей підприємства (В. Архангельський, О. Олексюк, О. Федонін, В. Кунцевич);

- тісні взаємозв’язки між складовими економічного потенціалу (Ю. Врода [3], О. Ільчук [4]);

- синергійність (О. Ільчук [4], О. Ареф’єва [1]).

На сьогоднішній день значної уваги з боку науковців заслуговує синергійність, як одна з найсуттєвіших характеристик економічного потенціалу підприємства.

Синергетика (від грецької synergetikos – спільний, узгоджено діючий) досліджує зв’язки між елементами структури, що утворюються у відкритих системах завдяки обміну ознаками з навколишнім середовищем[1].

Синергетичний підхід є сукупністю усіх характеристик системи (цілого), так як об’єднує можливості складових і створює підґрунтя для отримання більшого ефекту в результаті їхнього спільного функціонування та тісної взаємодії.

Доцільним є врахування синергетичного ефекту і при визначенні економічного потенціалу підприємства, який являє собою складну, динамічну систему, створену на основі інтеграції всіх ресурсів та можливостей господарюючого суб’єкта.

Усі складові економічного потенціалу тісно взаємопов’язані між собою, дуже складно визначити їхню ефективність та вплив на кінцевий результат окремо одна від одної. Для створення достатньої матеріально-технічної бази необхідна наявність фінансових ресурсів, досягнення високої продуктивності праці персоналу потребує ефективного мотиваційного механізму та якісної організаційно-управлінської роботи, налагодження збутової діяльності вимагає раціональної маркетингової політики та високого рівня креативності і т.д. Отже, лише при умові комплексного використання усіх видів ресурсів та спроможностей підприємства, якісної реалізації його планів та програм розвитку можлива результативна та максимально ефективна діяльність господарюючого суб’єкта.

Таким чином, економічний потенціал підприємства являє собою складну, динамічну, взаємопов’язану та синергійну сукупність усіх видів його наявних ресурсів та можливостей, включаючи перспективи їхнього збільшення, що використовуються для досягнення тактичних і стратегічних цілей розвитку підприємства та забезпечення його сталого розвитку.

Література:

1. Ареф’єва О.В. Економічні засади формування потенціалу підприємства / О.В. Ареф’єва, Т.В. Харчук // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №7(85). – С.71-76.

2. Воблый К.Г. Производственные силы Украины. Техника, экономика, право // Научные записки Ин-та народного хоз-ва. – 1924. – № 4-5. – С. 126-149.

3. Врода Ю. Ф. Оцінка та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства : автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. ек. н.: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Врода Юрій Федорович. – Х., 2009. – 14 с.

4. Ільчук О.О. Особливості утворення синергетичного ефекту управління економічним потенціалом торговельного підприємства в сучасних умовах господарювання / О.О. Ільчук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.1 – С.162-165.

5. Козловський В.О., Причепа І.В. Теоретико-методологічні підходи до визначення потенціалу підприємства // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2007. – №3. – С.28 – 33.