Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

Поляруш М.М., Кондратюк К.В.

Науковий керівник Левчук О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

Антидемпінг як принцип зовнішньоторговельних відносин : українська специфіка

Постановка проблеми. Сучасний світовий ринок характеризується стрімким зростанням конкуренції та відносною перенасиченістю різноманітними товарами й послугами. Загострення конкуренції через розширення міжнародної торгівлі – це об’єктивний процес,якого не уникнути. Тому захист внутрішнього ринку від конкуренції імпортних товарів здійснюється майже в усіх країнах світу, оскільки демпінг та процеси з ним пов’язані в сучасних умовах набули великого поширення. Антидемпінгова практика є своєрідною формою протекціонізму, до якої звертаються як провідні ринкові країни, так і країни що розвиваються.

Актуальність проблеми. В умовах світової економічної кризи більшість країн світу були змушені звертатись до демпінгових заходів з метою усунення конкурентів. Проте умовою виходу з кризи є застосування державою принципу вільної торгівлі, що передбачає мінімальне втручання держави в торговельний процес. Тому на даний момент є актуальним є вивчення демпінгу та суті антидемпінгових заходів із захисту національних ринків.

Об'єктом дослідження є процес антидемпінгового регулювання торговельної діяльності як фактор зовнішньоторговельних відносин .

Метою дослідження є дослідження природи антидемпінгу як пріоритетного принципу зовнішньоторговельних відносин.

Основними завданнями є узагальнення відомостей про антидемпінг, а також дослідження української практики застосування антидемпінгової політики .

Проблемі антидемпінгу в сучасній економічній теорії приділяється досить багато уваги, в тому числі як фактору зовнішньоторговельних відносин. Питаннями антидемпінгової політики займаються такі вчені, як: О.М. Кочергіна, С.Г. Осика, А.С. Осика, В.В. Коновалов, О.О. Покрещук, Г.М. Вельяминов та інші.

Згідно з формальним підходом, антидемпінг є засобом протидії тим підприємницьким структурам, які проводять агресивну знижувальну цінову політику з метою опанування ринку, витіснення з нього конкурентів, а також тим закордонним продавцям (разом з відповідними державними структурами), які використовують субсидії та інші форми державної допомоги, що ставлять їх у вигідніше становище порівняно з іншими виробниками (передусім виробниками країни-імпортера).

З формальної точки зору підставою для вживання антидемпінгових заходів (відповідно до ст. VI ГATT) є конкретні небезпеки, які виникають у зв’язку з імпортом певної продукції. Такі небезпеки пов’язані передусім з:

· порушенням рівноваги внутрішнього ринку;

· створенням ситуацій, за яких національні виробники — традиційні гравці відповідних ринків зазнають збитків;

· погіршенням умов виробництва подібних або товарів-замінників на території країни-імпортера;

· суттєвими порушеннями економічної ситуації в одному з
регіонів.

Так, наприклад, антидемпінгові санкції значно уповільнили формування відкритої економіки України через значні і переважно необґрунтовані перешкоди для вітчизняної металопродукції, феросплавів, текстилю та інших видів продукції. У грошовому виразі ці антидемпінгові санкції призводять до багатомільярдних втрат — за різними оцінками, сумарний обсяг таких збитків для України становить близько 3—5 млрд дол. щорічно. На зламі століть типовою стала ситуація, за якої від 10 до 15 країн проводять проти України антидемпінгові розслідування, загальна кількість яких може сягати сотні. Причому протягом другої половини 90-х років відбулася своєрідна географічна «диверсифікація» демпінгових претензій до України. До відповідних розслідувань проти вітчизняних виробників вдаються не тільки провідні ринкові потуги — США, Євросоюз, Канада, а й такі держави, як Таїланд, Мексика, Індія.

