Оцінка фінансової ефективності інвестиційних проектів

 

Герасименко Ю.В., к.е.н., доцент

Андріяш Ю.А., студентка

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

 

Вступ. Розвиток виробничої сфери АПК в Україні значною мірою залежить від темпів та пропорцій інвестицій для впровадження найновіших перевірених досвідом й екологічно чистих технологій виробничої та переробної сфери. Без прогресивних технологій, новітньої техніки та інших інновацій суттєво підвищити рівень економічної ефективності агропромислового виробництва нікому ще не вдавалось. Саме тому для створення стійкого та надійного функціонування підприємств АПК необхідні значні капіталовкладення, які спрямовані на відтворення основних засобів і приріст матеріально-технічних запасів.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з важливих етапів у процесі управління реальними інвестиціями. Від того наскільки якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємства. Цінність результатів оцінки фінансової ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності вихідних даних, по-друге, від коректності методів, які використовуються при їхній обробці й аналізі.

Результати дослідження.  Проект – це набір дій компанії по досягненню позитивних змін. Робота над проектом завжди обмежена за часом і ресурсами, найважливіший з яких – гроші. Проекти прийнято поділяти на тактичні і стратегічні. Стратегічні проекти – це проекти, які передбачають зміну форму власності (створення орендного підприємства, спільного підприємства тощо) або координальну зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, зняття з виробництва застарілої продукції, експансія (розширення) свого виробництва у нові географічні зони, перехід до повної автоматизації виробництва та інше). Тактичні проекти, як правило, пов’язані зі збільшенням/зменшенням обсягу продукції та/або розширення/звуження ринку послуг, підвищенням якості продукції/послуг, модернізацією обладнання (заміна застарілого обладнання як необхідний процес існування бізнесу в незмінних масштабах; заміна обладнання для зниження поточних виробничих витрат).

Для будь-якого проекту спочатку характерні інвестиційні витра­ти, а потім – доходи від проекту. Іноді частково це відбувається водночас. Проте проект окуповується лише через певний час, по­трібний для того, щоб доходи, нагромаджуючись, зрівнялися з пер­винними інвестиційними витратами організатора проекту. При цьо­му слід ураховувати, що кожна гривня, яку має інвестор сьогодні і вкладає у проект, і гривня, яку інвестор планує отримати в майбут­ньому від проекту, не рівноцінні й не тільки через інфляцію.

Ефективність проекту визначається через оцінювання співвідношення грошових потоків за проектом. Позитивний чистий грошовий потік (як різниця між припливом та відпливом коштів) формує економічну вигоду проекту для інвестора. Але обсяги коштів, що інвестуються у проект, і обсяги доходів за проектом виокремлені в часі, тому для порівняння мають бути поставлені в однакові умови обліку за часом. Для цього використовують спеціальну методику приведення (дисконтування) грошових потоків за проектом до якогось одного періоду часу (найчастіше до першого року реалізації проекту, коли, власне, кошти вкладаються у проект).

Отже, дисконтування – це приведення грошових потоків, що відносяться до різних часових періодів, до єдиного часового еквіваленту, тобто визначення вартості грошей на поточний момент. Для цього використовується розмір (ставка) дисконту – це можлива вартість (норма доходності) вкладених грошей, що є альтернативою тій, що розглядається при використанні їх в проектній діяльності (наприклад, як розмірі дисконту може бути використана відсоткова ставка банківського депозиту чи номінальна процентна ставка, за якою здійснюються купонні виплати за облігаціями, тощо).

Типові грошові потоки на підприємстві поділяють на вхідні і вихідні.

Вхідні грошові потоки: додатковий обсяг продажу та збільшення реалізаційної ціни продукції; зменшення валових витрат (зниження собівартості продукції); залишкове значення вартості обладнання в кінці останнього року проекту (оскільки воно може бути продано або використане для іншого проекту); зменшення оборотних засобів в кінці останнього року проекту (закриття рахунків дебіторів, продаж залишків товарно-матеріальних запасів, продаж акцій та облігацій іншим підприємствам); тощо. Вихідні грошові потоки: початкові інвестиції в проект; збільшення потреби в оборотних засобах в перші (або перший) роки (або рік) проекту (збільшення рахунків дебіторів для залучення нових клієнтів, закупівля сировини та комплектуючих для початку виробництва); ремонт і технічне обслуговування обладнання; додаткові невиробничі витрати (наприклад, соціальні, екологічні); тощо

