Морозова Ю.О., науковий керівник - к.е.н., доц. Домбровський О.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Актуальність проблеми енергозбереження в Україні

Постановка проблеми. Проблема енергозбереження на межі тисячоліть перетворилась в одну з найважливіших загальнолюдських проблем. Для розвинутих країнах тривалий доступ до надійних ресурсів енергії визначає рівень політичного, економічного, і соціального, прогресу, але, з іншої сторони, визначає їх вразливість через залежність від природного газу і нафти, тобто підсилення енергетичного фактора як стратегічного ресурсу. Разом з тим на сучасному етапі розвитку енергетики загрожують проблеми вичерпання невідновлювальних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), відсутність реальних альтернатив їх заміни, наявність ризиків при їх виробництві і транспортуванні, які в останній час набувають все більшого значення у зв'язку із загальною нестабільністю у регіонах видобутку ПЕР, напругою на паливно-ресурсних ринках та несприятливими прогнозами щодо подальшого зростання цін на енергоресурси.

У зв’язку з цим все більш важливого значення набуває проблема енергозбереження та енергоефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зростання значущості енергетичної проблеми зумовила підвищену увагу до її дослідження низки вітчизняних фахівців та науковців. Проблема недостатнього рівня енергозабезпечення, напрямки та ефективність реалізації державної політики енергозбереження такими фахівцями як Воронцов С. Б.,Сменковський А. Ю.[2], В.М. Геєць, В.В. Григоровський, С.Ф. Єрмілов, В.Е. Лір, Ю.П. Ященко, та інші[1].

Виклад основного матеріалу. Ефективне використання енергії в даний час – один із інтегральних показників розвитку економіки, науки і соціокультурного розвитку нації. Підвищення енергоефективності може зменшити потребу в інвестиціях, збільшити конкурентоспроможність і добробут споживача. Зростання енергоефективності сприятливо позначається на енергетичній безпеці, оскільки знижується залежність від імпорту викопного палива [6].  Останній аспект особливо стосується України, оскільки висока енергетична залежність нашої країни формує істотну залежність від імпорту країн-експортерів енергоресурсів. Єдиним видом енергетичної сировини, яким Україна здатна самотужки забезпечувати потреби вітчизняних енергокомпаній у повному обсязі, є вугілля, обсяг видобутку якого за підрахунками Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, у 2011 році становив 81,8 млн. т. За відсутності достатніх обсягів видобутку більшості видів власної енергетичної сировини Україна змушена імпортувати її. Через монопольне становище Росії щодо постачання основних видів ПЕР робота ПЕК України значною мірою залежить від політичної складової двосторонніх взаємин [2].

Одним із найбільш поширених показників, за яким оцінюється енергетична ефективність національної економіки та її конкурентоспроможність, є енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП), яка визначається як відношення обсягу спожитих у країні ПЕР у нафтовому еквіваленті до отриманого при цьому ВВП.

На сьогодні однією з головних проблем економіки України є висока енергоємність ВВП, разом з проблемами значного дефіциту нафти і природного газу та постійного зростання світових цін на енергоносії. Енергоємність ВВП України, за даними Міжнародного енергетичного агентства (Key World Statistics, IEA, 2011), становить 0,62 барр на один долар, що в декілька разів перевищує середній рівень енергоємності ВВП розвинених країн світу (Німеччина – 0,28, Франція – 0,27, Великобританія – 0,28) [6].

Висока енергоємність ВВП та значний рівень енергозалежності України в умовах невпинного подорожчання енергетичних ресурсів означає безальтернативність якнайшвидшого переходу до новітніх енергозберігаючих технологій та гостру необхідність підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів. Адже зростання цін на них провокуватиме ланцюжок кризових явищ – кризу неплатежів, інфляцію, дефіцит платіжного балансу, девальвацію, банкрутство енергозалежних компаній, соціально-економічну кризу[4].

Як зазначається у Національній доповіді про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності [1,c.19], висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком істотного технологічного відставання більшості галузей економіки і житлово-комунальної сфери, незадовільної галузевої структури національної економіки, зокрема, зовнішньої торгівлі та впливу "тіньового" сектора економіки.

