Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

К.е.н., доцент Кузьменко О.М., аспірант Шкляр В.В.

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна

Антикризовий менеджмент на підприємствах

водного транспорту

У сучасній літературі можна виділити дві основні концепції стратегії – філософську та організаційно-управлінську. Стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися підприємство, що її використовує, тому, з цієї точки зору, стратегія це:

- позиція, спосіб функціонування, що не дає зупинитися на досягнутому, орієнтує на постійний розвиток;

- інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє;

- процес мислення, інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур;

- відтворювальна цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

Антикризова стратегія – це довгостроковий курс розвитку підприємства, перелік способів досягнення визначеної мети, який формується на основі власних інтересів і в межах власної політики. Для її розробки кожне підприємство повинно чітко визначити місію, конкурентні переваги, особливості організації виробництва, ринки збуту, асортимент продукції (послуг), обсяг ресурсів, виробничу структуру та програму, організаційну культуру[1].

Зміст антикризової стратегії зумовлюється рядом факторів, а саме:

- потребами споживачів;

- можливостями та впровадженням інновацій;

- наявністю необхідних ресурсів;

- можливостями використання власних і залучених інвестицій;

- рівнем діючої техніки та технології, можливостями їх удосконалення;

- масштабами використання новітніх інформаційних та комунікаційних технологій;

- структурою кадрового потенціалу.

У західній літературі з менеджменту основна увага приділяється рішенням по виходу із кризи і практично відсутні рекомендації щодо алгоритму поведінки у кризовому стані, тому більш чітко було проаналізовано методики оцінки фінансового стану підприємства. Розглянуті методики засновані на використанні формалізованих і неформалізованих показників. Недоліком більшості з них є відсутність інтегрального критерію, на підставі якого можна судити про рівень кризового стану на підприємстві водного транспорту. Це призводить до необхідності розрахунку великої кількості показників, на основі яких складно робити однозначні висновки. Крім того, до недоліків даних методик варто віднести необхідність збору великої кількості достовірної й об’єктивної інформації, труднощі і формалізації.

Антикризовий менеджмент на підприємствах водного транспорту включає етапи стратегічного аналізу, формування альтернативних напрямків розвитку, їх оцінки і вибору оптимального варіанта, а також процес реалізації стратегії. На першому етапі визначаються та оцінюються найважливіші чинники як на макро- , так і на мікрорівні, що забезпечує правильність вибору мети, розуміння конкретного оточення і реальну оцінку власних ресурсів та можливостей. На другому етапі визначаються альтернативні шляхи виходу із кризи, їх оцінка та вибір найкращої альтернативи для реалізації. На третьому етапі через розробку програм, планів, бюджетів і процедур обраний варіант втілюється у життя [3].

І основне завдання – проаналізувати, які ж саме фактори впливають на неплатоспроможність підприємств водного транспорту, і, як наслідок, кризового стану. Причини неплатоспроможності слід розглядати як цілісну взаємодію факторів. Одні з них можуть бути зовнішніми щодо підприємства і практично не піддаються впливу або ж дуже слабкі. Інші – внутрішнього характеру і безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві. На нашу думку, найголовнішою передумовою виникнення неплатоспроможності на підприємствах водного транспорту в Україні є економічна та політична нестабільність в країні.

Антикризовий менеджмент та реалізація стратегії підприємства в кризовій ситуації передбачає використання адекватної моделі менеджменту та відповідного стилю керівництва, оскільки успішне подолання кризи у значній мірі залежить від особистості керівника (кризового менеджера). Про кризову ситуацію можна говорити у тому випадку, коли втрачається стабільність діяльності підприємства до повної його зупинки. Кризові явища на рівні підприємства характеризуються різким загостренням протиріч як на мікро-, так і на макрорівні. Кризова ситуація формується поступово і має свої причини та механізми розвитку. Кризу діяльності підприємства необхідно розглядати і як кризу менеджменту, оскільки нагромаджені помилкові рішення призводять, як правило, до краху [2].

Для подолання кризи необхідно об'єднати зусилля та ресурси всередині підприємства, а також залучити до участі в антикризовій діяльності партнерів та інших зацікавлених у діяльності підприємства груп (наприклад, зовнішніх акціонерів, місцеві органи влади). Практика антикризової діяльності довела необхідність залучення консультантів, які допомагають в дослідженні причин кризи та обґрунтуванні альтернативних антикризових заходів[4].

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия.–Спб: ПитерКом, 1999.-416 с.

2. Антикризисный менеджмент \ Под ред. проф. Грязновой А.Г – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем";Изд-во ЭКМОС ,1999.-368 с.

3. Антикризисное управление. Учебник под ред. Э.М.Короткова. – М.:ИНФРА – М,2000.-432 с.

4. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством. – К.: КНЕУ, 2007.