У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень щодо доцільності впровадження того чи іншого проекту. Ми звернемо увагу на три найуживаніших показника.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – NPV (англомовна абревіатура) – це сумарна приведена (сьогоднішня, поточна) вартість «чистих» грошових потоків. Або це різниця між сумою дисконтованих (приведених) грошових потоків, отриманих в результаті реалізації проекту, та сумою грошових потоків, необхідних для реалізації даного проекту. Розрахунок ЧТВ здійснюється за формулою:

 

 , де

 

ЧДt – чистий грошовий потік (чистий дохід від проекту) в t-му році, грн;

І – початкові (стартові) інвестиції, здійснені за період t, грн;

r – ставка дисконту (вартість одиниці вкладеного капіталу), %-ки записані у вигляді десяткового дробу;

n – тривалість проекту, років;

ТВ – теперішня (приведена) вартість чистих грошових потоків, грн.

У випадку, коли гроші в проект інвестуються не одноразово, а частинами на протязі декількох років, для розрахунку ЧТВ використовується наступна формула:

 

, де

 

і – число періодів інвестування проекту, років;

Іi – інвестиції, необхідні для впровадження проекту в i-му році, грн.

ЧТВ показує дохід або збитки інвестора від фінансування проекту в порівняні з альтернативним варіантом їх вкладення (наприклад, зі зберіганням грошей на депозитному рахунку або вкладенням в корпоративні облігації тощо).

Схема прийняття рішення на основі NPV- методу наступна:

–        якщо ЧТВ > 0, то проект можна рекомендувати для фінансування, оскільки принесе більший дохід, ніж при альтернативному розміщенні капіталу. При порівнянні проектів, як правило, обирають той, який має більше значення ЧТВ;

–        якщо ЧТВ = 0, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу та не забезпечують зростання вартості підприємства, але водночас реалізація проекту може бути привабливою з точки зору збільшення обсягів виробництва, розширення ринків збуту тощо;

–        якщо ЧТВ < 0, то проект має дохідність нижче ринкової, тому гроші вигідніше інвестувати в більш привабливий альтернативний варіант.

Економічна інтерпретація ЧТВ наступна: чим більше значення ЧТВ, тим кра­ще – тим більший розрив між до­ходами і витратами. Іншими словами, розмір ЧТВ, якщо він звичайно більше нуля, являє собою деякий «запас стійкості», покликаний компенсувати можливу помилку при прогнозуванні грошових потоків. Американські фінансові менеджери говорять: це гроші, відкладені на «чорний день».

При обрахунку ЧТВ, як правило, використовується постійна ставка дисконту, але при потребі у визначеному періоді її можна змінити.

Важливою перевагою даного показника є його адаптивність у просторі та часі, тобто ЧТВ різних проектів, які одночасно реалізуються на підприємстві, можна безпосередньо сумувати з метою визначення привабливості інвестиційного портфеля.

Важливим показником, що використовується при оцінці та прогнозуванні фінансової ефективності проектів, є індекс рентабельності (РІ) – RI (англомовна абревіатура) – це рентабельність вкладеного капіталу, що базується на дисконтуванні грошових надходжень. Розрахунок його здійснюється за формулою:

 

Показник РІ тісно пов’язаний з ЧТВ: якщо ЧТВ >1, то й РІ >1, і навпаки. Але на відміну ЧТВ даний показник є відносним, і тому його зручно використовувати при виборі варіанту проекту із ряду альтернатив.

Схема прийняття рішення на основі РІ-показника наступна: якщо РІ >1, то проект ефективний,  якщо РІ <1 – неефективний. Крім того, чим більший РІ, тим прийнятніший проект.

Строк окупності проекту (СО) – PBP – (англомовна абревіатура) – Payback Period – використовується переважно в промисловості. Він вказує на кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат з чистих сумарних доходів і розраховується за формулою:

 

Схема прийняття рішення на основі СО-показника наступна: чим менший СО, тим прийнятніший проект.

         Висновки. Оцінка проектів є складовою інвестиційної діяльності підприємств, яка представляє собою комплекс методичних і практичних прийомів обґрунтування доцільності реалізації проекту. Лише незначна частка інвестицій виявляється невдалою, тобто не дає очікуваного результату з незалежних від інвестора причин. Більшість проектів, що виявилися збитковими, могли бути недопущені до реалізації за умови якісного попередження аналізу з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх якостей проекту.

Література

 

1.       Крижанівський О.В. Основні перешкоди залученню інвестицій в АПК України // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. – 2009. – №17. – С. 303-309

2.       Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів: конспект лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.