Экономические науки/ 2.Внешнеэкономическая деятельность
Кирилюк
Т.І., Омелаєнко П.С., Пірогова М.В.
Донецький національний
університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНІ
ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ЄС
В
результаті отримання незалежності Україною в 1991 році, вона стала суб'єктом
міжнародних політичний і торгівельних стосунків, що у свою чергу зумовило
необхідність вибору пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності. Урядом України
одним з пріоритетних секторів зовнішньоекономічної політики, був вибраний курс
на європейську інтеграцію, який вперше був проголошений 3 липня 1993 р. в
«Основних напрямах зовнішньої політики України». 14 липня 1993 р. в Люксембурзі
була підписана перша Угода про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС.
На сьогоднішній день ЄС, який складається з 27 країн, – одне з
найбільших торгуючих об'єднань держав і торгівельних партнерів України. Україна
і ЄС зацікавлені в підтримці і розвитку міцних, передбачених, прозорих і досить
відкритих торгівельних стосунків. Отже, питання зовнішньоторгівельних
відносин між Україною та ЄС є
актуальним, бо Україна прагне вступити до ЄС та стати вигідним експортером для
об’єднання.
Метою даної статті є аналіз
експортно-імпортних стосунків між Україною і
ЄС та виявлення подальших перспектив діяльності.
Визначенням місця України в торгівельно-економічному просторі з ЄС займалися такі учені, як В.І. Власов, А.
Гріценко, С. Сиденко, А. Барановський, С. Чужіков, С. Чужікова, С. Феофілов, А.
Філіппенко,Г. Друзенко, А. Дергачев, Б. Губський, В. Апопій і ін. У своїх
роботах автори досліджували проблеми, перспективи і напрями розвитку
зовнішньоторгівельних відносин України і ЄС.
Згідно з даними Державного комітету статистики України за 2011
рік, частка експорту в країни СНД і
країни ЄС з України знаходяться практично
на одному рівні, а ось доля імпорту з країн СНД( 51,6%) більша, ніж з
країн ЄС(27,9%) майже в два рази, тобто ЄС є другим за величиною торгівельним
партнером України. На рисунку 1 представлений товарообіг України з країнами СНД
і Європейським Союзом.
Рисунок 1 - Товарообіг України з країнами
СНД і ЄС за 2007-2011р.
Експортні операції в
країни СНД складали у 2011 році 35,3% від загального об'єму експорту, в Європу
- 30% (в т.ч. в країни Європейського Союзу - 29%), Азію - 25,7%, Африку - 4,8%,
Америку - 4,1%. Найбільші експортні постачання здійснювалися в Російську
Федерацію - 26,6% від загального об'єму експорту, у Туреччину - 6,2%, Італію -
5,2%, Польщу - 4,3%, Беларусію і Індію - по 3,3%, Китай - 3,2%.
Імпорт з країн СНД у 2011 році складав
51,6% від загального об'єму, з Європи -
27,9% (в т.ч. з країн Європейського Союзу - 26,5%), Азії - 14,6%, Америки -
4,2%, Африки - 1,3%, Австралії і Океанії - 0,4%. У загальному об'ємі імпорту
найбільшу частку займають РФ - 45,9%,
Німеччина - 7,6%, Китай - 6,7%, Польща -3,3%, Білорусія - 3,2%, США - 2,7%,
Туреччина - 1,8%.%.
У загальному об'ємі експорту товарів у
2011 році в порівнянні з 2010 роком збільшилася доля чорних металів - з 28,4%
до 28,6%, жирів і масел тваринного або рослинного походження - з 5,2% до 6,3%,
руд, шлаків і золи - з 4,2% до 6%, залізничних або трамвайних локомотивів,
путнього устаткування - з 3,8% до 5,7%, виробів з чорних металів - з 3,4% до
4,8%, електричних машин - з 4,1% до 4,3%, продуктів неорганічної хімії - з 1,9%
до 3,1%, насіння і плодів олійних рослин - з 1% до 3%. Зменшилася доля
енергетичних матеріалів нафти і продуктів її перегонки - з 8,1% до 6,3%,
механічних машин - з 6,4% до 4,6%, зернових культур - з 7,1% до 2,9%.
