Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Солодкий В.О.

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна

Чинники забезпечення ефективної конкуренції в економічній системі України

Функціонування ринкової економіки передбачає можливість формування монопольних утворень. Тому ефективне державне регулювання економічної системи має забезпечувати наявність конкурентних відносин шляхом стимулювання розвитку та сприяння роботі малих та середніх підприємств, захисту прав споживачів, регулювання монополій через як попередження їх виникнення так і обмежуючи існуючий монопольний вплив.

Така роль держави є необхідною для гарантування стійкого розвитку економіки, адже монополії не лише обмежують змагальність у ринкових відносинах, але й можуть спричиняти зменшення обсягів продукції на ринку разом із підвищенням її ціни та зростанням прибутків монополістів, неефективне використання ресурсів та негативний вплив не екосистему, зниження темпів науково-технічного розвитку, а також використовувати різні важелі для розширення свого впливу та відстоювання інтересів.

В Україні, суб’єкт господарювання буде вважатися таким, що займає монопольне становище, якщо його частка на певному товарному ринку більша ніж 35%. У випадку наявності зловживань, а саме створення бар’єрів виходу на ринок, встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту та інших чинників, які перераховані в Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», санкціями можуть бути або накладання штрафів або заборона концентрації. Стосовно природних монополій, то регулювання їх діяльності найбільш ефективно здійснюється шляхом контролю та, за потреби, відповідного адаптування цін та вимог до якості продукції потребам ринку.

В цілому, в державі сьогодні функціонує відносно налагоджена система організаційних і правових важелів антимонопольного впливу та регулювання економічної діяльності. Адже тільки висока конкурентоспроможність вітчизняної економіки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках може бути фундаментом підвищення життєвого рівня населення держави [1].

Необхідним для дієвого контролю діяльності монополій є 3акон України «Про Антимонопольний комітет України», який визначає засади функціонування головного органу контролю ринкової системи на предмет наявності антиконкурентних проявів та регулювання і забезпечення рівності умов економічної діяльності різними суб’єктами господарювання. Втручання у діяльність Антимонопольного комітету заборонена, за винятком визначених законами випадків. Представники Комітету наділені правами щодо ухвалення обов’язкових для виконання рішень, в тому числі стосовно заборони узгоджених дій на ринку, накладання штрафів та ін.

Важливим для функціонування антимонопольного механізму в Україні є Закон України «Про захист економічної конкуренції», яким як недобросовісна конкуренція визнаються незаконні та/або недобросовісні дії, які можуть заподіяти завдати збитків іншим суб’єктам господарювання або їх репутації. Реалізація положень Закону та розроблених на його виконання нормативно-правових актів передбачає здійснення Антимонопольним комітетом дій щодо визначення монопольного становища, складання та ведення реєстру домінуючих на товарних ринках суб’єктів господарювання, у разі необхідності, їх реорганізації та припинення угод, що не відповідають вимогам законодавства про захист конкурентних відносин та здійснення інших кроків по забезпеченню ефективного функціонування ринкових відносин.

Сьогодні, державна антимонопольна політика в Україні стає вагомим чинником створення сприятливих умов розвитку малих і середніх підприємств, безперешкодного руху фінансових активів, зростання обсягів залучених інвестицій, розвитку виробництва, підвищення якості товарів та послуг і зниження цін. Разом з тим, необхідно на державному рівні, серед іншого, прийняти комплексну програму підтримки інноваційно-активних підприємств, здійснити заходи щодо зменшення енергоємності виробництва, стимулювати розвиток внутрішнього ринку [2].

В умовах, які є більш вигідними ніж середні на ринку, суб’єкт господарювання повинен посилювати свої позиції не шляхом економічно необґрунтованого тимчасового зниження цін для усунення з ринку конкурентів (зменшуючи витрати на інвестиції, працюючи із заниженою рентабельністю або у збиток, що можуть дозволити собі великі підприємства), а через підвищення якості продукції та послуг, розширення збуту, а, відповідно, і зниження цін.

Особлива увага повинна приділятися дотриманню прозорості договірних умов у співпраці домінуючих підприємств з іншими учасниками ринку. Стосунки між підприємствами мають ґрунтуватися на основі договорів, що не включають жодних обмежень прав контрагентів, прийняття ними на себе додаткових обов’язків, завідомо невигідних умов або відмови від виконання усталених функцій чи продовження бізнес-відносин з метою посилення домінування або витіснення конкурентів з ринкової ніші.

На ринках природних монополій державою повинні бути здійснені дієві кроки регулювання цін на відповідну продукцію та тарифи на послуги, а також забезпечений контроль їх якості та обсягів. Першочерговим є стимулювання здійснення таких змін в економіці, які через науково-технічний розвиток та реформування економіки забезпечать вихід ринків із монопольного стану або недопущення формування останніх.

Література:

1.Уманців Ю. Економіка України у вимірі глобальної конкурентоспроможності // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2011. - № 1(40). – C. 14-23. 2. Демиденко Л., Ситницький М. Фіскальна політика в забезпеченні соціально-економічного розвитку та конкурентоспроможності вітчизняної промисловості // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2010. - № 3(38). – C. 25-32.