Економічні науки/2. Фінанси і банківська справа

Загородня О.А., магістр

Науковий керівник: к.е.н., доцент Фаюра Н. Д.

Вінницький національний аграрний університет,Україна

ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ

Структурні зрушення, що виникли в Україні в умовах загострення фінансової кризи – падіння реального ВВП, зростання темпів інфляції та безробіття, зниження кількості обігових коштів та залучення інвестиційних проектів, нестабільність валютного регулювання обумовлюють функціонування ринку цінних паперів, зокрема вексельного ринку, здатного подолати не лише організаційні труднощі, а й забезпечити вирішення складних господарських та фінансових проблем. Вексель стає невід’ємним елементом в господарській діяльності підприємств та альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів. Операції банків з векселями та контроль за ними з боку Національного банку України є одним із об’єктів регулювання банківської діяльності.

Сьогодні проблема впровадження вексельної форми розрахунків займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних учених-економістів. Серед українських науковців, які здійснили вагомий внесок у розв’язанні даної проблеми, варто відзначити А. Авакова, С. Гуткевича, А. Демківського, М. Дем’яненка, Л. Долінського, О. Єфімова та інших, в яких досить чітко описано концептуальні основи формування вексельного ринку в Україні, а також нормативно-правове його регулювання.

Питання здійснення операцій із векселями певною мірою досліджено в роботах російських і зарубіжних учених-економістів: В. Астахова, Т. Батіщєва, Ф. Гудкова, В. Звєрєва, Д. Равкіна, А. Вишневського та інших [1].

Разом із тим, низка питань, пов’язаних із теорією і практикою операцій банків з векселями, залишаються недостатньо дослідженими. Нерозуміння природи і переваг вексельного обігу, поряд із малим досвідом залучення векселів до фінансово-господарської діяльності підприємств України призводять до неприйняття з боку деяких керівників даного обігового засобу.

Вексель – це сучасний фінансовий інструмент, який має майже тисячолітню історію розвитку, він є одним із важливих кредитно-розрахункових документів, який виконує функції платіжного документа і може використовуватися як інструмент для інкасування боргів.

Поширенню векселів сприяє розвиток банківських операцій із векселями, які поділяються на кредитні, гарантійні та комісійні. Вексельні кредити (дисконтна операція, кредити забезпечені векселями, рефінансування векселів) є важливими активними операціями банку, що забезпечують важливу частку доходів поповнення фінансових ресурсів. Комісійні операції (інкасування, доміциляція), а також гарантійні підвищують зручність вексельних розрахунків клієнтів банку, а також є джерелом комісійних доходів банку без незначного ризику [2].

Рис. 1. Операції банків з векселями

В Україні вексельний обіг відновився за умов кризи неплатежів, а розрахунково-платіжна функція векселів поступово замінила собою функцію кредиту і стала провідною. Про це свідчить, зокрема, застосування векселів для зарахування взаємних вимог, погашення неплатежів і побудови розрахунково-платіжних ланцюжків. Деформація функцій векселя в Україні кінця XX ст. та його використання як розрахункового засобу перешкоджає застосуванню векселя за призначенням як інструменту комерційного кредиту, а внаслідок цього заважає оздоровленню та зміцненню фінансового стану підприємств.

Для українського вексельного ринку характерні такі особливості:

– використання виключно простих векселів;

– відсутність комерційних паперів у традиційному розумінні (цінних паперів з великим номіналом, що поширюються переважно серед банків та інституціональних інвесторів);

– домінуюче використання векселя як розрахункового засобу і витіснення кредитної функції;

– перевага дисконтних векселів над відсотковими, що свідчить про обмеженість використання векселів як інвестицій;

– перетворення значної кількості векселів у проблемні активи вже на момент їх видачі;

– погашення векселів переважною більшістю векселедавців товарами, а не грошима.

Водночас обсяги операцій із векселями протягом останніх п’яти років є значними, що свідчить про потребу економіки в цьому інструменті. В умовах відсутності фінансових ресурсів одним із таких інструментів є вексель. При цьому для фінансових установ доцільним є використання фінансового векселя. Як свідчить зарубіжний досвід, випуск та обіг цього інструменту перебуває під суворим контролем і наглядом держави.

Світовий досвід свідчить: під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки.

У країнах із розвинутою і стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, добросовісно і надійно виконує функції кредиту та засобу платежу і є об’єктом різних домовленостей. У цих країнах з урахуванням національних особливостей законодавчо встановлено такі положення: про вексельну дієздатність; про порядок виготовлення, використання вексельних бланків і наслідках його порушення; про пред’явлення векселів до сплати і здійснення протестів. Обговорюються особливості розглядання претензій щодо векселів та інші процедури вексельного обігу [3].

На думку експертів, сьогодні одним з ефективних інструментів для учасників ринку капіталу може бути фінансовий вексель. Існує низка основних передумов щодо його використання. Фінансове забезпечення передбачає формування фінансових ресурсів за рахунок прибутку, залучення акціонерного капіталу, кредитів i в окремих випадках – бюджетних асигнувань. Наймобільнішою та найефективнішою формою фінансового забезпечення в умовах обмеженості джерел власних коштів є кредитування підприємств, яке здійснюється у формі банківського або комерційного кредиту.

Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого – функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод. В Україні спостерігається значний розвиток банківських операцій з векселями, зокрема розрахунково-платіжної функції векселя. Проте використання даної функції має і відчутні недоліки, що відображаються у невпевненості в поверненні векселедержателю відповідної суми грошових коштів вказаної у векселі.

Література:

1. Лучко М. Вексель в господарській діяльності підприємств України [Електронний ресурс] / М. Лучко // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2011. — Вип. 2 (5). — Режим доступу до журналу : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011/11lmrhdp.pdf

2. Федосік І.М. Вексель – крок до виходу з кризи [Текст] / І.М. Федосік, А.О. Асєєва // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. - № 1(10). – С. 193-196

3. Швець О.В. Вексель в діяльності комерційного банку [Текст] / О.В. Швець, О.Л. Руда // Вісник студентських робіт ННІ Аграрної економіки ВНАУ. – 2012. – Випуск № 1. – С. 148-151