У загальному обсязі імпорту товарів у
2011 році збільшилася доля енергетичних матеріалів, нафти і продуктів її
перегонки - з 36,4% до 42,3%, наземних транспортних засобів, окрім залізничних
- з 3,8% до 4,9%. Зменшилася доля полімерних матеріалів, пластмаси - з 3,9% до
3,6%, фармацевтичній продукції - з 4,3% до 3%, паперу і картону - з 2,7% до 2%,
руди, шлаків і золи - з 2,7% до 1,5%.
Особливістю сучасних
зовнішньоторгівельних угод України з країнами ЄС є їх кратко- і середньостроковий
характер. Ліквідація державної монополії на здійснення зовнішньоекономічних
операцій і надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі привели до протиріч між загальнодержавними інтересами і цілями
окремих суб'єктів господарювання.
Все це сприяло процвітанню тіньового бізнесу, про що свідчать
розбіжності в даних торгівельної статистики України і Євростату,
незацікавленість приватних підприємців в довгострокових торгівельних
контрактах, експорту стратегічної сировини, демпінгу, внаслідок чого, країна
несла фінансові втрати. Для торгівлі України з ЄС характерною є концентрація на
обмеженій кількості торгівельних партнерів.
В цілому ринок ЄС має досить ліберальний
торгівельний режим, що характеризується невисоким рівнем середнього імпортного
тарифу і чималою долею імпорту без стягнення митного збору, що посилюється дією
Генеральної системи преференцій, якою може (хоч і обмежено) користуватися
Україна.
Перспективним питанням співпраці ЄС і
України є, на сьогоднішній день, створення зони вільної торгівлі. Основними
перевагами є:
- доступ українських виробників на
європейський ринок, це більше 500 мільйонів споживачів;
- зростання експорту на 10% за 5 років;
- залучення інвестицій у виробничу сферу;
- унаслідок скорочення вартості капіталу
і збільшення його припливу, добробут населення додатково може вирости на 5%.
Проте в разі підписання угоди в
пропонованому ЄС вигляді, погіршиться торгівельне сальдо України, що приблизно
на 1% зменшить зростання українського ВВП.
Але, незважаючи на позитивні моменти,
одним з проблемних питань залишається торгівля аграрною продукцією. ЄС
встановлює жорсткі квоти на ввезення пшениці, ячменю, м'яса і інших
сільськогосподарських продуктів, - а це важлива складова експорту, яка може
частково компенсувати негативне сальдо торгівельного балансу між ЄС і Україною.
Зовнішню торгівлю України з країнами
Євросоюзу з негативним сальдо, що збільшується, і структурою експорту
(переважання сировинних товарів), що погіршується, можна розглядати лише як
чинник в її економічній стратегії. Тому прогноз обсягів експорту та імпорту є
одним з важливих етапів для створення зовнішньоекономічної стратегії України
(рисунок 2).
Рисунок 2 - Наслідки створення зони
вільної торгівлі між Україною та ЄС для економіки України
На нашу думку, необхідно виділити
наступні напрями подальшої торгівельно-економічної співпраці України з країнами
ЄС:
–
просування української продукції на міжнародні ринки і поєднання ринкових
принципів управління з державним, спрощення
експортного контролю;
– створення єдиного правового
законодавства і стандартів зовнішньоторговельної діяльності між ЄС і Україною.
Результатом даного процесу стане зменшення кількості бар'єрів у взаємній
торгівлі, приплив іноземних інвестицій і економічне зростання;
– перехід зовнішньоекономічних зв'язків з
кратко- і середньострокових на довгострокову основу;
– участь України в економічних і
науково-технологічних програмах ЄС;
– зміна пріоритетів торговельно-економічних стосунків,
заснованих на сировинних початках, на
науково-технічні і виробничі, на підвищення
конкурентоспроможності виробництв АПК.
Отже, дані напрями розвитку
зовнішньоторгівельних відносин України і ЄС можуть бути реалізовані лише при
розробці відповідного міжнародним вимогам і стандартам законодавства, при
створенні єдиної документації, пов'язаної зі здійсненням міжнародних операцій і
контролем за ними, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності
консультацій з приводу здійснення експортно-імпортних операцій.
Література
1. Стратегія економічного і соціального
розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції”/Авт.кор.:
А.С.Гальчинський, В.М.Геець та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон.
прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. –
К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416с.
2. Філіпенко А.С.
Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність.- К.:
Знання,2007.- 670 с.
3.
http://www.ukrstat.gov.ua// Офіційний сайт Держкомстату України.
4. http://minfin.gov.ua
Офіційний сайт Міністерства фінансів України