Крім того, на темпи зниження енергоємності ВВП впливають такі чинники:

– невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво;

– економічні ризики, пов'язані з функціонуванням природних монополій;

– високий рівень втрат енергоресурсів при їх передачі та споживанні;

– низький рівень впровадження енергоефективних технологій та обладнання;

– високий рівень фізичної зношеності технологічного обладнання в усіх галузях національної економіки [7].

Саме тому для України проблема енергозбереження набуває особливо важливого значення.

Відповідно до енергетичної стратегії України, до 2030 року прогнозується зниження енергоємності ВВП до 0,24 кг н.е. на один долар – в основному за рахунок реалізації потенціалів енергоефективності та енергозбереження [5].

Випереджання темпів економічного зростання порівняно з темпами споживання первинних енергоресурсів в Україні має забезпечуватися шляхом:

– технічного (технологічного) енергозбереження, що передбачає модернізацію або заміну енергоємних наявних технологій, підвищення енергоефективності промисловості та зменшення втрат енергоресурсів;

– структурного енергозбереження , що передбачає докорінні структурні зміни у напрямі створення низько енергоємної та низько ресурсної економіки шляхом впровадження новітніх технологій .

Загалом можна виділити такі пріоритетні напрями енергозбереження для України [3]:

1) розвиток та державна підтримка інноваційних процесів в сфері енергозберігаючих технологій;

2) стимулювання економічного розвитку в державі та підтримка ефективної ринкової інфраструктури;

3) мотивування споживачів до енергозбереження в усіх сферах суспільного життя;

4) зацікавлення суб’єктів господарювання у впровадженні енергозберігаючих технологій, використання відновлювальних джерел енергії для потреб виробництва;

5) запровадження певних гарантій для учасників енергетичного ринку та інвесторів в енергетичну сферу (рис.2).

Рис.2. Державна політика енергозбереження та напрямки її реалізації

Висновки. Таким чином, необхідною умовою забезпечення сталого та пропорційного розвитку України є вирішення проблеми підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів та поліпшення енергозабезпечення економіки. Успішне здійснення політики енергозбереження шляхом реалізації проектів підвищення енергоефективності матиме низку позитивних наслідків для економіки України. По-перше, підвищення енергоефективності дозволить скоротити витрати на паливо, підсилюючи таким чином конкурентоспроможність підприємств. По-друге, зниження попиту на енергоносії дозволить країні зменшити її залежність від імпорту паливних ресурсів. По-третє, заходи по підвищенню енергоефективності стимулюють інноваційний процес, створення нових послуг і робочих місць, що особливо важливо для України.

Список використаних джерел

1. Енергоефективність як ресурс інноваційного розвитку: національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності у 2008 році / С.Ф. Єрмілов, В.М. Геєць, Ю.П Ященко, В.В. Григоровський, В.Е. Лір та ін. – К., НАЕР, 2009. – 93с.

2. Воронцов С. Б.,Сменковський А. Ю. Аналіз ефективності виконання державних програм енергозбереження / Стратегічні пріоритети, №3 (20), 2011 р. 83-89 c.

3. Гладченко А.Ю. Формування національної енергетичної політики України на європейських засадах // Гладченко А.Ю. / Вісник Дніпропетровського університету : Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – вип.3 (10/2), 2011- 13-18 с.

4. Рижкова А.В. Підвищення енергоефективності підприємств як основа їх конкурентоспроможності в умовах глобалізації // А.В. Рижкова / Економіка. Управління. Інновації. - №2 (6) – 2011 – 1-6 с.

5. Енергетична стратегія України на період до 2030 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://energetyka.com.ua/2011/02/10/енергетична-стратегія-україни-на-пер-2/)

6. Офіційний сайт Міжнародної енергетичної агенції. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iea.org

7. Механізми фінансування заходів з енергозбереження / Київський міжнародний енергетичний клуб // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://qclub.org.ua/energy_issues/energy_saving/policy/