Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А, Степанова О.С., Родіонова В.Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

МЕХАНІЗМ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОШТІВ НАСЕЛЕННЯ У ІНВЕСТИЦІЇ

Максимізація об’єму організованих заощаджень є кінцевою метою регулювання ощадного процесу і початковою умовою трансформації заощаджень населення в інвестиції. Головну ж роль в даному процесі відіграють фондовий ринок та фінансово-кредитні інститути, які виступають у ролі фінансових посередників, а також держава. Мобілізація заощаджень населення для фінансування економіки неможлива без формування певного ступеня довіри до фінансово-кредитних інститутів і фінансового ринку в цілому. Механізм трансформації заощаджень населення в інвестиції повинен бути заснований на реалізації декількох основних умов: поворотності, терміновості, платності, вигідності для обох сторін.

Для власників невеликих заощаджень у міру розвитку фондового ринку сформувалася така особлива модель трансформації заощаджень населення в інвестиції, що відображає, перш за все, інвестиційні мотиви поведінки людини як колективне інвестування. В основі цієї моделі лежить механізм непрямих інвестицій, коли інвестор володіє не вимогами до тієї або іншої компанії, а часткою в портфелі взаємного фонду (рис. 1).

Вкладення до взаємних фондів припускають передачу грошових коштів в управління, тому до цього способу інвестування звертаються багато людей, у яких немає часу і кваліфікації для управління портфелями самостійно. Крім того, об’єднання навіть невеликих заощаджень до єдиного фонду відкриває доступ населенню до фінансових інструментів, що відрізняються високою ціною або складністю роботи з ними.

Рис. 1. Модель трансформації заощаджень населення в інвестиційний процес через фондовий ринок

Завдяки диверсифікації вкладень і професійному управлінню механізм колективного інвестування створює кращі можливості для збереження і зростання капіталу і забезпечує високі поточні доходи. Диверсифікація активів взаємних фондів дозволяє знижувати підприємницький і фінансовий ризики, властиві окремо взятому цінному паперу. Але, купуючи акції або паї взаємних фондів, інвестор зіштовхується з ринковим ризиком і ризиком якості управління. Приріст капіталу і доходи від вкладення грошових коштів до взаємних фондів не є гарантованими. Проте ризики, обумовлені коливаннями на фінансовому ринку, знижуються, якщо грошові кошти інвестуються на триваліші терміни або існує можливість переказу коштів з одного виду фонду в інший.

Приплив грошових коштів населення до взаємних фондів забезпечується і пропозицією послуг з ведення пенсійних рахунків. Нині у розвинених країнах більше половини пенсійних рахунків відкриті у взаємних фондах. Це забезпечує фонди довгостроковими ресурсами і створює сприятливі умови для вирішення основного завдання — зростання вартості інвестиційного паю. Для власника невеликих заощаджень взаємні інвестиційні фонди відображають найкращий спосіб вкладень у цінні папери.

Разом з тим у сучасних умовах велику частину своїх грошових доходів населення зберігає в банках або в небанківських кредитних організаціях депозитного типу, що обумовлює третю модель трансформації заощаджень населення в інвестиції — банківську, або депозитно-кредитову, яка відрізняється відносною пасивністю населення у виборі інструментів інвестування. Банки виступають основними інститутами, що акумулюють заощадження населення та направляють їх господарським суб’єктам для подальшого інвестиційного використання.

Для того, щоб заощадження населення прийняли організовану форму у вигляді банківських депозитів, останні повинні володіти певними якостями, відмінними від інших інструментів: володіти високою ліквідністю; бути практично безризиковими, а для дрібних вкладників повинна бути створена система, що гарантує їх повернення; надавати можливість поповнення депозитів не лише великими сумами; мати гарантовану прибутковість; забезпечувати прямий доступ до своїх рахунків на основі сучасних інформаційних технологій.

Заощадження населення, акумульовані банківською системою, залучаються в інвестиційний процес завдяки альтернативному використанню банківських ресурсів, коли грошові кошти прямують на видачу кредитів, на інвестиції в корпоративні і державні цінні папери.

Заощадження населення потрапляють в реальний сектор економіки через банківську систему шляхом надання банками позик усім типам підприємців. Тому важливим етапом цієї моделі є розподіл ресурсів банків по різних видах активів.

У цілому роль банків у трансформації заощаджень населення в реальні інвестиції можна визначити по співвідношенню об’ємів грошових потоків, отриманих від зберігачів, і розміщених в різні інструменти як від власного імені і за свій рахунок, так і від імені, за рахунок і за дорученням клієнтів. Це відображає подана нижче схема (рис. 2).

Рис. 2. Модель трансформації заощаджень населення в інвестиційний процес

У цілому заощадження населення у формі банківських депозитів дозволяють людям досягати цілей, які, завдяки своїй трансформації, сприяють реалізації певних мотивів заощаджень. При цьому останній мотив має вирішальне значення лише для тієї групи населення, яка не схильна до вищого ризику або не володіє достатньою інформацією або знаннями про альтернативні способи розміщення своїх заощаджень, а також не готова до активної інвестиційної діяльності. В той же час рівень прибутковості по депозитах навіть для такої категорії населення є істотним стимулом при ухваленні рішення про вкладення заощаджень у банк.

Ринковий механізм трансформації заощаджень населення в інвестиції сприяє зростанню ролі домашніх господарств як суб’єктів макроекономічного розвитку, розширюючи їх функції і перетворюючи їх в основний спожив чий осередок суспільства. Побудова ефективного механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції залежить від інформаційного середовища на ринку. Процеси прийняття інвестиційного рішення є тісно взаємопов’язаними із процесами формування та обробки інформації,оскільки якість прийнятих рішень значною мірою залежить від повноти, оперативності, достовірності, точності і своєчасності вихідної інформації. Інформація про рух заощаджень населення має формуватися безперервно. Інформація про інвестиційні грошові потоки, що надходить ззовні, оцінюється учасниками ринку, в результаті чого формується інвестиційна політика та приймається відповідне рішення стосовно побудови ефективного механізму трансформації заощаджень населення. Інформаційне забезпечення трансформації заощаджень населення визначає обґрунтованість та об’єктивність результатів управління ними.

Запровадження такого механізму дозволить надати населенню новий надійний об’єкт інвестицій, держава одержить надійного кредитора, а бюджет та відповідна галузь економіки — довгі фінансові ресурси. При цьому єдиною гарантією ефективного інвестування отриманих ресурсів може бути виключно цільовий характер використання коштів та самоокупність фінансованого проекту.

Література:

1. Карковська В.Я. Залучення заощаджень в інвестиційний процес економіки України // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 3. - С. 156- 162.

2. Красножон С. Заощадження населення як передумова інвестування// Ринок цінних паперів України. - 2010. - № 7. - С. 43-46.

3. Крилова І.Г. Заодщадження населення України як джерело формування інвестиційного капіталу // Вісник наукових досліджень: актуальні регіональні проблеми економіки, права, управління і соціальної сфери. - 2008. - № 8. - С. 76-78.

4. Палиця С.В. Вкладення заощаджень населення України в інвестиції // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 23. - С. 28-29.