Островська Н.Ю., студентка

Науковий керівник: Герасименко Ю.В., к.е.н., доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Сучасний український менеджер: яким він повинен бути?

Вступ. Наука та мистецтво менеджменту або корпоративного управління є одним із найважливіших досягнень XX ст. Саме менеджмент визначає успіх діяльності фірм, компаній, організацій, зайнятих масовим виробництвом і збутом, перетворившись з набору стандартних управлінських прийомів, ієрархічної системи контролю і жорсткого розподілу на керівників та виконавців на гнучкий механізм управління, що орієнтується на швидку зміну бізнесу, максимальне задоволення інтересів клієнтів, застосування нових інформаційних технологій.

На даному етапі соціально-економічного розвитку України, що характеризується нестабільністю та постійними змінами ринкової кон’юнктури, виникає нагальна потреба в ефективному управлінні наявними економічними ресурсами підприємств. Сучасний стан економіки, якому притаманна жорстка конкуренція та постійні зміни, потребує менеджерів,які б виконували завдання, спрямовані на вирішення складних проблем,пов’язаних з нестачею тих чи інших економічних ресурсів. Перехід економіки до більш жорстких ринкових відносин вимагає менеджерів, які можуть адаптуватись до них і ефективно та виважено здійснювати управління. Важливу роль в цьому відіграють особисті риси, якими повинен бути наділений кожен менеджер.

Основна частина. У Великому тлумачному словнику української мови зазначено, що менеджер – це, по-перше, людина, яка відповідає за координацію та контроль над організацією праці; по-друге, той, хто управляє промисловим, торговим, фінансовим та іншим підприємством; по-третє, підприємець у сфері мистецтва, який організовує тренування й виступи спортсменів та концертну діяльність артистів. В Енциклопедії бізнесу подано загальну дефініцію слова: «менеджер – це особа, яка реалізує функції управління: планування, організацію, мотивацію та контроль». Тлумачний словник російської мови за редакцією Д.Дмитрієва визначає менеджера як людину, яка несе відповідальність за роботу всього підприємства, фірми, відділу [5].

Ефективні менеджери відрізняються один від одного здібностями і темпераментом, особистісними якостями, знаннями й інтересами, тобто всім тим, що відрізняє одну особистість від іншої. Єднає ж їх те, що вони вміють, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей, досягати виконання важливих та актуальних завдань у всьому, за щоб би не бралися. Менеджер виробляє знання, ідеї та інформацію [4].

Якості менеджера – це досить унікальні сплави установок, способів сприймання та прийняття рішень, дій і навичок, які формуються на певних етапах життя у економіці та бізнесі, видозмінюються разом зі змінами і розвитком самого бізнесу і постійно переходять від одного якісного стану до іншого [2].

Відповідно до особистісної теорії лідерства, найкращі керівники мають певний набір особистісних якостей загальних для всіх [6]:

✓ психологічні – прагнення до лідерства, здатність керівництва; сильні вольові якості; готовність до розумного ризику; прагнення до успіху, честолюбство; здатність до домінування в екстремальних умовах; комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіантність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність); стійкість проти стресу; швидка пристосованість до нових умов;

✓ інтелектуальні – прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних; широта мислення; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію і приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати і використовувати корисну думку, протилежну власній; психологічна освіта;

✓ професійні – вміння ефективно використовувати досягнення прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки; здатність віднаходити резерви людського чинника на підприємстві; вміння заохочувати персонал до роботи і справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні рішення; вміння ефективно розподіляти завдання і виділяти час; діловитість; постійний вияв ініціативи;

✓ соціальні – вміння враховувати наслідки рішень; схильність керуватися принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджати і розв’язувати конфлікти; вміння підтримувати стосунки з людьми; тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми; вміння брати на себе відповідальність; вміння заохочувати персонал до відвертості.

Основні професіональні якості менеджера – реалізм і вміння керувати. Адже кожен менеджер повинен правильно оцінювати свої сили і можливості, щоб потім не довелося розплачуватися за свої помилки. І, звичайно ж, найголовніше – вміння керувати, управляти, організовувати і підтримувати роботу колективу.

