Зімич А.С., Павкович Х.Г., Романів Х.І.

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.

Проблеми та перспективи розвитку сучасного ринку праці в Україні

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Серцевиною більшості соціальних проблем громадян України (низький рівень добробуту, бідність, захворюваність, злочинність, безпритульність тощо) є нерозвиненість ринку праці, що актуалізує дослідницьку увагу в цій сфері.

У зв’язку з втратами кваліфікованих працівників, які знаходять собі робочі місця в більш благополучних країнах, і невтішними перспективами зростання процесу міграції кадрів наша країна стає вразливою до нових викликів. У цих умовах особливого значення набуває стан ринку праці, всіх його компонентів. Попри певні позитивні соціально-економічні зрушення в українському суспільстві протягом останніх років на регіональному рівні залишаються невирішеними проблеми розвитку трудового потенціалу і забезпечення ефективної зайнятості, збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці, створення нових робочих місць тощо.

Проблеми і перспективи розвитку вітчизняного ринку праці та його вплив на всі сфери суспільного життя українців досліджуються багатьма науковцями: Горником В.Г. [1], Майсюрою О.М. [3], Ревякіном О.С. [4], Ярошенком В. І. [5].

Метою даного дослідження є характеристика сучасного стану ринку праці, висвітлення його найзагальніших проблем та напрацювання перспективних напрямів його розвитку.

Ринок праці є найбільш складним і динамічним елементом економіки. Тут не тільки переплітаються інтереси працівників і роботодавців, але і віддзеркалюються всі соціально-економічні, політичні й демографічні та інші процеси, що відбуваються у суспільстві.

Становлення повноцінного ринку праці – одна з найважливіших ланок у розвинутій ринковій економіці, що передбачає надання права кожній людині на вільний продаж своєї праці за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями [4].

Сучасний стан ринку праці в Україні характеризується наявністю комплексу проблем. Серед них найважливіші такі:

1. Недостовірність та приховування інформації про істинний стан ринку праці, про його перспективні можливості і про використовувані механізми реформування ринку праці в перспективі.

2. Відсутність відповідного рівня зайнятості виробничій динаміці. В докризовий період до зайнятого населення, за новою методологією Держкомстату, з 2005 р. стали відносити службовців Збройних сил України, самозайнятих.

3. Низька продуктивність праці, що призводить до відповідного рівня оплати праці. В Україні продуктивність української робочої сили на 40% нижча ніж у країнах Центральної та Східної Європи.

4. Нерівномірний розподіл трудових ресурсів по території держави – основна концентрація характерна для східних регіонів (понад третина від працюючого населення країни); найбільший міграційний приріст характерний для м. Києва; найбільший відплив робочої сили відбувається із Чернівецької, Івано-Франківської, Черкаської та Київської областей; надлишок робочої сили характерний для Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей; тривале безробіття охопило Житомирську, Івано-Франківську, Рівненську, Тернопільську області [6].

5. Деформація в галузевій структурі та професійно-кваліфікаційному складі. Причиною низького рівня кваліфікації можна назвати матеріальну мотивацію, обмежену можливість трудовлаштування, відсутність гарантії стабільності виробничої діяльності за фахом, невідповідність структури професійної освіти перспективним потребам ринку праці за кваліфікаційним рівнем та професійною структурою [1].

В Україні ситуація на ринку праці наступна: кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2012 року становила 520,9 тис. осіб. З них отримують допомогу - 398,4 тис. осіб. Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості 543,8 тис. осіб, проте потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад 63,9 тис. осіб. Отже, навантаження на 10 робочих місць становить 85 осіб.

Рис. 1 Кількість зареєстрованих безробітних

Аналізуючи статистичні дані, бачимо, що найбільший рівень безробіття спостерігається в 2008 році, причиною цього була фінансово-економічна криза. Порівнюючи дані 2012 року з 2008 роком, прослідковуємо, що цей показник зменшився на 76,0 тис. осіб, але порівняно з 2011 роком він знову почав зростати на 38,1 тис. осіб [6].

У наступні роки прогнозують зрушення на ринку праці. Ці зміни відбуватимуться за рахунок використання трудового потенціалу та перерозподілі його за сферами прикладання праці. Однак втілення змін у життя не можливе без посиленого державного регулювання, в Україні вони мають базуватись на таких основних напрямах:

1. Підвищенні якості робочої сили. Для цього необхідно створити передумови щодо істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної), шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла.

2. Реформування оплати праці, адже через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати, за рахунок традиційних джерел, необхідно повною мірою задіяти потенціал факторів, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін, і, збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих, на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх.

3. Поліпшенні соціального захисту безробітних.

4. Забезпечити масштабне збільшення населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг.

5. Розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця.

6. Використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення – щодо попиту на неї [2].

Таким чином, трансформація політики ринку праці, в майбутньому, для України, має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання його економічної активності, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Розв'язання питань зайнятості, підвищення рівня життя і соціального захисту людей можливе тільки при умові виходу держави з економічної кризи, і тільки це стане вагомим чинником подальшого економічного зростання країни загалом.

Список використаної літератури:

1. Горник В.Г. Оцінка ролі та місця України у міжнародних економічних відносинах / В.Г. Горник // Економіка та держава. – 2011. – № 3. – С. 125-127.

2. Гринкевич С.С. Формування і розвиток ринку праці в Україні, напрмки його регулювання / С.С. Гринкевич // Науковий вісник. - 2011. – №5. – С. 172-174.

3. Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України / О.М.Майсюра // Економіка та держава. – 2010. - №8. – С. 60-62.

4. Ревякін О.С. Аналіз стану сучасного ринку праці в Україні /О.С.Ревякін // Економіка та управління національним господарством. – 2010. - №3. – С. 29-31.

5. Ярошенко В. І. Проблеми професійного ринку праці / В.І Ярошенко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №10. – С. 151-157.

6. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступ:http://ukrstat.gov.ua/control/ukв/localhles/display/operativ/operativ 2012.