Вікнянська О.М.
Науковий керівник: Малицький В.В.
Буковинська
державна фінансова академія м. Чернівці
Проблеми скорочення державного боргу України
Проблеми зовнішніх запозичень та зовнішнього
боргу в Україні є надзвичайно актуальними сьогодні.
Складнощі на шляху фінансової стабілізації та економічного зростання України
значною мірою зумовлені дефіцитом фінансових ресурсів. Одним із інструментів
пом’якшення фінансових проблем та пожвавлення економічної кон’юнктури в країні
є зовнішні запозичення.
Дослідженням місця
та ролі державного боргу у фінансовій системі держави займалися українські
вчені-фінансисти Барановський О.І., Василик О.Д.,Вахненко Т.П., Гейць В.М.,
Козюк В.В., Кучер Г.В., Лісовенко В.В., Луцишина З.О.,Лютий І.О., Новицький
В.Є., Новосад Л.Я, Плотнікова О.В., Федосова В.М. та ін. Серед західних вчених
особливої уваги заслуговують праці Р. Барро,Дж. Бьюкенена, П. Елворта, Н.
Калдора, Дж. Кейнса, П. Кругмана, А. Лернера, К. Маркса, Р. Масгрейва, Л.
Мауера, Ф. Махлупа, Ф. Модільяні, Л. Пазинетті, Д. Рікардо, А. Сміта, Дж.
Стігліца, П. Харрода та ін. [1].
Наявність державного боргу, його розміри,
розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі
сторони економічного життя держави, такі як: дефіцит державного бюджету,
розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи
розширення сукупного попиту і пропозиції та інші. Це робить державний борг не
просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й
важливим інструментом фінансової політики держави, невірне використання якого
може призвести до істотних ускладнень, чи навіть до фінансової кризи [3].
Державний борг за своєю
економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її
кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини
вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. За умовами залучення
коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
Внутрішній
державний борг – сукупність зобов'язань держави перед резидентами
(заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні
облігації).Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає
щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних
паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.
Зовнішній державний борг – сукупність
боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на
зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається
з: позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного
боргу; позик на підтримку національної валюти; позик на фінансування
інвестиційних та інституціональних проектів; гарантій іноземним контрагентам
щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування
проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України [2].
Політика управління
державним боргом включає такі важливі складові: формування боргової стратегії,
націленої на забезпечення сталості та обґрунтованості рівня державного боргу;
досягнення збалансованої структури боргу; активне управління ринковою частиною
державного боргу; збереження потенціалу рефінансування боргу при зміні
кон'юнктури фінансових ринків; виконання цільових орієнтирів щодо вартості
обслуговування боргу і допустимого ступеня ризику; утримування заборгованості
державного сектора економіки на економічно прийнятному рівні.Державний борг України щорічно зростає. В 2008 році порівняно з 2007 роком сума
державного боргу України збільшилася на 59395371,1 тис. грн. або на 83,3%. Протягом 2009 року сума державного боргу України збільшилася у гривневому
еквіваленті на 80934542,0 тис. грн. або на 61,9%.В 2010 році державний борг
становить 286808426,65 тис. грн. або 75,29%[4].
Для забезпечення керованості боргових
процесів в Україні слід дотримуватися економічно безпечного дефіциту бюджету та
обмежити зростання умовних зобов'язань держави. З метою забезпечення
стабільності державних фінансів України у середньостроковій перспективі та
запобігання різкому зростанню боргових зобов'язань Уряду в період економічного
спаду необхідно запровадити моніторинг і оперативний облік усіх видів
фінансових зобов'язань держави, які потенціально можуть впливати на розмір
державного боргу України, а також систему заходів, спрямованих на зменшення
обсягу позикового фінансування ризикових і потенціально небезпечних форм.
Щоб приймати економічно обґрунтовані
рішення при здійсненні фіскальної та боргової політики, необхідно завершити
формування єдиної системи обліку заборгованості всіх рівнів державного
управління та умовних зобов'язань уряду, запровадити інтегровану систему
аналітичного обліку державних (гарантованих державою) і місцевих боргів, а
також запозичень корпоративного сектора економіки.
Отже, реалізація зазначених заходів створить фундамент
для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов'язань
держави, які потенціально можуть впливати на розмір державного боргу і
стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі.
Утримування помірного розміру державного боргу України, збалансування його
структури та оптимізація залучення позикових коштів для потреб держави, у свою
чергу, сприятимуть зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого
впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.
Список використаної
літератури:
1. Бюджетна політика у
контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т./ Редкол. М.
Я. Азаров (голова) та ін. – К.: НДФІ, 2010. – С. 180.
2.
Лісовенко В.В. Державний
зовнішній борг України: оптимізація формування та управління - Монографія. -
К.: Світ, 2010. - 222 с.
3.
Онищук Я.В. Державний
борг України в умовах ринкової трансформації економіки: Монографія. - К.: Світ,
2010. - 197
с.
4.
Офіційний сайт Міністерства
фінансів України: www.minfin.gov.ua