Аналіз наукової літератури дає можливість зробити висновок, що забезпечити високу ефективність у ринкових умовах може тільки професіонал, який володіє певними професійними якостями, інтегрованими управлінськими навичками, такими як [5]:

- адаптаційна мобільність: схильність до творчих форм діяльності, неперервність, поглиблення й оновлення знань, ініціативність, нетерпимість до відсталості, консервативних проявів, прагнення вчити інших, бажання якісних змін в організації й у змісті власної діяльності, готовність до обґрунтованого ризику, прагнення нововведень, розширення кола своїх повноважень, діловитість;

- контактність: товариськість, емпатія, інтерес до людей, високий рівень розуміння у сфері міжособистісних відносин, здатність приваблювати людей, бачити себе зі сторони, слухати, розуміти й переконувати людей, уміння подивитися на конфліктну ситуацію очима співрозмовника;

- стресостійкість: інтелектуальна й емоційна захищеність у проблемних ситуаціях, самовладання та тверезість мислення у прийнятті колективних рішень, володіння навичками саморегуляції стану;

- домінантність: владність, честолюбство, прагнення до особистісної незалежності, лідерство, готовність до безкомпромісної боротьби за свої права, самоповага, високий рівень самооцінки та домагань, сміливість, вольовий характер;

- рефлексивність: остаточна усвідомленість професійної діяльності, реалізація набутих знань і досвіду, здатність до самовдосконалення, націленість на пошук нових нестандартних способів вирішення професійних завдань.

Менеджер завжди повинен бути психологічно готовий до виконання поставлених завдань із управління будь-яким процесом. Усі командні і робочі групи під керівництвом менеджера повинні ефективно працювати як єдиний злагоджений колектив. Тепер уже немає необхідності доводити, що ефективне керування кожною формальною групою усередині організації має вирішальне значення.

Успішна робота менеджера – це не лише робота з фінансами, необхідно вміти працювати з людьми, а тут – як у балеті: ніщо не може бути закостенілим. Гарний менеджер повинен постійно вчитися мистецтву психологічної взаємодії.

Сучасні менеджери повинні мати такі риси [2]:

- здатність до змін, вміння створювати підприємства, які витримають конкуренцію;

- професіоналізм, готовність до прийняття нових ідей, рішень, сучасних технологій;

- уміння вчитися у провідних фахівців, адаптувати рішення інших організацій до ситуації свого підприємства;

- дух підприємництва, швидкість у діях та конкретно-дійове мислення;

- уміння досягти цілей;

- уміння уявляти майбутнє підприємства;

- усвідомлення необхідності змін як основи творчих дій;

- вміння поєднувати поточні проблеми з планами на майбутнє.

Менеджер також має бути [1]:

- людиною широкого профілю, зі стійким світоглядом, правильним сприйняттям сучасних проблем розвитку суспільства, людського буття, духовної культури;

- сильною та відповідальною особистістю;

- політично свідомою та культурною;

- займати активну життєву та громадську позицію;

- поділяти соціальну відповідальність за діяльність організації.

Психологічна готовність взяти відповідальність на себе, насамперед, є показником зрілості, сформованості особистості менеджера, що пов’язана з високою мотивацією досягнення. А. Маслоу зазначає: «Кожного разу, коли особа бере на себе відповідальність, вона само актуалізується».

Відповідальність як характерологічна властивість особи виконує подвійну функцію: з одного боку, вона слугує своєрідним обмежувачем влади, а з іншого – є мотиваційною силою, що стимулює діяльність менеджера. Крім того, відповідальність передбачає оцінку дій менеджера і заохочення або осуд його залежно від цієї оцінки. Менеджер несе особисту відповідальність як за владу, якою він наділений, так і за рішення, які він приймає.

Важливим для професійної діяльності менеджера є бажання і уміння не тільки нести особисту відповідальність за результати діяльності, але й розподіляти відповідальність за всіма рівнями управлінської ієрархії. Як писав А. Файоль: «Мужнє прийняття і усвідомлення відповідальності викликають повагу інших; це – рід мужності, який дуже цінують всюди. І все ж таки відповідальності звичайно настільки ж не люблять, наскільки шукають влади. Побоювання відповідальності паралізує багато починань і зводить нанівець багато властивостей» [3].

