Марченко С.К., Лисенко В.О.

Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет

СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Здійснено аналіз сучасного стану медичного страхування та обґрунтовано необхідність його становлення, впровадження та подальшого розвитку в Україні.

Ключові слова: медичне страхування, охорона здоров’я, страховик, страхові платежі.

Розвиток системи охорони здоров’я є надзвичайно важливим явищем. Нажаль, в Україні зі збільшенням відсотку захворюваності населення,гостро постає питання про захист здоров’я людей.Одним із найважливіших компонентів ефективного функціонування економіки та системи охорони здоров’я є медичне страхування. Медичне страхування – це гарант здоров’я нації в майбутньому. За допомогою страхової медицини в розвинутих країнах Європи вирішується питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.

Медичне страхування є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров’я з будь - якої причини. Воно пов’язане з компенсацією витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов’язаних із підтримкою здоров’я, а саме з відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням, придбанням медикаментів, лікуванням у стаціонарі, отриманням стоматологічних послуг, проведенням профілактичних та оздоровчих заходів.

Сьогодні система охорони здоров'я України знаходиться на небезпечно низькому рівні. Експерти вбачають причину її незадовільного стану в недостатньому фінансуванні галузі, в недосконалості законодавства, застарілій моделі медичної освіти. На потреби охорони здоров'я в останні роки виділяється 2,6 - 3,2% ВВП країни. В той час відомо, що при показнику менше 5,0% медична галузь фактично недієздатна. Фінансування з державного бюджету щорічно збільшується, але це не впливає на зниження негативних тенденцій у стані здоров'я. В країні продовжується свідомо утримуватись неефективна і недієздатна система охорони здоров'я, яка не задовольняє ні хворих, ні медиків [6].

Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи. Вирішення всіх цих проблем потребує часу, фінансових ресурсів, відповідних фахівців. Головна роль у розв'язанні вище перелічених проблем відводиться державі. Важливим питанням залишається узгодження політики, направленої на розробку єдиної стратегії щодо впровадження медичного страхування. Держава має розробити систему підготовки відповідних фахівців, запланувати у бюджеті витрати на підвищення зарплати медпрацівникам. Страхові компанії в свою чергу можуть докласти зусиль у інформуванні населення про медичне страхування. Разом з усіма проблемами Україна має багато можливостей та перспектив щодо розвитку системи медичного страхування. Це територіальне розміщення, яке дозволяє обмінятися досвідом з європейськими країнами та з країнами колишнього СРСР, кількість населення, яка потребує якісного медичного обслуговування, наявність кваліфікованого медперсоналу та фахівців у галузі фармацевтики, мікробіології, та багато інших можливостей[2].

Медичне страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній країні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальних показників, рівня захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний стан здоров’я і рівень медичного обслуговування. Принцип обов’язкового медичного страхування діє, наприклад, у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування [4]

Ринок медичного страхування в Україні у 2011 році перебував у депресивному стані та продовжував привертати до себе увагу. Вартість програм медичного страхування з початку року зросла на 50-55%. Щоб залучити клієнтів, окремі страхові компанії часто знижують ціни на медичне страхування на 25-35% [1].

За оцінками аналітиків, істотне зростання ринку медичного страхування можливе тільки після введення норми обов’язкового медичного страхування, оплачувати яку повинен роботодавець. Медичне страхування, яке провадиться в обов’язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов’язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку.Головною перевагою цієї норми буде масовість, що спричинить зниження тарифів на послуги медичного страхування.

Обов'язкове медичне страхування має такі переваги: як цільовий характер, незалежність коштів від держави та відокремленість від інших державних коштів, залучення додаткових позабюджетних джерел фінансування, вирівнювання обсягу та якості медичної допомоги громадянам по всій території країни. В той же час обов'язкове медичне страхування має певні недоліки: можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочої сили, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створення відповідних регуляторних органів,що потребує додаткових фінансових ресурсів [2].

