Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Поляруш М.М., Кондратюк К.В.

Науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Роль та значення прямих іноземних інвестицій у міжнародних економічних відносинах

Постановка проблеми. Світовий досвід показує , що залучення іноземного капіталу забезпечує стабільне економічне зростання , формування конкурентоспроможного середовища, розширене відтворення. Тому на сучасному етапі функціонування міжнародних економічних відносин прямі іноземні інвестиції відіграють провідну роль у формуванні і залученні фінансових і матеріальних ресурсів.

Актуальність проблеми. Проблема прямих іноземних інвестицій є актуальною, оскільки іноземний капітал сприяє успіху державної економічної стратегії, забезпечуючи прискорення економічного і технічного прогресу , оновлення та модернізацію матеріально-технічного забезпечення. Залучення іноземного капіталу дозволяє використовувати інноваційні методи організації виробництва, характерні ринковій економіці , а також постійно підвищувати національну конкурентоспроможність.

Об'єктом дослідження є процес міжнародного інвестування та розгляд ролі та значення прямих іноземних інвестицій .

Метою дослідження є дослідження питання прямих іноземних інвестицій та їх місця у міжнародній економіці.

Основними завданнями є узагальнення відомостей про прямі іноземні інвестиції, а також визначення їх ролі та значення у міжнародних економічних відносинах.

Широкий спектр теоретичних і методологічних проблем інвестиційної діяльності досліджено в працях таких учених і фахівців: І. Ансоффа, Р. Вернона, А. Мовсесяна, В.П. Колесова, П. Фішера, Е. Кочетова, В.Н. Савчука, Ю.В. Макогона, А.С. Філіпенка, Г.О. Харламова, Є.В. Савельєва, О.І. Волкова, Т.В. Орєхова, Ю.В. Шишкова та ін. Однак вимагають подальшого розгляду питання ролі та значення прямих іноземних інвестицій У МЕВ.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій.

ПІІ займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:

- прямі іноземні інвестиції - це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, шо виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;

- прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

До складу прямих інвестицій входять:

• вкладення компаніями за кордон власного капіталу - капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;

• реінвестування прибутку - частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди і не переведена прямому інвестору;

• внутрішньокорпораційні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями і філіями - з іншої.

Ознакою прямих іноземних інвестицій є те, що на їхній основі виникають тривалі ділові зв'язки між підприємствами, інвестор одержує значний вплив на ухвалення рішення підприємством, куди вкладені його засоби.

Чинниками, які, активно впливають на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зростання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі (а також ВВП промислово-розвинутих країн), є: інтеграція виробництва, еволюція його в бік створення міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спонукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються. При участі в ПІІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення певних політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.

Причини експорту й імпорту прямих закордонних інвестицій дуже різноманітні. Головні - прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде приносити максимальний прибуток, скоротити рівень оподатковування і диверсифікувати ризик. Специфічні причини експорту й імпорту прямих інвестицій у значній мірі перетинаються, правда їхня відносна роль різна.

Світова практика засвідчує, що ПІІ мають низку істотних переваг перед іншими формами економічного співробітництва, особливо для країн з перехідною економікою, а саме:

● на відміну від іноземних позик і кредитів ПІІ не стають тягарем зовнішньогоборгу, а сприяють його погашенню;

● імпорт прямих підприємницьких капіталів збільшує в країні виробничі потужності;

● вони є джерелом нових технологій та передових методів управління і маркетингу, сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;

● сприяють здійсненню більш ефективної приватизації і реструктуризації економіки, створюють додаткові робочі місця, при цьому збільшуючи реальні доходи працівників;

● у країні збільшуються бюджетні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;

● імпорт прямих інвестицій стимулює конкуренцію і пов'язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва);

● прямі іноземні інвестиції забезпечують найбільш ефективну інтеграцію національної економіки у світову.

Отже, прямі іноземні інвестиції є предметом тривалого інтересу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) до підприємства-резидента іншої країни (підприємства з прямими інвестиціями). Основною метою прямого інвестора є його прагнення розмістити капітал у тій країні й у тій галузі, де він буде давати максимальний прибуток і диверсифікувати ризик. Міжнародне переміщення капіталу приводить до збільшення сукупного світового виробництва завдяки ефективнішому перерозподілу і використанню факторів виробництва. Держава заохочує прямих іноземних інвесторів, надаючи їм державні гарантії через страхування, виключення подвійного оподатковування, врегулювання інвестиційних суперечок за допомогою дипломатичних і адміністративних каналів.

Список використаної літератури:

1.Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України : монографія. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2009. – 179 с.

2. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом / А.А. Пересада. – К. : Лібра,2008. – 472 с.

3. Федоренко В.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні : монографія. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2009. – 398 с.