В час тотальної інформатизації суспільства цінується вміння швидко шукати і сприймати потрібні знання в інформаційних системах. Сучасний менеджер повинен не тільки вміти користуватися інформаційними системами розробленими для нього фахівцями, а й постійно співпрацювати з ними для їх поліпшення і удосконалення.

Виходячи із сучасних тенденцій розвитку суспільства, менеджер повинен поєднувати системний аналіз та холодний розрахунок із інтуїцією, бо інтуїція це не тільки здатність оцінювати ситуацію, а передусім вид первинного стратегічного рефлексу. Інтуїтивний стиль управління має місце в складних ситуаціях, наприклад підчас криз, у випадку несподіваних змін тощо. За таких обставин менеджеру допомагає активне та відновлювальне мислення, яке допомагає йому робити відповідні висновки, здійснювати необхідні заходи.

Але для ефективної реалізації управління самої інтуїції недостатньо, вона повинна бути включена до прогностичних вмінь менеджера, які в свою чергу є невід’ємною складовою професійної підготовки висококласного управлінця-професіонала. На думку Яна Антошкевича, здатність бачити перспективу, дає змогу менеджеру прогнозувати майбутнє для його активного формування, або пасивного пристосування до реальності. Р.В. Гріффін також виокремлює діагностичні вміння, які дають можливість менеджеру відповідним чином реагувати на кожну окрему ситуацію.

Завдяки прогностичним вмінням, фахівець може діагностувати та аналізувати проблему, що має місце, дослідити її особливості та підготувати на цій основі відповідні рішення. Уміння менеджера своєчасно передбачити наслідки тих чи інших управлінських рішень дає змогу вчасно реагувати та коригувати стратегію підприємства в залежності від динаміки економічних станів ринкової економіки [1].

Висновок. На сьогодні, за кордоном спеціалістами оціночних центрів розроблено від 30 до 100 вимог до сучасних менеджерів. Але в світі немає людини, яка б володіла б усіма якостями, що сформульовані як вимоги до менеджера. У той же час тисячі менеджерів працюють успішно, забезпечуючи високу результативність організацій. Це пояснюється, по-перше, здібністю індивідів за певних обставин компенсувати відсутність або нерозвиненість одних рис іншими, а, по-друге, постійним самовдосконаленням.

Для досягнення успіху компанії на українському ринку її менеджери повинні знати і вміти практично виконувати всі відповідні функції менеджменту. Головний акцент при цьому варто було б зробити на вмінні оцінювати реальний економічний стан підприємства, здатності адекватно оцінювати зовнішні ризики, умінні управляти людьми, управляти фінансами, управляти ресурсами, засобами виробництва.

Література:

1. Антонець А. В. Про деякі питання професійної підготовки менеджерів у ВНЗ // Вісник Черкаського університету: Педагогічні науки. – 2008. – Вип. 139. – С. 10-16

2. Бордюк В. Особливості вивчення студентами соціально-психологічних дисциплін – за напрямом підготовки 6.030601 «Менеджмент» // Нова педагогічна думка: науковий журнал. – 2011. – №2

3. Іванова І. В. Поєднання посадової і особистісної відповідальності менеджерів в умовах соціалізації економіки // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2011. – №14(168)

4. Пастухова Т. І. Спілкування як інструмент професійної діяльності менеджера // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України: Проблеми сучасної психології. – 2011. – Вип. 11. – С. 606-614

5. Чернова К. М. Сучасні підходи до змісту професійно значущих якостей майбутнього менеджера // Педагогіка формування творчості особистості у вищих і навчальних школах,збірник наукових праць. – 2010. – №10. – С. 418-422

6. Шупік І. М. Лідерські якості керівника загальноосвітнього навчального закладу 1 ступеня // Вісник Чернігівського національного університету ім. Т. Шевченка: Наукова періодика. – 2011. – Вип. 84