Экономические науки/10 Экономика предприятия
УДК 6504 Бадан Х.А.
студентка V курсу гр. ЕПМ
– 9
Житомирський державний технологічний університет
Науковий керівник ст. викл. Оверчук А.В.
ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО
ПЛАНУВАННЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Ринкова економіка
передбачає становлення та розвиток підприємств різних організаційно-правових
форм, які основані на різноманітних видах приватної власності — як окремих
громадян (фізичних осіб), так і їх об'єднань чи трудових колективів (юридичних
осіб). З'явився такий вид економічної діяльності як підприємництво.
Підприємництво — це така господарська діяльність, яка пов'язана з виробництвом
та реалізацією продукції чи послуг, виконанням певних робіт. Вона має
регулярний характер і відрізняється наступними особливостями:
• має свободу у
виборі напрямків та методів діяльності;
• має
самостійність в прийнятті рішень (в рамках діючого законодавства та
встановлених норм;
• несе
відповідальність за рішення, що приймаються та їх наслідки;
• не виключає ризику,
збитків чи банкрутства.
Підприємництво
чітко орієнтовано на отримання прибутків, завдяки чому, в умовах
розвинутої конкуренції, досягається задоволення суспільних потреб в певних
видах товарів чи послуг. Саме отримання прибутку є причиною заінтересованості
суб'єктів господарювання в результатах фінансово-господарської діяльності.
Реалізація цього
принципу залежить не тільки від самостійності підприємства і необхідності
самому фінансувати свої витрати без державної підтримки, але й від того, яка
частина прибутку залишається в розпорядженні підприємства після сплати
податків. Крім того, необхідно створити у державі таке економічне середовище, в
умовах якого було б вигідно виробляти всі необхідні економіці товари,
отримувати прибуток та знижувати собівартість продукції.
Тому ясно, що в нинішніх умовах
підприємницький хист повинен бути не тільки у громадян, які займаються ним
самостійно, але й в керівників великих підприємств, що донедавна були
державними гігантами, а нині переживають скрутні часи. Керівникам необхідно
чітко розуміти цілі свого підприємства, шляхи їх досягнення, умови діяльності
тощо. Все це неможливо зробити, якщо не приділяти уваги такій важливій стороні
діяльності як фінансова.
Підвищення ролі
фінансів у ринковій економіці значною мірою визначається рівнем фінансового
планування, під яким розуміють планування надходжень і використання фінансових
ресурсів.
Без фінансового
планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською
діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне
вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший
вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального
значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його
функціонування.
Фінансове
планування пов'язане передусім з плануванням виробничої діяльності
підприємства. Всі планово-фінансові показники базуються на показниках з обсягу
виробництва, асортименту товарів та послуг, собівартості продукції. Вони
повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання виробничих
планів.
Фінансове планування на підприємстві (чи
внутрішньофірмове фінансове планування) базується на використанні трьох
основних систем:
1) прогнозування фінансової діяльності;
2) поточне планування фінансовою
діяльністю;
3) оперативне планування фінансової
діяльності.
Усі системи фінансового планування
знаходяться у взаємозв’язку і реалізуються у визначеній послідовності.
Початковим вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і
цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової
стратегії підприємства, яка покликана визначати задачі і параметри поточного
фінансового планування. У свою чергу, що поточне фінансове планування створює
основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних
бюджетів по всіх основних аспектах фінансової діяльності підприємства.
Для українських підприємницьких структур
можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні
фінансового планування.
1. Новостворені підприємства. Активні
процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та
підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з
них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового
обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною
підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку
відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від
можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур
розробляється маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається
стратегія розвитку, обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва, штати
працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати тощо.
2. Діючі підприємницькі структури, які
здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої
конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про
вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентоспроможних товарів
і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні
зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають
на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до
початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування
діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в
майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності
служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.
3. Державні, в тому числі казенні
підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак
традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і
прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та
зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам
необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.
4. Підприємства з частиною іноземних
інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в
підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного
доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого
господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному
фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством,
прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний
досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають
інформацію без відповідних обґрунтувань і підрахунків. Тому плідна співпраця з
ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і
методах, зрозумілих обом сторонам.
У процесі розробки довгострокового та поточного
фінансових планів виконуються такі роботи: аналізується фінансово-господарська
діяльність підприємства за минулі періоди; розраховуються основні показники
господарської діяльності у поточному році та на перспективу: визначаються
обсяги реалізації продукції або послуг, витрати на їх виробництво або надання,
прибуток від реалізації основної продукції та іншої діяльності підприємства,
розраховуються амортизаційні відрахування та ін.; визначаються напрямки
вкладання інвестицій і джерела їх фінансування; розробляється оперативний план.
Мета складання фінансового плану полягає у
взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума
перевищення може направлятися в резервний фонд. Якщо джерело додаткових
фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включаються в дохідну частину, а
сума погашення заборгованості в плановому періоді - у витратну частину фінансового плану.
Можна підвести наступні висновки. Умовою життєздатності підприємства та
основою його розвитку є його фінансова стабільність. Це комплексне поняття, яке
перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба
враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на
підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання
виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання. Водночас для
розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і
зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу
розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень. Тобто,
загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових
потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами.
Список
використаних джерел:
1.Фінанси
підприємства: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін..;
Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. –5-те вид., перероб. Та
допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 546 с.
2.
Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М.
Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.
3.
Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2006. – 520 с.
4.
Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. М.: Финансы и
статистика, 1999. – 768 с.