Добровільне медичне страхування, на відмінну від обов’язкового, є галуззю не соціального, а комерційного страхування. Як правило воно доповнює обов’язкове медичне страхування і забезпечує громадянам можливість одержання медичних послуг понад установлені в обов’язкових програмах. Даний вид страхування сприяє поліпшенню соціального захисту громадян і покликаний захищати майнові інтереси, пов’язані із здоров’ям і непрацездатністю

За даними опитувань, що проводяться в Україні, доля громадян, застрахованих в системі добровільного медичного страхування, серед дорослого населення (16 років і старше) склала 4,5% в жовтні 2010 року і 4,7% в листопаді 2011 року. Для багатьох застрахованих страхувальниками виступають працедавці. Доля індивідуальних клієнтів за власною ініціативою, по оцінках більшості страхових компаній, поки незначна [5].

В європейських країнах частка добровільного медичного страхування у фінансуванні системи охорони здоров'я становить 5-18 %. Аналізуючи витрати середнього українського домогосподарства, можна зробити висновок, що для більшості українського населення добровільне медичне страхування сьогодні є недоступним .

Існує ціла низка проблем, які стримують розвиток медичного страхування в Україні. Серед них можна виділити відсутність системи підготовки спеціалістів, низький рівень зарплат та надходжень премій, безвідповідальність страховиків перед страхувальниками, відсутність законодавства, яке б регулювало медичне страхування, недостатню інформованість населення щодо переваг і недоліків медичного страхування. Основною проблемою, що постає у сфері медичного обслуговування є невідповідність існуючим потребам обсягів коштів, що спрямовуються на фінансування цієї галузі з офіційних джерел. Це явище сприяє розвитку корупції, розвитку тіньової економіки. Діюча система медичного забезпечення в Україні перебуває в глибокій фінансовій кризі, що характеризується нерівномірним розподілом ресурсів у системі, низьким рівнем розвитку надання первинної медичної допомоги, низькою часткою видатків на охорону здоров'я по відношенню до ВВП [4].

Сьогодні людей, які не мають медичної страховки більше 95%. Тобто перспективи розвитку системи медичного страхування в Україні великі, оскільки потенційних споживачів страхових послуг багато. Але всі намагання будуть марними без належної підтримки держави. Розроблені закони в галузі медичного страхування мають бути ретельно перевірені вітчизняними та зарубіжними спеціалістами, які мають певний досвід в практичному медичному страхуванні. З усього вище сказаного бачимо, що медичне страхування повинно бути обов'язковим. При добровільному медстрахуванні споживачами послуг є лише 4,5 % населення. Медичне страхування населення призведе до зростання сильної  та здорової нації, а як наслідок-сильної та ефективної економіки [5].

На даному етапі системи охорони здоров'я необхідні радикальні зміни в підготовці та забезпеченні кадрами страхових компаній. Збільшення розміру страхових платежів потребує додаткового залучення в страхову індустрію висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, фінансистів, юристів, програмістів, експертів, брокерів, актуаріїв), які добре знають теорію та передові технології страхування. Реформація системи медичного обслуговування в Україні з подальшим переходом до обов'язкового страхування громадян - шлях, який зможе розв'язати більшість проблем медичної галузі держави[3].

Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.Таким чином, державна політика розвитку медичного страхування як частина загальної соціальної та економічної політики України повинна визначати основні принципи, напрями і форми економічного впливу у сфері соціального захисту населення. Медичне страхування має бути підтримано нормативно-правовою базою, удосконаленням податкової політики та державного нагляду, підвищенням фінансової надійності страховиків, страхової культури населення, підготовкою та перепідготовкою кадрів.

Список використаних джерел:

1. Вітчизнянийстраховийринок у І півріччі 2010 р.// ФінансовийринокУкраїни. - 2010 - №8. - С.13-15.

2. Кондрат І. Ю. Медичне страхування в Україні/ І.Ю. Кондратюк, О.Я. Городиловська// Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип.19.3.- С.247-252.

3. Молода М. Стан та перспективи розвитку медичного страхування в Україні/ М. Молода// Економіка. - 2009.

4. Новосельська Л.І. Шляхи запровадження медичного соціального страхування в Україні/Л.І. Новосельська// Науковий вісник. - 2010. - № 18.- С.82-85.

5. Полоз К.Ю. Стан та перспективи медичного страхування в Україні/К.Ю. Полоз// День науки. – 2010р.

6. Яковенко Т.В. Оцінка здоров'я населення України з позицій потенціальної демографії/ Т.В. Яковенко// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. - 2011. - № 16.-С.555-559.