У реальному вимірі за цим стоїть довгий перелік несприятливих різнорідних наслідків для економіки та соціальної сфери «постраждалої» країни. Зокрема, можна назвати такі негативні явища, які повною мірою проявилися в українській економіці:

· зниження темпів національного розвитку, передусім погіршення динаміки показників ВВП;

· зменшення обсягів експорту з країни, що погіршує умови національної спеціалізації та знижує ефективність виробництва, а також є причиною зменшення валютних надходжень, загострення проблеми зовнішнього боргу;

· вимушена зміна структури економіки відповідно до штучного згортання ринкового простору для ряду галузей та виробництв найбільш природної експортної спеціалізації (металургія, прокат, виробництво феросиліцію, феросилікомарганцю, карбіду кремнію тощо);

· втрата робочих місць, що, у свою чергу, є причиною погіршення умов життя, макроекономічних показників;

· погіршення умов інвестування експортних галузей та їх технологічного оновлення через зменшення прибутків відповідних виробників і погіршення інвестиційного клімату в галузях, проти яких застосовуються міжнародні санкції.

Особливо небезпечним для України був перебіг подій у другій половині 90-х років ХХ ст., коли, за невеликими винятками, відбувалося зростання тієї частки експорту вітчизняних товарів, яка підпадала під антидемпінгові розслідування.

Посилення антидемпінгового тиску на українських виробників частково пов’язано із позитивною динамікою вітчизняного експорту та небажанням бачити в особі нашої країни ефективного конкурента. Особливо постраждали відомі вітчизняні підприємства, такі як «Криворіжсталь», «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський комбінат у металургії, Запорізький та Нікопольський заводи, які виготовляють феросплави та феросиліцій, а також інші провідні виробники. Демпінгові митні стягнення на окремі види продукції можуть перевищувати 100 %, а в окремих випадках і 200 %, що значно ускладнює, якщо не унеможливлює взагалі, здійснення експорту.

Звичайним заходом захисту від демпінгу є антидемпінгове мито, як додаткове імпортне мито, яким обкладаються товари, що експортуються за цінами, нижчими за нормальні ціни світового ринку або внутрішні ціни країни, що імпортує товар, при самостійному демпінгу (за джерелами компенсування збитків). Воно може бути тимчасовим, що встановлюється на період проведення антидемпінгової процедури, і постійним, визначеним і встановленим у результаті антидемпінгового розслідування.

Оскільки метою такого мита є відшкодування демпінгового впливу, то розмір мита повинен бути еквівалентним різниці між демпінговою ціною та ціною національного ринку. Ця різниця називається коефіцієнтом демпінгу.

З метою запобігання тим антидемпінговим процедурам з боку зарубіжних країн, які пов’язані з необґрунтованою ціновою політикою вітчизняних виробників, урядовими структурами України здійснюється контроль за експортом продукції по ряду номенклатурних пунктів. Основними з них є: чавун переробний, прокат плоский із заліза, феросиліцій, феросилікомарганець, ферохром, уран, відходи та брухт чорних металів, штучний корунд, карбід кремнію, шкірсировина та шкіра, живі тварини, аміак та ряд інших.

Отже, перспективними напрямами розв’язання комплексної проблеми антидемпінгу в міжнародному економіко-політичному контексті для України є такі:

· інтеграція до міжнародних структур, передусім до системи ГАТТ/СОТ , а також проведення переговорів щодо поліпшення торговельного статусу України, передусім у відносинах з ЄС;

· формування ринкової інфраструктури в економіці, і передусім оптимізація структури власності, проведення реальної приватизації;

· підвищення ефективності контрантидемпінгового процесу та комплексу організаційно захисних заходів, зокрема завдяки проведенню переговорів, ширшому застосуванню судово-юридичних механізмів та більш кваліфікованій участі в експертно-правових процедурах, вжиттю дзеркальних санкцій щодо обмеження ввезення товарів до України та диверсифікації митно-тарифної політики держави з метою попередження або припинення дискримінації українських виробників з боку окремих іноземних урядів;

· більш гнучка та виважена цінова стратегія конкретних виробничо-господарських суб’єктів, які здійснюють експорт своєї продукції, краще вивчення зарубіжних ринків, законодавств, конкурентів.

Список використаної літератури:

1.Ковалевський І.С. Зовнішньоекономічна діяльність Укра ни / І.С. Ковалевський. - Харків, 2008. - 325 с.

2.Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2009. — 948 с.

3.Правове регулювання імпорту: антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні заходи // С. Г. Осика, В. В. Коновалов. О. О. Покрешук. — К.:УАЗТ, 2008.

4.Яловий К.В. Антидемпінг як принцип зовнішньоторговельних відносин ЄС:міжнародно-правовий аспект/ К.В. Яловий// Форум права.- 2010.- №2.-С 606-611.